Сесія районної ради, що відбулася в середу 29 травня 2013 року, нарешті, все-таки, чергова, нічим примітним би не ознаменувалася, якби не довгостраждально  довгоочікуване обрання заступника для голови Городоцької  районної  ради Олександра Воротного.  Це питання апарат виніс першим  у порядок денний сесії, але фінансисти та економісти району впросили депутатів  спочатку заслухати і проголосувати питання, що стосувалися розподілу бюджетних коштів , а потім уже – і  з обранням заступника бавитися… Так і зробили.

   А потім голова районної ради вніс кандидатуру на посаду свого заступника – Івана Петровича Стецюка, головного ветеринарного лікаря району, депутата від  Народної партії Володимира Литвина. У обговоренні даної кандидатури взяли участь кілька депутатів. Мабуть, вперше на трибуну ради за час її повноважень вийшов депутат районної ради від ВО «Свобода» Валерій Сандурський, який по-батьківськи заступився за колишнього голову адміністрації Володимира Вербановського, по-доброму пристидивши його однопартійців  за те, що «не підтримали хлопця в складні для нього часи», пожурив голову районної ради Олександра Воротного, що не вміє бути головою ради – об’єднати  навколо себе депутатів для вирішення питань району, навіть, не то запропонував, не то констатував голові ради, так би мовити, недовіру і, врешті, погодився, що кандидатури, яка б підходила усім депутатським фракціям районної ради, дійсно нема, окрім, як на нього, кандидатури колишнього голови районної ради Івана Тадеуша, котрого якраз на сесії і не було. Тож, мовляв, доводиться вибирати з-поміж того добра, що маємо. Кандидатуру Івана Стецюка Валерій Анатолійович не підтримав і не заперечив, в його кращих традиціях   залишив інтригою, за кого буде голосувати. Підтримав відкрито кандидатуру Івана Петровича Стецюка єдиний соціалістичний депутат Леонід Юрчук.  Та декілька депутатів із залу долучили свої «одобрення» щодо цієї кандидатури.

   Процедура голосування, як і має бути, пройшла відповідно до чинного законодавства – таємно.  А  після  підрахунку голосів з’ясувалося, що одного голосу (потрібно 32 голоси  – «за» із 44 депутатів проголосував  31, проти -13) не вистачило. На таку прикрість не розраховував ніхто, тож після довготривалого обговорення цієї безглуздої, можна сказати, ситуації, голова прислухався не до здорового глузду, а до пропозицій тих, хто гучними заявами у сесійній залі „обирав” Івана Петровича Стецюка, -  проголосувати іще раз по даній кандидатурі, але вже після того, як депутати заслухають всі питання сесії і приймуть по них відповідні рішення. Так і зробили.

   Наприкінці сесії, коли питання порядку денного були вичерпані, голова районної ради повторно виніс на голосування, знову ж таки таємне, кандидатуру того ж таки Івана Петровича Стецюка. Тепер вже 45 депутатів вершили долю заступника голови ради, бо один депутат , нарешті, доїхав, щоб взяти участь у сесії, тобто у повторному голосуванні.

   Процедура голосування, за другий раз, показала такі результати: «За» Івана Петровича Стецюка проголосувало 29  депутатів, «проти» його кандидатури – 15 депутатів, 1  бюлетень виявився недійсним – хтось із депутатів поставив помітки в обох клітинках бюлетеня, чи то сумніваючись у своєму виборі, чи то  намагаючись збити з пантелику лічильну комісію, мовляв, догадайтеся самі, яке воно, депутатське волевиявлення.

   На цьому, сесію райради завершили. Втім, уже в суботу апарат районної ради повідомив кожного депутата про те, що  позачергова сесія Городоцької районної ради по питанню обрання заступника скликається на 4 червня. Знову ж таки, голова районної ради Олександр Воротний  запропонує втретє на посаду свого заступника кандидатуру знову ж таки Івана Петровича Стецюка.

   З’явилася на сесію, мов на дивину, така ж кількість депутатів – 45, втім, уже не в тому складі. Прийшли ті депутати, які з певних причин проігнорували попереднє засідання сесії, але, водночас,  не появилися на сесію і ті, котрі уже двічі голосували по кандидатурі заступника.

   Голова Городоцької районної  ради Олександр Воротний втретє вийшов на трибуну, щоб оголосити втретє кандидатуру на посаду заступника – Івана Петровича Стецюка, звернувшись до депутатів, покласти край голосуванню  і, нарешті, обрати заступника голови ради.  Ніхто із депутатів цього разу не виявив бажання йти на трибуну і агітувати за дану кандидатуру, тож, після уже для всіх досить звичної процедури голосування, заступник голови лічильної комісії ради Оксана Харкавлюк оголосила результат голосування. «За» Івана Петровича проголосувало 26 депутатів, «проти» його кандидатури – 19 депутатів, один бюлетень, як і було попереднього разу, таким самим чином виявився недійсним.

   З приводу останнього голосування голова районної ради не сказав нічого, окрім того, що тепер всім стало зрозуміло, чому він так довго не подавав до обрання кандидатуру свого заступника. Голова райдержадміністрації був більш стурбований – він, здається, не йняв віри в те, що відбувається. Мабуть, новий очільник району, нарешті,  зрозумів, наскільки «складний» депутатський склад  Городоцької районної ради, з яким йому доведеться тісно співпрацювати, щоб вирішувалися соціально та економічно важливі для району питання, бо, геть розчарований, він вийшов із засідання сесії  за кілька хвилин до її завершення. Чи буде й  далі голова районної ради пропонувати на посаду свого заступника Івана Петровича Стецюка чи подаватиме якусь  іншу кандидатуру, або , взагалі, й далі мова не йтиме про необхідність обрання заступника голови районної ради, - невідомо. Очевидно інше, провладна більшість, яка впевнено заявила про себе на початку каденції  Городоцької районної ради цього скликання розсипається. З 35-38 голосів, які вона впевнено  мала в раді і ними фігурувала, ця, уже не можна сказати «більшість» має якихось 26-27. Цього аж ніяк недостатньо, щоб «протягувати» через районну раду чи не усі запропоновані апаратом (читай «владою») питання.  Що призвело до такої, досить серйозної ситуації, сказати важко. Можливо, розбіжності у поглядах при здійсненні управлінських повноважень голів і апаратів  двох гілок влади – представницької (ради) та виконавчої (адміністрації). Може, колись успішно погоджені, а тепер занадто конфліктні міжфракційні  позиції,  спровоковані   обіцянками керівників району  «працевлаштувати» на посаду заступника голови ради представників чи не усіх фракцій, в результаті чого був обраний голова районної ради,  але й досі нема заступника йому, бо всіх на одну посаду влаштувати сам голова не може. Може, іще якісь причини, як ото українська натура «мене не вибирають – то і я нікого вибирати не буду».  Як кажуть, усе можливе в цьому світі. Не можливим буде, очевидно, після ситуації з обранням заступника голови районної ради, одноголосно проводити на «ура!» усі  серйозні питання, що визначають і вирішують соціально-економічні проблеми району. Але – і від цього, думаю, ніхто не застрахований. Бо якщо можливо у світі все – то і це також…