Задовго до сесії районної ради, що мала відбутися й відбулася наприкінці березня, між обізнаними і не дуже, між наближеними до влади і тими, хто силкується триматися подалі від владного очільницта, а потім - взагалі між пересічними городоччанами почали ходити чутки про зміну влади. Кого саме мають звільняти, яким чином і хто це має робити, своїми чи чужими руками – у тих балачках не йшлося. Втім, повітря в райцентрі та за його межами перед сесією було наелектризованим неабияк. Тож, того дня, на коли сесія районної ради була скликана, депутати ради чекали усього, що тільки можна було чекати. Не чекали, напевне, одного – що сесія відбудеться так буденно і в такому монотонно звичному робочому режимі, як завжди. Але так, власне, й сталося. Правда, «із родзинкою» - під прицілом відеооб’єктивів трьох телекомпаній – однієї районної і двох обласних. Як кажуть, на всяк випадок – бо випадки, загалом, різними бувають.

   Нічим особливим не вирізнявся звіт голови районної ради Олександра Воротного, який депутати без особливого азарту і без активного обговорення заслухали і затвердили, не беручи до уваги уже риторичного запитання Євгена Андрущака, коли, нарешті, на сесію буде винесене питання про обрання заступника голови районної ради, бо районна рада цього скликання в порушення чинного законодавства ще не мала чиновника на цій посаді. І на це запитання, голова ради Олександр Воротний, уже звично відповів, що на наступній сесії – заступник обиратиметься уже точно.

   Про діяльність районного телерадіопресцетру, також без будь-яких ексцесів з боку народних обранців, прозвітувала директор-редактор ТРПЦ Алла Рибак, якій голова адміністрація Володимир Вербановський теж вкотре, чи не в тисячний або мільйонний раз, пообіцяв, що з перевиконанням районного бюджету влада таки добавить коштів на «існування» районного ЗМІ, який, попри все, використовує, і то неабияк повсякчас у своїх піарно-інформаційних цілях.

   Також руками депутатів влада цілеспрямовано довела до завершення славнозвісну «реформу» медичної галузі району, яку вже на сьогодні гостро розкритикували й вимагають негайного припинення втілення її в дію самі ж регіонали-управлінці вищих рангів. Наші ж регіонали , на догоду Президента, партії та уряду, готові тата з мамою у кабалу віддати, не то що якусь реформу медичну у дію впровадити. Тож, за два питання сесії, які завершували процес реформування медицини в районі, депутати від більшості проголосували усі дружно. Звісно, не зважаючи абсолютно на болючі і правдиві слова депутата Білоуса щодо недоцільності прийняття рішень щодо «реформування» медицини руками депутатського корпусу й, врешті, кінцевого знищення медицини як такої з даним «реформуванням» й загалом із цією «реформою» винищення сільського населення району. Не зважаючи також і на те, що троє депутатів голосували проти, а багато із депутатів взагалі не брали участі у голосуванні. Отож, як кажуть защораз у раді: «Рішення прийнято!». І люди тепер мають повне право дякувати своїй законодавчій, а разом з нею - і виконавчій владі за те,що… мають.

   Єдиний звіт, який не залишив байдужими окремих депутатів – це звіт прокурора району Віталія Чижика про стан законності й заходи щодо її зміцнення, а також результати діяльності правоохоронців. Із запитань, які задали прокурору депутати, було незрозуміло, чи то прокурор не володіє інформацією, чи не хоче нею ділитися з представниками громадськості та ЗМІ. Втім, це, звісно, його право. Тому, голова районної ради запропонував депутатам альтернативний шлях задоволення своїх інформаційних потреб - звернутися після сесії до прокурора району письмово, щоб отримати відповіді на ті питання, які їх хвилюють. А от чи скористаються депутати такою порадою голови - це вже, звичайно, їхнє право...

  Ще депутати проголосували за списання друкарських станків Городоцької районної друкарні. Майже усіх. Мовляв, апаратура стара і зношена – на брухт її. А от про забезпечення друкарні новою апаратурою для виготовлення поліграфічної продукції населенню району, чомусь, на сесії взагалі не йшлося. Й коли депутати поцікавилися у керівника, чи потрібне йому таке «списання», директор друкарні Анатолій Польовий, який ще кілька років тому запекло ці станки захищав, з радістю «дав добро» на їх списання. З радістю підтримав його і голова адміністрації Володимир Вербановський, який  чи не завжди був впевнений, що поки нема у друкарні нової апаратури – доцільності списувати стару немає. Що ж, як кажуть «міняються часи, міняються люди». І, вочевидь, разом з тим ,змінюється довкола усе: і погляди, і потреби, і цілі. Але на часі, що зроблено – те зроблено.

   Олександра Гереги, депутата Верховної Ради, який, за словами багатьох його прихильників, мав бути на сесії районної ради, чомусь не було. Чи то не готовий був він зустрітися із «різношерстною» депутатською спільнотою району, чи то справи парламентські завадили, чи іще якісь причини спонукали Олександра Герегу уникнути «участі» у зібранні представників городоцьких громад й у безпосередньому встановленні контактів із депутатським корпусом району – невідомо. Але контакт, як кажуть, того дня поки що не відбувся. Єдине, що додало сесії хоч якогось емоційного забарвлення – це присутність і виступ перед депутатами помічника депутата Верховної Ради України Олександра Гереги Андрія Шиньковича, котрий проінформував городоччан про діяльність Народного обранця у парламенті, водночас, гостро розкритикував діяльність Городоцької виконавчої влади, запропонувавши  небайдужим за долю району депутатам районної ради об’єднатися у міжфракційну депутатську групу «За конкретні справи». Звісно, пропозицію дану депутати  почули – але, що треба у цьому плані робити, як і довкола кого гуртуватися, чим займатися – на жаль, нічого конкретного помічником депутата сказано не було.

   Втім, як відповідь помічнику депутата Верховної Ради Андрію Шиньковичу щодо діяльності виконавчої влади в районі і як,врешті, як останній яскравий момент – заключний акорд сесії, депутатам, думаю, був цікавий завершувальний виступ голови райдержадміністрації Володимира Вербановського, котрий на мажорній ноті відкинув усі сумніви окремих городоччан в тому, що в районі нічого позитивного не робиться, палко пообіцяв, що «працював, працює і далі працюватиме» на благо міста і району, наголосив, що об’єднуватися дійсно треба – але не довкола особистостей і їх конкретних справ, а «задля щоденної праці на район і на людей».