Дуже дивно у нас виходить… Будували і наповняли свій рідний дім «всією багатодітною родиною», а перепадає все, не зрозуміло чому, тільки «одній дитині».
Це  я, знову ж таки, про майно комунальної власності району. Пам’ятаєте?
Як тільки-но в державі стартувала адміністративно-територіальна реформа і розпочався процес формування ОТГ, ідея створення однієї об’єднаної Городоцької ОТГ в рамках всього району, яку досить виважено та обмірковано пропонували керівники області та району, чомусь не сподобалася елітам. Певне, девіз «розділяй і володарюй» більше припав до душі. Хай там як, але на одну Городоцьку ОТГ тоді не погодилися.
Спочатку про створення своєї окремої ОТГ заявили громади Сатанівської зони. І вони й сформували на базі Сатанова і окремих прилеглих сільських рад Сатанівську ОТГ.
Потім, за якихось два роки, до створення своєї ОТГ «дозрів» і Городок. Водночас, майже з десяток сільських рад Городоччини ще й до зараз не виявили бажання приєднатися ні до однієї, ні до іншої ОТГ – залишилися «виживати самі собі» - в межах району, який тому й ще досі є.
І поки була одна Сатанівська ОТГ, яка, глянемо правді у вічі, й досі в процесі формування, бо усі функції виконавчих органів держави здійснювати на її території вона й досі делегує районним структурним підрозділам виконавчої влади, - проблеми траплялися, але якихось надто болючих ексцесів не виникало. Та коли сформувалася Городоцька ОТГ, водночас, є Сатанівська і сільські ради Городоцького району, - здійснити між ними усіма справедливий і повноцінний та «порівну» розподіл майна комунальної власності району ох як важко. Навіть, без перебільшень, взагалі неможливо.
Візьмемо, до прикладу, установу і приміщення Городоцької центральної районної бібліотеки. Будувалося приміщення і наповнювалося повсякчас силами і коштом як обласного, так і районного бюджетів, бо керівні управлінські, методичні й виконавські функції координувалися і здійснювалися Хмельницьким обласним управлінням та районним відділом культури Городоцької РДА  в структурі Городоцької ЦРБ – дітища всього району.
І тут громом серед ясного неба 22 грудня 2017 року рішення сесії Городоцької районної ради – і це дітище одним розчерком пера, ба, підписом голови Городоцької районної ради та членів апарату районної ради, які увійшли до складу спільної комісії з приймання-передачі майна комунальної власності району Городоцькій ОТГ, переходить в управління і спільну власність «однієї дитини» багатодітної родини Городоччини - Городоцької ОТГ.
«А як же ми? – мають право спитати та й, думаю, чи мовчки, чи риторично запитують мешканці і Сатанівської ОТГ, і тих сільських рад, що взагалі утрималися поки від будь-яких об’єднань в ОТГ. – Чому так сталося? І хто за нас так «подбав» - приймав таке рішення і так визначив - і нашу частку в спільному майні комунальної власності району віддав у одні руки? Ми ж – у збитку! Нас обділили…».
І управління «зверху» з боку центральної районної бібліотеки у громад усіх, окрім Городоцької, забрали, і часток їх майна у «спільному районному пирозі» позбавили.
Ніби чую репліку на ці слова з вуст тих, хто «згріб собі» увесь пиріг зі столу району: «А це приміщення і майно - на території Городка. І тому Городку все відійшло».
Ну і що, що на території міста? Це ж не Городоцькі міські дитсадки і школи. Це, як на мене, майно спільне, Городоччини: районні заклади і установи культури та соціального захисту, районні приміщення, а у них -  майно спільної власності району. До речі, нагадалося, відповідно до букви закону, хто його читав і знає, в ОТГ мали право об’єднуватися громади/сільські ради, але самі - не довкола райцентрів, великих міст і селищ міського типу, де зазвичай вся інфраструктура. Та вже - як є. І повернімося до "наших овечок"... Я про комунальну власність - приміщення - території... В Лісоводах - на території Лісоводської сільської ради - теж приміщення. Приміщення Лісоводської дитячої музичної школи. І воно теж якимось дивом перейшло плавно в одні й ті ж самі руки. Городоцькі. Чому? І в Немиринцях. Приміщення – районного будинку самотніх престарілих «Доброта». І воно на сьогодні – в «руках Городка». Знову там? Чому? Усі мовчать. А мені незрозуміло. Це – чесно? Це - свідомо? Це – мудро? Це - такий справедливий розподіл? Чи – передача в одні руки?
Але ж саме "таким макаром» і одним помахом руки (вибачте, натиском кнопки на табло планшета) депутати Городоцької районної ради 22 грудня 2017 передали  «в одні руки» не багато і не мало - Городоцький районний будинок культури, Городоцьку ЦРБ, Городоцькі: районний територіальний і районний реабілітаційний центри, музичну та художню школи…
Передали-віддали. Ні в кого з громад нічого не питали. І чомусь сатанівчани, лісоводчани, бедриківчани чи курівчани промовчали -  і мовчать і далі, не відстоюють своє. Мова - про керівників територіальних громад. І про депутатів місцевих рад. Чому змовчали? Законів не знають? Інформації не мають? Чи їм байдуже до майна, в якому як спільна районна власність – частка кожного їхнього мешканця? А вони у своїх людей спитали, чи їм і це байдуже – як їм це, зрештою, чи до душі?
І керівникам установ, які несуть відповідальність за весь цей "розподіл", теж байдуже, чи вони задоволені? Отієї, до прикладу, колишньої районної бібліотеки, що вже зараз – тільки наполовину бібліотека ОТГ… І кліпнути не встигли відтоді, як "віддали і прийняли"...
Якщо вже й Городоцька районна рада, змирімося, прийняла таке рішення – передати приміщення та майно районної бібліотеки з комунальної власності району у комунальну власність Городоцької громади (ОТГ), то:

1. Установа мала зберегтися (благо - збереглася), і приміщення відповідно мало би зберегтися і використовуватися в управлінському і майновому плані відповідно до свого профілю як «Городоцька бібліотека».
2. Якщо у керівництва Городоцької ОТГ була така нагальна потреба перепрофілювати установу (хоча б половину) чи використовувати її приміщення (навіть частково) надалі з іншою метою, то дане питання (потреба/причини у зміні профілю/пропозиції) мало би бути вирішено радою - заслуханим депутатами в комісії з житлово-комунальних питань Городоцької міської ради, а щодо фінансування проекту з бюджету громади – в комісії з питань планування та бюджету Городоцької міської ради. Далі це питання мало би бути рекомендованим до слухання на сесії, мала би зібратися сесія Городоцької міської ради і депутати більшістю голосів мали би прийняти відповідне рішення (за умови, якщо не заперечують керівництво відділу культури громади та ЦРБ і самі працівники установи), відповідно до якого мала би бути розроблена і затверджена сесією проектно - кошторисна документація та з бюджету громади (ОТГ) виділені відповідні кошти на фінансування даного проекту згідно з кошторисом.
3. Тільки після всієї цієї, законом встановленої і тривалої процедури, мала би відбутися реконструкція чи то внутрішня перебудова простінків приміщення з метою перепрофілювання/реконструкції частини цього приміщення під адміністративне приміщення Городоцької міської ради.
    

Та всякі там процедури - то все пусте, як чую, з боку і з вуст керівників Городоцької міської ради. Головне - "швидко і ефективно". Чому швидко і кому ефективно? А як же закони? Чи всім просто плювати на закони?
Та, все-таки,-  запитання до керівництва відділу культури та бібліотеки: процедура на законних підставах дотримана? Є дозвіл/погодження (документ письмовий і зареєстрований) керівництва сфери культури громади і працівників бібліотеки? Є відповідні заключення/погодження двох комісій та рішення сесії/сесій Городоцької міської ради? Реконструкція відбувається/відбулася відповідно до заздалегідь розробленої і затвердженої Городоцькою міською радою проектно-кошторисної документації і пройшла експертизу? Яка сума (з яких коштів) закладена у бюджет громади на ремонт/реконструкцію приміщення ЦРБ? Чи пройшла будівельна організація, що здійснює ремонтні роботи, відповідну процедуру на задіяння до реалізації проекту?
І до обранців громади є запитання. Чи знають депутати Городоцької міської ради усе, що мають знати, про цю реконструкцію і за які кошти і ким вона здійснюється?
І до керівників усіх установ і організацій Городочини запитання. Вам знайома (відповідно до законодавства, а не «в усній формі – і довільна») процедура здійснення перепрофілювання і реконструкцій приміщень комунальної власності громад і чи ви її дотримуєтеся/збираєтеся надалі дотримуватися? Бо не за горами, як ми знаємо, приймання-передача з балансу Городоцької районної ради на баланс Городоцької ОТГ управління та приміщень і майна комунальної власності району сфер освіти та медицини.
Так, ми вже «прийняли-передали», аби як, культуру і соціальний захист. Бо вже робиться там Бог зна що і - Бог з ним. Але, може, в майбутньому таки будемо обачнішими? І – мудрішими. І - справедливішими. Як люблячі «батьки» - для усіх однаково «дітей» «багатодітної родини». Щоб "дітям" плакати і проклинати "батьків" не довелося...
Я як депутат Гордоцької районної ради і член (заступник голови) житлово-комунальної комісії Городоцької районної ради буду категорично проти. І про це кажу відкрито і відверто. Я - проти передачі з комунальної власності Городоцького району у комунальну власність Городоцької ОТГ («в одні руки» - і без сесійного погодження  такої передачі з боку усіх суб’єктів процесу адмінреформи в межах району) приміщень та майна: Городоцької районної адміністрації та районної ради, Городоцького районного краєзнавчого музею, Городоцького районного відділу освіти та Городоцького районного методкабінету, Городоцьких районної лікарні та районного ЦПМСД, Городоцьких підприємств комунальної власності району. Чому? Бо це – спільна комунальна власність Городоччини. В ній – частки (вклад) мешканців усього району. І в одні руки – все, а в інші – нічого, як на мене – не справедливо. Це – ніщо інше, як «перетягуванням одіяла» в один бік. Як розпорядник коштів і майна спільної комунальності власності району Городоцька районна рада так робити не може – не має права. Тому, мабуть, лише спробую усім нам, шановні керівники усіх установ і організацій і громад і депутати усіх рівнів, зауважити чи то нагадати: колись процес цього так званого «реформування», як і усе у цьому світі, вичерпається і завершиться. А ми з вами, усі разом, до певного часу, живими тут залишимося. Як люди, як представники громад, як мешканці колись однієї, рідної нам, території на ймення «Городоччина». І дивитися один одному у вічі, впевнена, хочемо і маємо право - спокійно і відкрито. І образ якихось поміж нами не має залишатися. Тож перипетії цього періоду маємо пройти достойно. 
Якщо, на жаль, не стали, не захотіли, не спромоглися залишити для майбутніх поколінь наш рідний Городоцький дім ОДНИМ ЦІЛИМ і СПІЛЬНИМ, то, принаймні, ще можемо  зробити так, щоб наші наступники, як це робили представники нашого покоління попередникам (кидали у вічі образливе: «Профутькали і розвинену промисловість, і сильне сільське господарство – подерибанили все! Знищили район! Нічого не залишили після себе!»), не попрікали нас за останнє, що ми мали спільного і цінного в нашому «домі» – комунальну власність району - не казали нам: «Профутькали! Віджали в інших! Не зберегли і не передали громадське - громадам!».
Не знаю, як інші, та я особисто цього дуже не хочу… І від цього усіх нас зараз застерігаю. Бо, у протилежному випадку, обов’язково - і вам кожному, і людям, нашим землякам, про усе, що зараз відбувається і далі буде, послідовно публічно нагадуватиму.