Третя субота вересня. Як оголошено скрізь і всюди – знову святкуємо День народження Городка.
Широко святкуємо, публічно, голосно і дзвінко. Радісно і щасливо, зрештою, свято ж бо.
Ну, свято – то свято. Втім, думка набридлива, як муха осіння, дзижчить і дзижчить у вусі – а що, власне, святкуємо, городоччани, і чому радіємо, і що виносимо на загал як здобутки і успіхи – як вишеньку на святковому пирозі – почесним гостям та вельмишановному високоповажному запрошеному «зверху» і «з ближнього зарубіжжя» панству?
Чи є такий привід святкувати від душі містянам, не кажучи вже про мешканців 17 старостинських округів Городоцької громади, у яких 39 населених пунктів? Чи є їм чому радіти, щиро і сердечно?

…Якщо покопатися у архівних «смітниках» і взяти до рук передвиборчу програму «дієвого лідера та потужної команди» і почитати її вдумливо та перенести сказане у тих глянцованих обіцянках для людей, щоб обрали, із тими реаліями невтішними, що спостерігає кожен зараз, у День міста – за місяць до поважної річниці приходу «команди» до руля міста і громади, - то стає ніяково і прикро. Рік цілий. А в «портфелі конкретних результатів» у команди із обіцяного рік тому – пшик цілий.

Як там сказано, у передвиборчих обіцянках «дієвого»? «В першу чергу» буде зроблено суттєве. Інвестиції будуть залучені, створені нові робочі місця, побудована оптимальна (!) структура управляння Городоцької міської об’єднаної територіальної громади (далі –МОТ–громада). М-да…

Ну і? Де ж ті інвестиції? Нема. Чи град очі усім вибив ще тоді, за буревію? Де ті нові робочі місця? Нема. А якщо і є – то точно не у Городку чи в громаді. І чи «оптимальна» структура міської влади? Не оптимальна. Бо штат МОТ-громади – найроздутіший в області. Фонд зарплати цього розпухлого штату – найбільший в області. 16 мільйонів. І зарплата у громадчиків – пожалься Боже. І премії та добавки братчиків-громадчиків – не якихось 50%, а були спочатку 200%, потім «опустилися» трохи на Землю грішну – до 150%.

Тому, вочевидь, хлопчикам і дівчаткам є чому радіти і є що святкувати. І тому й – святкують вони. А тобі, рідне місто від цього як – холодно чи жарко? Вітряно, скоріше – бо суцільні протяги у кишенях міста і мешканців його. Звісно ж, - у порівнянні.

І чи не щодня кажуть там, в області: мер, ти що з глузду з’їхав? Оптимізувати штат – і то терміново! Бо буде так, як у недолугих продавців: так уміло взялися торгувати, що вже нічим і здачу дати.

Але майже наприкінці року мер штат свій скоротити не може чи то не хоче – побоюється. А от на наступний рік, тримайтеся міцніше на ногах, щоб не втратити свідомість, братчики-громадчики – ви будете «покорочені» наполовину, якщо не на всі 2/3 цього штату. Бо 16 мільйонів гривень на наступний рік на зарплату штату – це вже занадто. Це вже не область буде крик зчиняти, а люди на місцях. І тоді дуже голосно буде – і дуже болісною буде «оптимізація».

Як там іще сказано, у обіцянках «дієвого лідера»? «Знаю, як» - спрямовувати кошти, які держава дає громаді, на розвиток. Ага. Знають вони, їхня високість. Спрямовують. Кошти. Та не на розвиток, а на «проїдання». Бо і кошти державні в казну МОТ-громади надходять значні і вчасно, і бюджет громади неабияку копійку заробляє. А розвитком громади, як не крути, навіть і не пахне. Не спостерігається розвиток. Хіба що – для якихось окремо взятих осіб громади. Правда, про це ніхто не говорить, ніби то достеменно не знає – а тільки здогадується.

І тільки «комуналку годують». А їй, захланній, яка на житловий фонд працювати взагалі не хоче, хоча плату за «обслуговування» бере справно (тільки – «розвалювати – і будувати» їй подавай), - все мало і мало. Систему водогону міста «денно-нічно» міняють, латають, добудовують, розбудовують.

А вона, підла, ота система водогону все тече і тече – прірва така! Вже близько 50% втрат води у місті, і вони все зростають – і кошти через неї, кляту, скажені й постійно і далі витікають - люди за це зі своїх кишень «круглі суми» платять.

Водночас, і з бюджету громади громадчики не шкодують грошей комуналці - сотнями тисяч гривень покривають «збитки» КП. І людей теж, водночас, зовсім не шкодують. Тарифи тобі, рідна міська громадо, попри те, що люди на громадських слуханнях були категорично проти, громадчики врочисто і вперто виконкомівськими  руками  підняли «у переддень» Дня міста – з 1 вересня. І ще півтора мільйона комунальникам - як компенсація тарифу на воду і водопостачання містянам – з бюджету громади додатково впаде. На розвиток.

Як золото чи діаманти тобі, рідне місто, вода від громадчиків вартує. Хоч за якістю ця вода - трохи краща від річкової чи ставкової.. І з цим тебе, точно можна і варто привітати у День народження, місто. Із тарифами новими та «дутими» тебе, рідний Городок.

Що там іще було сказано про завдання у передвиборчих обіцянках «дієвого лідера та потужної команди»?

Залучати інвестиції та кошти з державного і обласного бюджету. Так і так. Техніку якусь для КП, як от грейдера, придбали. Він поки що, кажуть, не може працювати на громаду, бо європальним його треба «годувати». А це ж так дорого, що ні в казці сказати, ні пером описати. Але ж бачили очі, що купували… Чи не бачили?

Та чи правда це про грейдер, чи побрехеньки – хтозна. Проїхався він під фанфари та аплодисменти «на показуху» - і, кажуть, його більше й не бачили. Певне, «лікують». Але він якраз - та якась «інвестиція», про яку знають люди. Про інше «придбання», якесь дороговартісне, на жаль, не пам’ятають в місті. Ні «очисних» поки не звели, ні доріг не асфальтували, не збудували нічого. Навіть зі «старою поштою» толку й досі нема. І «міський ринок» розігнати – розігнали, а про комунальний (свій) ринок навіть мови нема.

Попрікати когось, що «навіть собачої будки збудувати не можуть» громадчики вміють, а от показати «живий приклад», як будувати ту «собачу будку» саме для людей (в даному випадку – риночок на 10-20 приватних підприємців та для бабусь із сіл громади – з овочами-фруктами-зеленню), а не для себе прекрасних – хати та приватні бізнеси, - не вміють чи не хочуть чи не можуть. І з такими «вишеньками на торті» -  із Днем народження тебе, рідне місто.

Обіцяли філії комунального підприємства у населених пунктах громади – дзуськи: залишили натомість працездатними філії колишніх сільських рад – у всій красі.

Обіцяли ремонтувати дороги та подбати про автобусне сполучення в межах громади – про це й досі замість влади МОТ-громади покликана дбати така ненависна для громадчиків, не знати чому, районна влада.

Обіцяли капітальні ремонти закладів соціально-культурної сфери громади – ремонтують. «Поточно». Собі – бібліотеку, не знати кому – Городоцький БДТ. І все.

Обіцяли створювати сільськогосподарські кооперативи та обладнувати сучасні дитячі спортмайданчики – поки що не створили і не обладнали у цьому плані нічого.

Навіть, коли обіцяли «дієвий лідер та його потужна команда» на «тропі війни» за мерське крісло забезпечувати в повній мірі соціальний захист пільгових категорій населення та залучення громадськості до такої «прозорої» та зі всіх боків дорадчої діяльності МОТ-громади, - обманули або про свої обіцянки забули одразу, сівши в міськрадівські апартаменти та взявши скіпетра мерського до рук: дорадчий голос мер чує тільки «зверху» - і то від своїх, а городоччанам соціальний захист з боку мерії ночами тільки сниться – на всі потреби соціально незахищені збирають кошти самі – в соцмережах та поміж людьми, а владі на це начхати – «коштів нема» на хворих і престарілих і постраждалих від перипетій сьогодення.

Зрештою, за результатами діяльності мерії наповнення бюджету, як головний показник ефективності «потужної команди» - «якісь невеличкі тисячі». І то з них левова доля - теж на «проглота-комуналку». Людям – дуля з маком з пастернаком. От такий «розвиток».

Тим часом, Свято міста – у розпалі. Фешенебельне. Помпезне. У всій своїй величі та красі.
Дорогами, які «на ладан дихають», з’їжджаються і полущеними та зруйнованими водою і комунальниками тротуарами сходяться у Городок, до центру міста, що провалюється поступово під землю, городоччани і гості. Всі – на свято. І – святкувати.

І що їм казатиме сьогодні мер, як і всім заїжджим гостям? Що показуватиме як переможний трофей, здобутий на шляху «війни з районною владою», яка заважає скрізь і у всьому працювати мерії, як широкі шаровари заважають танцювати гопака поганому танцюристу – козаку? Що знову палко обіцятиме з трибуни людям? І що знову не виконуватиме як обіцяне?

І знову, як уже звично за три роки, - на сцені «святкові й радісні» концертні номери. Знову частування і чаркування. Правда, уже не в центрі міста, на площі – а на «капітально і добротно відреставрованому» стадіоні «Колос», що радує городоччан, як родюча нива спілим колоссям. Хоч щось – та й зробили, як вміли.

Хай. Хай городоцький люд іде на свято. Хай хоч сьогодні городоцький люд забуде про свої насущні проблеми, про те, що рідне місто поступово і плавно перетворюється на велике село, у якому вимирають і з якого виїжджають у далекі краї чужі, у далекі світи чужі – на «панщину». Хай у кишенях більшості порожньо, бо «коефіцієнт громади» - один із найнижчих в області, і хай десь у глибинах їх душі «коти точать пазурі» - бо попереду довга і, скоріш за все, холодна зима, - свято продовжується: за тим самим сценарієм, що рік-два-три…десять років тому назад. Свято – у розпалі. І - у всій своїй пишності.
Тому й - салюти і феєрверки - як нагадування про те, що й досі триває війна, що щодня обстрілюються позиції військових – і калічаться й гинуть наші люди: по два-по три. Щодня… І десь у родинах щодня – похорони, поминки, біль втрат і сльози… Горе.

Але з  Днем народження тебе, рідне місто, Городок на Смотричі… Із черговою датою твого заснування. І з  гарним і славним минулим, і з таким, яке є, сьогоденням, і з світлим, так хочеться у це вірити, майбутнім.
Коли ж ти, нарешті, вийдеш із коми – і почнеш жити свідомим, активним, чесним і відкритим - повноцінним життям, Городок? Може, з наступного року?