Журналістська спільнота Хмельниччини на 12 звітно-виборній конференції обласної організації Національної спілки журналістів України, що відбулася 16 березня у конференц-залі ОД ТРК «Поділля-Центр», обрала нового голову обласної організації НСЖУ, новий склад правління, секретаріату і комітету статутного нагляду та захисту прав журналістів. Делегатом конференції Хмельницької обласної організації НСЖУ випало бути й мені. І так як було неабияке бажання та потреба почути і побачити, що на часі відбувається у журналістському середовищі краю, зголосилася до участі у конференції.
   Тут, думаю, варто наголосити, що за 5 років – термін діяльності голови та правління обласної журналістської організації, за який, власне, й звітувало керівництво журналістської спільноти краю – журналістів поспілкуватися про їх життя-буття жодного разу чомусь не збирали.
   Було цікаво, чи змінився контингент спілчан, які проблеми і здобутки у спілчанської спільноти, які віяння музи і духу у журналістів у бурхливих течіях сьогодення. І перше, що кинулося у вічі – журналістів області на конференцію з’явилося мало. Врешті, всупереч  песимістичним очікуванням керівництва, що кворуму не буде, необхідна кількість присутніх на конференції делегатів – слуг пера та мікрофона таки була забезпечена владою – завдяки районним комунальним ЗМІ.
   Склалося враження, що й склад делегатів був ретельно підібраний, хоч обставини і можливості внесли свої корективи у загальний склад делегатів. Тож настрої у журналістського залу були різні – від приречено-байдужого і скептично-мовчазного – до гостро критичного у бік керівництва. Ці настрої відчувалися  під час офіційно-організаційних моментів – до початку роботи конференції: відзначення кількох кращих спілчан, вшанування тих, хто відійшов за Межу Вічності, віншування тих колективів і журналістів, які відзначили ювілейні дати з часу заснування і  дня народження.
   Поки все це відбувалося – делегати між собою активно спілкувалися, коментували окремі моменти, обмінювалися враженнями від побаченого і почутого. Було очевидним, що потреба у спілкуванні у всіх спілчан була однакова – максимальна. Про це сказав у своєму звіті  голова обласного осередку НСЖУ Микола Шокало.
   Звісно, очільник журналістського спілчанського середовища Хмельниччини у своєму звіті зупинився і на позитивних моментах своєї діяльності, і на недопрацюваннях. Та чи не найбільше – на проблемах журналістської спілки, які довелося вирішуати.
   Рейдерське захоплення приміщення редакції обласної газети «Подільські вісті». Конфлікти між головами адміністрації і ради у Полонному, заручниками яких стали колектив районної газети та її редактор. Конфлікт засновників і редактора газети у Летичеві. Незаконне зняття з посади засновником редактора друкованого ЗМІ у Славуті й у зв’язку з цим – судові тяганини впродовж майже двох років. З невідомих причин закриття засновником обласної газети «Подільський кур’єр». Це – одні із тих конфліктів, що засвітилися на всю Україну. Про левову долю інших не було сказано жодного слова.
 - Діяльність ЗМІ за останні 5 років можна назвати одним словом «стабільність», - резюмував Микола Шокало, - стабільність у труднощах і складнощах. Без належної  фінансової підтримки – на межі виживання. Влада обіцяє фінансувати комунальні ЗМІ належним чином – відповідно до їх потреб. Але яка велика дистанція від обіцяного до реальних кроків і результатів!
   Як наголосив М. Шокало, лише з окремими друкованими та електронними ЗМІ області влада підписала угоди про висвітлення її діяльності відповідно до діючого законодавства України. У більшості ж випадків засновники за безцінь використовують чи не усі площі та ефірний час ЗМІ районів, сплачуючи за послуги журналістам копійки й тим самим доводячи колективи до зубожіння. У випадках із підписаними угодами провладці проплачують близько третини від коштів, затверджених угодами, решту – ні. Іще гірше – заганяють журналістів у кабальні умови, змушуючи за зароблені ними кошти від реклами та оголошень висвітлювати діяльність влади.
- Дотаційність із присмаком утриманства, - констатував Микола Шокало, – це той короткий повідок, на якому влада тримає комунальні ЗМІ, і лише від хребта редакторів – від їх вміння прогинатися чи прямо тримати спину – залежить: працює колектив журналістів прибутково на себе чи – за безцінь на владу, собі – у збиток.
   І хоч головний журналіст області наголосив - чи то собі, чи то іншим журналістам, чи то владі – що «спілка не перебуває у перманентному конфлікті з владою», бо «журналістська спільнота і влада мають перебувати у одному човні, поважати і цінувати діяльність одна одної», втім, одразу ж і підкреслив, що поки що ці стосунки – на рівні виживання і утрясання конфліктів у журналістському середовищі.
   Гострими і емоційними були виступи журналістів, які взяли участь у обговоренні звітної доповіді М. Шокала. Закликом до конкретних дій  був  виступ Тетяни Колесниченко, у якому вона наголосила – спілка мусить пройти етап омолодження, адже із 305 членів спілки  чи не дві третини журналістів – люди віком від 50 до 90 років.
   Вразили слова Летичівського редактора газети Віри Мальчук, котра виграла у влади 24 суди щодо її незаконного звільнення з посади, проте й досі справа щодо порушення її журналістських прав перебуває у судовому процесі: «Спілка для мене – це той обруч, який не дає лопнути моєму серцю. Вона вболіває, співпереживає, підставляє плече у важкі моменти. Вона не зраджує. На противагу зрадництву людей у журналістських колективах, які стають іудами не лише через тиск на них зверху, а й через свою неповноцінність, заздрість, слабодухість і обрання зручної позиції «моя хата скраю…».
 - Ніхто вас, журналістів, не може зробити придворними слугами, - зауважила Віра Мальчук, - доки ви самі не станете ними. Не треба озлоблюватися – треба бути чесними, перш за все,  по відношенню до самих себе. І – об’єктивними.
   Бути чесними перед своїм сумлінням і перед читачами та глядачами закликала журналістів Світлана Кабачинська. «Журналісти повинні бути не у владі –а поряд з владою. Вони повинні не виживати, а відчувати силу, щоб мати свою думку і висловлювати її вільно. А у випадку, коли відчувають тиск - відкрито і сміливо протистояти цьому тиску, - наголосила Світлана Кабачинська.
   Доречною була пропозиція журналістки щодо заснування при спілці юридично-консультаційного центру задля вирішення у правовому руслі юридичних колізій у журналістській діяльності.
   Запам’ятався виступ заступника голови НСЖУ, редактора обласної газети з Житомирщини Сергія Панчука, у якому журналіст поділився багатолітнім досвідом житомирських журналістів у плані розвитку незалежних ЗМІ, що є запорукою фінансового процвітання, водночас, налагодження паритетних умов співпраці журналістських колективів з владою.
   Врешті, роботу Хмельницької обласної організації Спілки журналістів України було визнано задовільною.
   Свої кандидатури на посаду голови обласної організації НСЖУ подали Йосип Ядуха та Світлана Кабачинська. Попередній голова обласної журналістської організації Микола Шокало відмовився від боротьби за крісло головного журналіста Хмельниччини.
   Шляхом відкритого голосування, як вирішили делегати конференції, більшістю голосів головою  Спілки НСЖУ Хмельниччини був обраний 67-річний Йосип Ядуха, т.в.о. редактора обласної газети «Подільські вісті», рідний дядько Василя Ядухи, голови Хмельницької обласної державної адміністрації.
   Також на конференції обрали нові керівні органи: правління, секретаріат, комітет статутного нагляду та захисту прав журналістів, комісію за контролем фінансової діяльності організації.
Якою тепер буде діяльність журналістської спілки? Як кажуть, поживемо-побачимо.