Вт, 23.04.2024, 10:48
Вітаю Вас Гість | RSS

ГОРОДОК-LIVE

Головна » 2012 » Березень » 28 » 28.03.2012 - Порятунок української громади - в руках українців.
21:56
28.03.2012 - Порятунок української громади - в руках українців.
   Громадськість прагне не потугів у імітації  демократичних процесів в Україні, а реальних кроків держави на шляху розвитку громадянського і демократичного суспільства. Про це було голосно заявлено   нещодавно у Києві в Українському домі на ІV Форумі Громадської Асамблеї України, де зібралися  громадські лідери зі всіх регіонів нашої країни.
   Але спочатку розповім про те,  що таке Громадська Асамблея України і чому вона зібрала Всеукраїнський Форум.
ГАУ -  громадське об’єднання України, створене навесні 2007 року провідними громадськими організаціями  країни задля надання національних та регіональних майданчиків для дискусії та консолідації громадських об’єднань. Діяльність ГАУ підтримує Міжнародний Фонд «Відродження». За підтримки цього Фонду й відбувся ІV Форум ГАУ, метою якого було вироблення спільної позиції організацій громадянського суспільства щодо захисту  прав і свобод громадян, Євроінтеграції  України, парламентських виборів-2012, підвищення впливу громадянського суспільства.
Ключові питання Форуму були:
 - забезпечення прозорих та чесних парламентських виборів-2012 шляхом консолідації зусиль всіх громадських мереж та організацій;
 - вплив організацій громадянського суспільства на процес підготовки нової Конституції України;
 - розвиток та поширення кращих практик самоорганізації громадян.
Делегацію від Хмельниччини, в яку увійшли троє городоччан, на Форумі представляла регіональний координатор ГАУ в Хмельницькій області Тетяна Баєва.
   У складі делегації від Хмельниччини, окрім мене, на Всеукраїнському громадському форумі були голова правління Городоцької ГО «Перлина» Неля Пославська та член правління Городоцької ГО «Спілка підприємців Городоччини» Сергій Зборовський.
Всупереч моїй особистій думці про те, що громадянське суспільство України перебуває у стані закостенілості та найвищої степені пасивності, на Форум  прибули близько 400 делегатів з усіх куточків України. Приємно вразило й те, що Форум від самого початку і до завершення проходив у вільній, невимушеній обстановці – я би це назвала «у кращих європейських традиціях».
   Хоч трибуна і була, більшість тих, хто виступав, говорили не з неї – сидячи або стоячи на підмостку сцени - недовго, по суті, без монотонних тирад, порожніх гасел, ліричних відступів. Серед виступаючих – такі знакові українські особистості, як: Ігор Когут (Громадянська платформа Східного партнерства), Олександр Матвійчук (Мережі правозахисних організацій), Олег Рибачук («Новий громадянин»), Вікторія Сюмар (Рух «Стоп цензурі»), Мирослав Попович (Ініціатива «1 грудня»), Ганна Парфьонова (член оргкомітету ГАУ).
Цікаво, що бажаючих взяти участь у обговоренні виступів доповідачів було дуже багато. Записатися до виступу міг кожен, а тому поділитися своїм баченням розвитку громадянського суспільства в Україні хотіли і отримали можливість чимало активних громадських діячів країни.
Власне, саме на  цьому Форумі були презентовані чисельні нові громадські рухи та об’єднання, які діють недавно, втім зуміли проявити себе і своїми результатами засвітитися на загальнодержавному рівні, лідери яких залюбки ділилися досвідом своєї громадської роботи.
   Події того дня також підігрівалися певною інтригою – чи ухвалить Верховна Рада України закон «Про громадські об’єднання», чи ні? Перед початком Форуму під стінами Верховної Ради громадські лідери – організатори Форуму провели пікет з вимогою якнайшвидшого ухвалення в цілому даного законопроекту. Тож протягом роботи Форуму усі були в очікуванні результату цього пікету. Врешті, ближче до завершення Форуму стало відомо, що депутати 330 голосами підтримали законопроект про громадські об’єднання, проект якого у першому читанні був схвалений Верховною Радою ще 17 травня 2011 року, а до цього готувався майже 6 років. До другого читання депутати лише змінили назву з «Про громадські організації» на «Про громадські об’єднання” – і на цьому зупинилися.
   Відтак, радянський символ – серп і молот, перефарбовані в українські національні кольори – так правозахисна спільнота країни на часі оцінює потуги влади щодо імітації процесів демократії – невипадково стали символом ІV Форуму ГАУ. Про це й сказала лідер мережі правозахисних організацій Олександра Матвійчук, котра, зокрема, закликала свідому громадськість бути надзвичайно активною і дієвою щодо захисту своїх прав і свобод.
Керівник Українського національного центру підтримки демократії Максим Лациба розповів про діяльність Координаційної Ради з питань розвитку громадянського суспільства. Хоча у цій раді представники НУО не складають навіть половини (з 43 – 16), але, як сподіваються громадські лідери, котрі туди увійшли,  цей орган не буде використовуватися владою лише з метою піару, а стане дійсно результативно працювати в плані розвитку громадянського суспільства в Україні.
Олексій Хмара, президент ТОРО розповів, на якому етапі перебуває партнерство «Відкритий уряд».
Представники регіональних НУО поділилися своїми практиками самоорганізації громадян.
Друге пленарне засідання Форуму «Громадська Асамблея України: рішення і дії» було розділене на три секції:
«Громадянське суспільство України», «Парламентські вибори-2012», «Конституційна асамблея України». Делегати Форуму взяли участь у роботі цих трьох секцій за бажанням, опрацювали і внесли доповнення до заяв Форуму щодо кожної із тем, які напрацьовувалися  у секційних слуханнях. Делегати від Хмельниччини активно попрацювали у секційних засіданнях Форуму, донесли до громадських діячів, присутніх на Форумі, своє бачення розвитку громадського руху в Україні, внесли свої корективи і доповнення до спільної заяви Форуму.
   На підсумковому засіданні Форуму делегати прийняли спільну Заяву ІV Форуму ГАУ, обрали персональний склад координаційного комітету ГАУ. Відрадно, що регіональний координатор ГАУ у Хмельницькій області Тетяна Баєва увійшла до складу координаційного комітету ГАУ, відтак громадська спільнота Хмельниччини матиме можливість через неї донести свої пропозиції та зауваження до загальнодержавної доктрини розвитку громадянського суспільства в Україні.

Переглядів: 1839 | Додав: Gorycvit | Теги: громадські організації, Баєва Т.Ф., Громадська Асамблея України | Рейтинг: 5.0/4
Всього коментарів: 151 2 »
avatar
0
15 Хтось • 14:44, 10.01.2013 [Матеріал]
Ужасу. Чудові слова Малковича! Скоро нас взагалі від української відлучать. Як при совку. Або ще якусь, типу англійської, за другу примусять вчити. Не Україна, а бозна що, за країна. Вітання Азарова до Різдва ( ніяк не можу зрозуміти, чого Азаров і Янек з Різдвом вітали - вони що, священослужителі чи то як віряни преволебні???) скидалося на пародію на нього 95 КВАРТАЛОМ. Вже б не ліз на екрани, якщо не вмієш говрити українською. Але ж ні! Президент собі, а воно собі!Стидно було і смішно їх обох слухати. Тільки хвалебних од про успіхи влади трохи не вистачало. Скрізь повно, а до Різдва не хвалилися. Чого?
avatar
0
14 Ужас • 22:40, 04.01.2013 [Матеріал]
Хай це, можливо, і не найсуттєвіше, але ти, дитино, покликана захищати своїми долоньками крихітну свічечку букви "Ї".
А також, витягнувшись на пальчиках, оберігати місячний серпик букви "Є", що зрізаний з неба разом із ниточкою, бо кажуть, дитино, що мова наша - солов"їна.
Гарно кажуть, але затям собі, що колись можуть настати і такі часи, коли нашої мови не буде пам"ятати навіть найменший соловейко...
Тому не можна покладатися тільки на солов"їв, дитино...

Іван МАЛКОВИЧ
avatar
0
13 Подолянин • 17:55, 17.12.2012 [Матеріал]
На Віче мають головувати (по черзі один рік) керівники областей. Перелік питань на його розгляд формується за результатами роботи Верховної Ради, Президента, а вносить їх Рада старійшин. Тобто повинно бути як прописано у Влескнизі: спочатку вирішували отці, а тоді виносили питання на Віче „так Віче рішило вслід за отцями” (д. 32).

3. За такого розкладу виникає запитання про долю районних і обласних держадміністрацій. Головну роль на місцях мають виконувати ті, хто отримав довіру на виборах у своїх громадах – голова, рада і виконавчий комітет, створений цією радою. Адміністрації ліквідовуються, президент може мати на місцях свого представника з юристом і діловодом для нагляду за дотриманням законності на означеній території.

Голови і ради також обираються терміном на чотири роки. Як члени Віче, голови беруть участь у його роботі за рахунок місцевого бюджету. Ця місія дуже відповідальна, щоб залежати від держбюджету. З держбюджету фінансується канцелярія Віча, яка працює на постійній основі, але знову ж таки з дуже обмеженим штатом. Ми повинні вчитися правильно використовувати не тільки кошти, а й інтелектуальний ресурс. Витрачати його на сидіння в кабінетах – злочин.

Така модель управління, га мою думку, врівноважує авторитет і відповідальність центральних та місцевих органів влади. Значно зростають шанси не лише до механічного виживання села і району, а й на їх розвиток, навіть без проведення адмінреформи, бо в голови села (він же член Віча) з’являться важелі на ділі щось робити для громади. Він не чекатиме, коли ліквідують його посаду, а буде працювати. Ми таким чином рятуємо Україну від майбутніх катаклізмів.

4. Модель Вічевого управління ліквідовує цілий ряд корупційних каналів: рай і облдержадміністрації, Кабінет міністрів і Конституційний суд, вдвічі зменшує кількість депутатів. А це не тільки заощадження багатомільйонних сум на утримання, це також значне зменшення тих, хто кришує злочинні схеми. Окрім цього, через Віче народ отримає можливість реально впливати на Генерального прокурора та Генерального суддю.

В разі якщо вони не справляються зі своїми правозахисними обов’язками, на черговому засіданні Віче їх можна буде звільнити з посади і ніякий суд не допоможе їм утриматися на ній, бо рішення Віче може скасувати лише... саме Віче наступного разу. Окрім того, ця модель змусить громадян бути активнішими і відповідальнішими на виборах претендентів на ті чи інші посади. Значно зменшиться тих, хто бажав би і мав би можливості поживитися за державний рахунок. За такої моделі державної влади взагалі повинні змінитися пріоритети і цінності. Тобто, з ’ являється шанс створити якісно нове суспільство. Зростає шанс проявити себе на посадах не кар’єристам та злодіям, а справжнім патріотам і професіоналам...

Згадаймо ж собі своє давнє громадство і заощадимо ціле море сліз та крові, цілі століття неволі!

Сергій ПІДДУБНИЙ, дослідник української історії та мови.

*які отримували символ влади, знак батька Орія – булаву
avatar
0
12 Подолянин • 17:54, 17.12.2012 [Матеріал]
Остаточне слово по Основному Закону повинне сказати Конституційне Віче в складі голів рад Автономної республіки Крим, областей, районів, сіл, селищ та міст, лідерів політичних сил, громадських і творчих спілок та авторитетних старійшин з усіх регіонів країни. Конституція вважається прийнятою, якщо за неї проголосує не менше ¾ членів Віче.

Згідно нової Конституції Президент має обиратися, як це було у наших пращурів, на сім років і не більше як на два терміни. Ним має бути не політик, який відстоює власні політичні погляди чи виконує партійні зобов'язання, а Отець! Сильна і мужня людина, котра турбувалася б, щоб у сім'ї-вітчизні панував дух його роду, щоб його сім'я розвивалася за отецькими законами, щоб кожен у ній був захищений та забезпечений. Кандидат в Президенти іде в парі з Віце-президентом (чи главою Секретаріату), який керуватиме Урядом. Керівником виконавчої влади є Президент, він мусить за неї відповідати безпосередньо.

Друге – Рада старійшин. Її членом може бути людина не молодше 50-річного віку. Ця Рада має представляти всі регіони України – по три особи від областей та республіки Крим, в т. ч. голова обласної ради. Рада старійшин є вищою палатою, яка затверджує прийняті Верховною Радою закони і подає їх на підпис Президенту. В разі принципових розбіжностей Рада старійшин виносить питання на Віче.

Третє. Верховна Рада обирається за партійними списками на чотири роки, вона займається виключно законотворчою діяльністю. Працює на постійній основі, як і Рада старійшин, до речі. Склад Верховної Ради не може перевищувати 200 осіб, вік депутатів від 18 до 60 років.

Четверте – Віче. До його складу входять обрані на прямих виборах своїх громад голови сіл, міст, району, області, а також керівники найбільших і авторитетних громадських організацій та спілок (може комусь видасться дуже завеликим склад Віче, проте це питання не настільки складне, щоб не врегулювати його якимсь чином). Збирається Віче раз на рік (у разі нагальної потреби може бути і позачергове скликання) пізньої осені на 10-15 днів для розгляду найважливіших, доленосних питань для країни (якщо питання не вдається вирішити в обумовлений термін, Віче триває до повного його вирішення). Як от: обрання голови Верховного суду, Генерального прокурора і Скарбника (голови Нацбанку). Ця місія має належати не президентові, не Верховній Раді, а саме Вічу. На основі подань Президента і Верховної Ради кандидатури на ці посади вносить Рада старійшин. Конституційний суд скасовується, його функції виконує Верховний суд та саме Віче. Віче (і ніхто інший) також може вирішувати питання адміністративного та територіального устрою, продажу землі, визначення складу Кабінету міністрів, штатів законодавчих та виконавчих органів влади, межу їхнього заробітку, оборонну стратегію країни тощо. Рішення приймаються не менше як 2/3 складу Віче, зміни до Конституції – не менш ¾. Тільки Віче, а не президент, може оголосити про припинення повноважень Верховної Ради. Воно, а не Верховна Рада, також може припинити повноваження президента, якщо він не справляється зі своїми обов’язками, і навіть вимагати від Генпрокурора порушення кримінальної справи, якщо президент порушив клятву. Віче з подачі Ради старійшин також встановлює (або скасовує) пільги для посадовців на період виконання ними відповідних обов’язків...
avatar
0
11 Подолянин • 17:53, 17.12.2012 [Матеріал]
Зверніть увагу на цитату з Велесової книги – „так правили наші Отці”. Мається на увазі не в родинному розумінні – отець-батько, а в титулі і народному визнанні. Це були очільники родів, волостей, обранні своєю громадою і наділені нею відповідними повноваженнями на вирішення не тільки місцевих питань, а й загальнодержавних.

2. Конституція потрібна народу, в один голос заявляють політики, але чомусь уперто не допускають його до її написання. Тарас Шевченко писав: „Псалом новий Господові І новую славу Воспоєм чесним собором, Серцем нелукавим”. Чесний собор, чесні люди, мають писати нову Конституцію. Причому не за розпорядженням і замовленням якогось органу чи високої особи, і ні в якому разі на оплачуваній основі.

Ідеї нашого головного документу повинні бути такими, щоб кожна людина сприйняла їх як власні – всім серцем, всією душею. Цього не можуть зробити ті, хто вважає за свій обов’язок лише чесно відпрацювати призначену зарплату. Конституцію повинні творити люди, які мають в своїй душі і думці вищі цінності, аніж гроші, – Україну та її гідне майбутнє.

Розпорядження може бути одне. Наприклад, перший пункт: з такого-то числа протягом місяця проводиться реєстрація ініціативних груп по підготовці нової редакції Конституції. Другий: ініціативні групи в складі приблизно 10 осіб до такого-то числа мають зареєструватися у канцеляріях Верховної Ради, Президента і Кабінету міністрів з відповідними помітками державними печатками та Конституційній раді (до неї входять авторитетні представники влади і громадськості). Третій: у цих же інстанціях до такого-то числа (протягом 2 місяців і не більше) мають бути зареєстровані пропоновані проекти Конституції, після чого можуть бути дозволені до друку і обговорення в засобах масової інформації, яке повинне тривати щонайбільше три місяці – немає чого розсусолювати. Відстоюють свої проекти перед громадськістю самі ініціативні групи та їх представники.

Скажете, що небагато бажаючих знайдеться задаром працювати над таким важливим документом? А їх і не треба багато – дві-три групи знайдеться. Засоби масової інформації зобов’язані надавати час і місце для обговорення безплатно, а ініціативна група задовольняється тим, що увійде в історію як творці справді народної Конституції.

Кращий проект Конституції за рейтингом (визначений засобами масової інформації та Конституційною радою) знову затверджуються головою Верховної Ради, Президентом і Прем’єр-міністром та Конституційною радою вже в якості такого, що може бути винесений для обговорення та прийняття на Конституційному Віче.

Приймати Конституцію на всеукраїнському референдумі, як це пропонують деякі політики, ні в якому разі не можна. Очевидно, що весь народ не прочитає проекту Конституції, а тим більше не варто дурити, що хтось почує його думку. Все одно останнє слово буде за редакторами документа.
avatar
0
10 Подолянин • 17:52, 17.12.2012 [Матеріал]
1. Потрібно повністю поміняти модель державного управління. Ніякі зміни до нинішньої Конституції не змінять ситуації, вона вже не діє – все вирішується за допомогою підкупу і залякування.

Говорячи про Віче „Влескнига” зауважує: „У той давній час багато родів зібрали отці. Вони мали старших і Віче. Інші мали князів, яких обирали по сьомому колу од Коляди до Коляди” (д. 33) або „від Овсени до Овсени” – „їм платили данину з полюддя й підкорялися” (6Б)...

„А збиратися на нього і судити всякі відносини належало чесно. Так правили наші отці: всяк міг слово сказати і те було благом.” (3Б). “Вибирали князів від усього полюддя”, а над ними були старотці. “ Так Віче рішило вслід за отцями”, - зазначає 33 дощечка.

Тобто, спершу питання розглядалося на раді старійшин, а потім виносилося на Віче. Це була справедлива і мудра форма організації влади. Можемо порівняти: „ В ті часи, після Кия, князями обирали багатьох отців, а князі особливі і всякі після князювання на Вічі оголошувалися простими мужами і ставали землю доглядати. А князі, які були орчені*, дбали про людей і достатки, одержували їжу, і всенький пожиток од людей своїх” (37Б).

Лише князь, який на даний момент був при владі, мав право на пільги. А якщо він втрачав владу, то ставав простим мужем. Натомість, про те, які привілеї мають в наш час не лише князі – президенти і прем’єри, а й так звані народні слуги-депутати (навіть колишні) нам добре відомо.

У Радянському Союзі, між іншим, теж існувало щось на зразок Віча. В її ролі виступала Верховна Рада СРСР, до якої обиралися представники усіх регіонів країни, а в ролі старших було Політбюро ЦК Компартії. Щоправда, між предківським Віче і радянським є велика різниця. Радянська Верховна Рада зобов’язана була виконати просту місію – сказати те, що накаже партія, і проголосувати так, як вирішило Політбюро. Ніхто не мав права на власну думку. Але навіть у радянському варіанті Віче відігравало дуже важливу роль – об’єднуючу. На нього з’їжджалися люди з різних регіонів і національностей, два тижні вони сиділи поруч, жили в одних готелях і кімнатах, їли за одним столом, знайомилися, налагоджували зв’язки і співробітництво, випивали по чарці... Ніякі слова і обіцянки про єднання Сходу, Заходу і Півдня України, ніякі інтеграційні програми стільки не зроблять як зробить Віче.
avatar
0
9 Подолянин • 17:50, 17.12.2012 [Матеріал]
Вирішувати долю 46-мільйонної нації повинна не купка злодіїв, а всенародне Віче

15.07.2012 | «… Але серед тих злиднів знов нагадає собі народ своє давнє громадство, і благо йому, коли скоро й живо нагадає собі його: се ощадить йому ціле море сліз і крові, цілі століття неволі... Щаслив, кому судилося жити в ті дні. Се будуть гарні дні, дні весняні, дні відродження народного”.

Нині бачимо, що і народ, який на папері є головним виразником влади, і його представники в радах різних рівнів, по суті, безправні. Вирішують нашу долю, долю наших дітей та онуків, долю 46-мільйонної нації купка злодіїв.

Навряд, що від нинішньої влади (якого б кольору вона не була) можна чекати якісних програм, а тим більше державної волі на подолання кризових явищ, що зачепили всі сторони нашого життя. Вони не звикли мислити самостійно, бо завжди були і є від когось залежними – одні від Москви, інші від Заходу, інші від грошового мішка.

Тим часом варто нагадати, що маємо власний, прадідівський досвід державотворення. І перш за все слід на нього звернути увагу, а не передирати в сусідів, як звикли це робити ми. Про нього згадували навіть англійські археологи С. Пігот і Г. Кларк у книзі „Предісторичні суспільства”: „Розкопки підтверджують, що тип осель, включно з системою ради старійшин і своєрідним парламентом усіх вільних громадян, які послуговувалися ще кам’яними виробами, був уже устійнений у Східній Європі 5000 літ до Р.Х.”. Найдавніша українська літературна та історична пам’ятка Велесова книга дає назву цього „своєрідного парламенту”: „І так правили п'ятнадцять віків через Віче” (д. 3Б). Ось яка була стійка і надійна система правління – цілих п’ятнадцять віків протрималася! Звичайно, зараз інші часи і, можливо, не все підійде, але повчитися є чому.

Іван Франко в повісті „Захар Беркут” описує село, яке жило за законами Віча і керувалося Отцями. Устами головного героя великий письменник і філософ залишив нам настанови, на які нам необхідно звернути особливу увагу. Це передсмертні промова старого Беркута, виголошена після перемоги його односельчан над численним монгольським військом: „Ми побідили нашим громадським ладом, нашою згодою і дружністю. Уважайте добре на се! Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незломно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас. Але я знаю, браття, і чує се моя душа, що се не був остатній удар на нашу громадську твердиню, що за ним підуть інші і вкінці ро­зіб'ють нашу громаду. Погані часи настануть для нашого народу. Відчужиться брат від брата, відмежиться син від батька, і почнуться великі свари і роздори по руській зем­лі, і пожруть вони силу народу, а тоді попаде весь народ у неволю чужим і своїм наїзникам, і вони зроблять із нього покірного слугу своїх забагів і робучого вола. Але серед тих злиднів знов нагадає собі народ своє давнє громадство, і благо йому, коли скоро й живо нагадає собі йо­го: се ощадить йому ціле море сліз і крові, цілі століття неволі... Щаслив, кому судилося жити в ті дні. Се будуть гарні дні, дні весняні, дні відродження народного”.

Виділені мною слова особливо важливі. Якщо не зважимо на них, море сліз і крові та століття неволі триватимуть. Час повертатися до науки своїх пращурів, до їхнього досвіду влаштування громадського ладу в країні. Згадувана Влескнига зберегла основні моменти його. І тут я не тільки дещо процитую з неї, а й додам власні пропозиції.
avatar
0
8 ХЛІБОПЕКАРЬ • 11:11, 20.07.2012 [Матеріал]
До речі, він не тільки дорожає, а ще й його вага буде зменшення дивлячись, якої буханки від 100- до 150 грам. Покращення настає щодня!
avatar
0
7 Не Риг І Анал • 23:27, 19.07.2012 [Матеріал]
А з завтрашнього дня хліб дорожає. Весь. На третину від стоімості. Наїмось тепер на наші зарплати і пенсії. Спасибі ПР, що "покращує" життя всім - чим далі тим основатєльніше.
avatar
0
6 Z • 15:41, 13.05.2012 [Матеріал]
Точно так і є. Фірма, що наймала робітників, змилась. З робітниками не розрахувались. Заборгували їм великі гроші. І будівництво призупинилось. Тепер друга фірма взялась. А люди вже не наймаються на роботу. Шукають гроші, щоб борг віддати... Але не віриться, що так буде.
1-10 11-15
avatar
Меню сайту
Погода
Останні коментарі
Так, відповідальність за те, що є, лежить на нас, виборцях. Кого обрала більшість, такий результат від цього вибору маємо всі. І доки  так обиратимемо, доти матимемо те, що маємо.

Шановні мешканці м. Городка! Ніколи не сподівайтесь, що хтось прийде і наведе лад в нашому домі. В м. Гордку ніколи не було і, на мою думку, ще не скоро з'явиться, так би мовити, прогородоцька влада, яка буде дбати про наші з вами інтереси. Історія про це свідчить. Доки ми будемо обирати до влади тих людей, яким байдуже наше майбутнє, результат буде такий, який є. Тобто ніякий. Якщо я не правий заперечте. Доведіть зворотне. Хоча я сам сподіваюсь на краще майбутнє.

Потяг, який буде добиратися з Городка до Хмельницького за 4 год. точно нікому не потрібний, а от до Києва годин не більше 10, в нічний час саме раз. Сам би не раз скористався.

Новини партнерів
Пошук
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0