З 1 липня минулого року вступив у дію новий закон України № 417-VIII «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирних  будинках», широко розрекламований урядом  як «вбивця ЖЕКів» і «скарбниця» небачених і нечуваних можливостей для самоврядування багатоквартирним житлом.

Насправді, закон цей, кажуть правозахисники, був напрацьований у кабінетах уряду Азарова. І  хоча «прийшов у парламент» з певними змінами, попри численні юридичні зауваження та перестороги юристів, був проголосований теперішнім парламентом - і  інакше бути і не могло, стверджують експерти: цей закон розробило Міністерство регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ, яке очолював В. Гройсман до того, як став спікером парламенту.

До 1 липня 2016 року, відповідно до цього закону, усі багатоповерхівки житлового фонду міста мають на законному рівні перейти під опіку мешканців багатоповерхівок.
Втім, про цей факт протягом другого півріччя минулого та першого кварталу цього року у Городку не говорилося взагалі нічого. Хоча у законі – суттєві зміни в системі управління житловими будинками, що на правах власності належать Городоцькій міській раді. Заговорили про закон і про його наслідки міські посадовці зовсім нещодавно, ініціюючи збори мешканців багатоповерхівок, що належать до житлового фонду міської ради, водночас, беручи участь у цих зборах і роз’яснюючи нарешті, чому і як вони мають діяти в рамках дії даного закону.

Певне, тому заговорили, що «тягнути кота за хвоста» далі нікуди -  1 липня  не за горами, через якихось три місяці. І передати багатоповерхівки з житлового фонду Городоцькій міській раді мешканцям будинків, які відповідно до закону №417-VIII уже б мали самоорганізуватися  й створити своїми силами та своїм коштом і офіційно оформити  як юридичні одиниці так звані в минулому «житлові кооперативи» - ОСББ (об’єднання співвласників багатоквартирного будинку), дуже треба. І то вже. Але… Чимало мешканців багатоповерхівок до цього часу про закон ні сном-ані духом. А міська рада – мовчок. Водночас, ті, хто чув, категорично не хочуть створювати ОСББ і «законно» створюють при цьому незрозуміло які умови для проживання в будинках собі, а також прецеденти до махінацій із призначенням «лівих» управителів, з підписанням «лівих угод» і з «лівими надавачами» «лівих послуг». В  результаті -  усе і усім погано буде.…

Але, спочатку таки -  про закон.  Згідно із нововведеннями Закону, мешканці міських багатоквартирників, що належать до житлового фонду міста,  мають час до 1 липня, щоб визначитися, хто має здійснювати управління їх будинком.  А хто здійснював досі?- запитаєте. Та ніхто. Вже більше 15 років. ЖЕКу  при Городоцькій міській раді ніколи не було. Було будинкоуправління, яке після реорганізації, тихо «зникло». Разом з ним зникли усі виконавські функції і вся відповідальність за те, що коїться в житловому фонді міста. Навіть документація з будинкоуправління чи то зникла, чи то зберігалася невідомо де. І чи взагалі є вона, оригінальна, - теж невідомо.

Натомість, з’явилося міське комунальне підприємство.  Із його статуту засновник і керівництво КП  виключили повністю  «найскладніше-найбрудніше» -  відповідальність за стан житлового фонду міста: приміщень будинків, подвір’їв, підвалів, сходинкових маршів, покрівель, внутрішніх комунікацій - систем водопостачання та водовідведення й внутрішніх електромереж.  Відповідальність у статутній діяльності збереглася за КП лише  за «зовнішню комуналку»: прибирання міста,  вивіз та захоронення на місцевому полігоні твердих побутових відходів, видобуток води і постачання населенню і обслуговування зовнішніх мереж водопостачання та водовідведення. Хоча, в тарифі на водопостачання і водовідведення для населення, котрий один із найвищих по Україні, безумовно, на здоровий глузд, комунальниками було враховано все.  І внутрішньо будинкові лінії водопостачання та водовідведення - теж, бо без них вода із «належним чином обслуженого» КП зовнішнього водогону  аж ніяк не потрапить у будинки і у квартири, а каналізаційні стоки з квартир багатоповерхівок аж ніяк не потраплять у зовнішні каналізаційні системи.

Забули – «загубили по дорозі»-  міська рада і комунальники прописати в статуті обслуговування всього, що є  майно міської громади, тобто відповідальність за це майно на себе не взяли.  Чому? Мабуть, було просто «в облом» займатися брудною і затратною роботою: ремонтами старих прогнилих внутрішньо будинкових системам каналізації та водогону, внутрішньо будинкових електричних мережа. Водночас,  тариф за освітлення під’їздів та підвалів є, а обслуговування ліній і щитків, по яких  електричний струм із зовнішніх систем електропередач потрапляє в будинок, під’їзди і  вже  потім - у квартири, нема. Тариф на водопостачання-водовідведення є, а обслуговування внутрішніх водопровідних та каналізаційних мереж нема. І хоч власником всього цього житлового фонду міська рада законно була і є  – а відповідальності за своє майно вже десятки років не несе: не обслуговує і не дає змоги людям обслужити-замінити, бо «мешканці не виходять зі своїм будинком з житлового фонду міста і не створюють ОСББ і стають співвласниками будинку і всього, що в ньому і довкола».

Тепер, із вступом в дію даного закону, власникам  квартир багатоповерхівок житлового фонду міста законотворці де-юре  добровільно-примусово «дають» право власності на їх будинок. Держава ніби робить вигляд, що хоче пробудити у мешканців будинків почуття власності, відтак, і відповідальності, бо найбільша проблема стосунків «надавач - отримувач  послуг» - це відсутність громадського контролю: людей не цікавить, що робиться в будинку і за що вони платять. Ніби тепер вже є можливість взяти відповідальність за благоустрій свого будинку на себе. А де-факто? Покладаючись на цей закон, держава просто «вмиває руки» і перекидає зношений, що підлягає повному списанню, комунальний житловий фонд  на плечі мешканців багатоквартирників. Вже очевидно, що законотворець «примусово заганяє» мешканців багатоквартирників у ОСББ, щоб мати юридичну змогу передати з балансу міста на баланс управлінців будинками своє старе і зношене майно і відповідальність за нього.
І це – пори бажання і можливості людей і попри те, що свідомість багатьох, які «вийшли з комунізму», не готова взяти на себе управління своїми будинками і здійснювати його законно, професійно, на належному рівні. Зрозуміло, що і людей-професіоналів, які б зайнялися цим, нема. І поряд із міським монополістом КП – надавачом «комунальних послуг» нема жодного діючого  «нормального» надавача комунальних послуг: приватника, організації, фірми. Тож, уже й до гадалки не ходи – або лишиться все, як є, або стане гірше.

То чи є сенс  мешканцям будинків зношеного житлового фонду самоорганізовуватися в юридичну особу, яка уже приречена на «муки і смерть»? Може, не варто й пробувати, щоб потім не було шкода за «безцільно втрачені» час і засоби? Може, краще, як і раніше, всі проблеми комунальні людям вирішувати самотужки і своїм коштом, незважаючи на «дурні» закони і на непрофесійних чиновників, які хочуть завжди лиш одного – обдурити і нажитися на людях?

До речі, про обман. До 1 липня минулого року закон містив у собі норму про участь власника у першому капітальному ремонті до передачі будинку на баланс ОСББ. Тоді держава хоч законно обіцяла чи то гарантувала людям передати будинок у спільну власність у нормальному відремонтованому стані. Тепер ця норма із закону вилучена. Обман людей на законному рівні – і то чистої води. Тож виникає питання, а що ж виграють від вступу в дію цього закону мешканці старих аварійних будинків? Без капітального ремонту будинки, яким по 20, по 30, а то й більше років, можуть в будь-який час розвалитися. І це буде тепер на совісті, на голови і на руки не влади - людей. 

Знову ж таки, держава знімає з себе відповідальність за стан старого житлового фонду,втім,  «забула» підвищити доходи громадян до рівня, достатнього для нормального утримання житла, й зобов’язала громадян цим законом належно утримувати це майно  і нести за це відповідальність. В управління багатоповерхівками власники квартир мусять вступити з порожніми кишенями, більш того, з урахуванням підвищення тарифів на комунальні послуги та енергоносії, кількість людей для яких оплата комунальних послуг перетворилася у надзавдання, катастрофічно збільшилася. І витрати на комуналку не зменшуватимуться.  І багаторазове підвищення витрат на утримання будинків цей закон гарантує. І, до того ж, окремою статтею у законі виписано обов’язки власників житла: окремо, кожен співвласник несе відповідальність за незалежну експлуатацію протягом «всього життєвого циклу» будинку, а на кожного власника квартири, до того ж, «навішані» зобов’язання  щодо проведення поточного і капітального ремонту будинків. Отакої! І періодичність проведення ремонтів чітко регламентована!

 Тобто, цікаво виходить! Влада десятиліттями відповідальності перед законом за свій, знищений собою же, житловий фонд не несла і не несе досі, а мешканці будинку із вступом в дію даного закону  – уже одразу й відповідальні перед законом. За порушення встановлених норм і термінів до мешканців, уявіть собі, можуть бути застосовані санкції – незалежно від причин недотримання нормативів. І, головним чином, це торкнеться незаможних. В будинках старої забудови, де проживають головним чином пенсіонери і малозабезпечені, власники житла, створивши ОСББ і вступивши в нього,  автоматично і одразу стають потенційними порушниками, бо капітальний ремонт потрібно  провести «ще вчора», а подужати його «сьогодні» без допомоги держави, чи, принаймні, коштів з міського бюджету, - на грані фантастики.

Тож, як стверджують провідні юристи і правознавці країни, цей закон прийнято всупереч діючій Конституції України. В житлово-комунальній сфері фактично відбувся антиконституційний переворот: цілий ряд положень закону прямо суперечить Конституції України.  Зокрема, кажуть правники, суперечать Конституції такі норми:

• вимога про зазначення персоніфікованої інформації в протоколі зборів співвласників;
• норма щодо безоплатної передачі співвласникам  у власність та у постійне користування  землі під будинком;
• норма про голосування «метрами» - підрахунок голосів на зборах пропорційно площі приміщень, що перебувають у власності співвласників:
• регламентація управління будинком без чіткого встановлення порядку і термінів передачі технічної документації на будинок «з рук в руки» та умов її зберігання, так само – протоколів зборів співвласників;
• ігнорування принципу добровільності при управлінні багатоповерхівкою.

Наразі закон, малопридатний до практичного застосування, уже вступив у силу. ОСББ, в яке люди не хочуть вступати (і мають таке право, бо членство в ОСББ є добровільним) і яке не матиме членів, але матиме статус юридичної особи, – нонсенс. Режим прийняття рішень на загальних зборах співвласників без чіткого визначення правових норм  цього суб’єкта управління – нонсенс. Процедура зняття з балансу багатоповерхівок, затверджена Кабміном лише 30 березня цього року, і до цього часу чітко не прописана, – нонсенс, бо технічних паспортів на будинки, які відповідають дійсності, скоріш за все, у місцевої влади нема. То що ж вона передає людям? І хто при таких умовах може гарантувати, що управителі (причому, скоріш за все, ПРИЗНАЧЕНІ міською владою, бо люди категорично проти створення ОСББ) не узурпують владу над багатоповерхівками? Хто гарантує, що власники прибудинкових кафе чи магазинів «з грошима» не опиняться у перевазі над пересічними і бідними власниками квартир, і письмові опитування співвласників не стануть використовуватися в незаконних оборудках?

Іще до відома співвласників: статтею  5 Закону України від 14.05.2015 року №417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено: попередній власник будинку (Городоцька міська рада) зобов’язаний передати співвласникам один примірник технічної документації на будинок. Але ж практично усю технічну документацію на багатоквартирні будинку впродовж останніх 15 років було чи не повністю втрачено – внаслідок попередніх банкрутств  будинкоуправління та інших КП, і вона до сьогодні не була відновлена або поновлена у зв’язку з капітальними будівництвами та реконструкціями, що за цей час відбулися у приміщеннях будинків (до прикладу, заміна покрівлі, додаткові прибудови, заміна на нові внутрішніх систем водогонів та  каналізації та вхідних дверей у під’їзди тощо). Яку технічну документацію  отримають городоччани на свої будинки?
Також стаття 13 вносить зміни до Земельного Кодексу  України у статтю 42, де передбачається, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоповерхівки, та прибудинкові території передаються співвласникам, тобто  мешканцям,  у власність або користування у порядку, встановленому  Кабміном. Але цей порядок до сьогодні ще повністю не визначено, а громадяни, які оформляють земельні ділянки у приватну власність, знають, що оформлення технічної документації, збір копій  необхідних документів – все це займає чимало часу та обійдеться  у кілька тисяч гривень. У даному випадку – у кілька десятків тисяч гривень, яких у людей нема. Як люди мають оформити власність ОСББ на будинки і прибудинкові території?

Тож так і напрошується  питання до міської влади: навіщо людям все це? Навіщо цей закон? Навіщо створення ОСББ  чи нав’язані міською радою управителі або фірми - посередники в будинках?  Навіщо? Якщо:
-  мешканці і так вже давно навчилися самі управляти своїми будинками і будуть й далі це робити своїм коштом і своїми зусиллями при нагальній потребі – а не «при начальнику», в «умовах закону» і в рамках «відповідальності» перед ним;
- одне і те саме КП (єдине) буде надавати  ті ж «зовнішні послуги», а «внутрішніх» – ні,  і так само  буде змушене підписувати договори на водопостачання-водовідведення і вивіз побутових відходів («зовнішня комуналка») окремо з кожним мешканцем, бо люди в ОСББ вступати не хочуть, тож набагато вигідніше  і дешевше власнику квартири підписати напряму договір з КП «Городоккомунсервіс» (на «зовнішнє» обслуговування), а не через посередника-управителя, якому треба платити зарплатню, і тариф від того буде дорожчим на 20-30 відсотків;
-  внутрішньо будинкові комунікації будуть ремонтуватися  при виникненні аварії чи відновлюватися людьми самотужки, бо КП цим не займається – і своїм коштом і способом найму знайомих спеціалістів, що робилося й раніше, і -  «дешевше – і з гарантією»; 
-  вигідніше, і це зрозуміло навіть підлітку, бути поза зоною дії юридичного ОСББ, визначено даним законом,  і не нести відповідальності за те, що десятиліттями «робила і недоробила» держава і міська влада;
-  люди не зможуть фінансово оплатити як «створення ОСББ», так і «оформлення його», бо коштів у них не вистачає навіть на прожиття і харчування.
Тож, скажіть на милість, навіщо мені як мешканцю багатоповерхівки житлового фонду міста створювати те, що мені взагалі не потрібно і не вигідно?  І кому вигідно? І в чому вигода? Чи не тим же шляхом  в житлово-комунальному напрямку ідемо, «товариші», яким ішла і «прийшла» сусідня Росія, де багатоквартирні  будинки у власності «багатих дядечків», тарифи  людям «накручені зі стелі - до стелі» і люди не мають права на своє подвір’я і підвали, і коридори, і  дерева, і квітники? Може, іноді потрібно добре задуматися міській владі і зробити  «не завдяки, а всупереч», але на благо людям, а не незрозуміло чому і кому, не згідно з антинародним законом, а в рамках норм Конституції, світового досвіду та свого чисто людського сумління? Багато питань. Та чи хто дасть на них відповіді?