Щорічно 1 червня, починаючи з 1998 року, дорослі в Україні уже традиційно намагаються подарувати підростаючому поколінню свято, приурочене Всесвітньому дню захисту дітей. Втім, вочевидь, які намагання – таке і свято. Складається враження, що до дітей господарські натруджені руки можновладців ніколи не доходять. У результаті – діти мають не свято, про постійну турботу влади про дітей взагалі мовчимо, а його жалюгідну подобу: заїжджений роками сценарій - за якусь годину-дві захід відбули – галочку про зроблену справу у звіті поставили. І все. І кому яка справа – подобається це дітям чи ні? Тим більше, їхнім батькам…

   Так – так, ясени. Ті, що ростуть, вірніше, безтурботно росли собі, підпираючи могутніми кронами небо над Городком. Ті, що нікому дотепер не заважали і були не просто ясенами, а історичною та екологічною цінністю міста, бо вік їхній, як стверджують місцеві краєзнавці, - близько півтора століття. Півтора століття! Іще стільки б красувалися ті ясени, збагачуючи киснем Городок, ховаючи городоччан під своїм величним зеленим шатром від пекучого літнього сонця. Втім, упали в око чи то у господарсько – управлінські задуми влади – і потрапили під гострі леза. І коли! У місячник охорони довкілля, коли привертаємо увагу до збереження і охорони довколишнього середовища - невід’ємної частини нашого буття!