Нд, 24.09.2017, 00:02
Вітаю Вас Гість | RSS

ГОРОДОК-LIVE

Каталог статей

Головна » Статті » Мої статті

Із святом, яке не святкую!
   У 1994 році для журналістів України відповідно до Указу Президента встановили свято – День журналіста: слуги пера і мікрофона, а віднедавна – клавіатури і «мишки», сторожового пса демократії, представника четвертої влади…
   Скажете, день – як усі дні в році й усі державні професійні свята. Втім, день цей святковий цьогоріч, як ніколи, є  прикрим нагадуванням не лише для медійників, а й для суспільства в цілому про те, що свобода слова в Україні згортається, її намагаються задушити – брутально, наполегливо й методично. І громадськість має усвідомлювати цей факт, а разом із ним – з кожним днем зростаючу загрозу відродження тоталітаризму. У протилежному випадку – у людей вирвуть свободу з рук, як у журналістів перо чи мікрофон. А суспільство без свободи – що птаство без неба.
   Цьогоріч і справді свято не додало радісного настрою і святкового адреналіну. Відчуття того, що в Україні з діяльністю журналістів щось не те, саме сьогодні сягнуло свого апогею…Що святкуємо? На чому акцентуємо увагу? Не святкувати треба, а наперед замовляти молебень чи то за одужання, чи за упокій наших медіа: журналістика в Україні - на межі вимирання разом із свободою слова. Як це свято може бути справжнім святом, коли «сторожові пси демократії», ставши кишеньковими песиками влади, отримавши обглодані кістки зі столу своїх хазяїв, гавкають на людей і ластяться до ніг «годувальників»? Залишу в спокої загальнодержавні ЗМІ. Спинюся на місцевому комунальному. Засіб інформації – Городоцький телерадіопресцентр, який об’єднав у собі телебачення, радіо і газету, – покликаний служити громаді у плані всебічного інформування, змушений заповнювати ефіри і газетну площу інформацією, яка має сумнівний суспільний інтерес. Проголошуючи амбітні плани очільників району і замовчуючи надто скромні результати, перетворюючись з об’єктивного джерела інформації в агітаційно-рекламний листок людей влади, районний ЗМІ перевантажує медіа простір району інформаційним мотлохом – несистематизованим і неактуальним, змушує журналістів писати не те, що цікавить людей, а те, що вимагає влада. І в результаті – безвихідь. Якщо ЗМІ не буде лояльним до влади – над керівником і журналістами одразу ж нависають чорні хмари. Якщо ЗМІ лояльний – журналістика стараннями тієї ж влади замінюється пропагандою, останнім часом агресивною і нав’язливою, - людям черпати однобоку і необ’єктивну інформацію стає нецікаво: засіб втрачає свого глядача, читача, слухача. Читачі голосують гривнею проти такого ЗМІ, ігноруючи підписку, а влада гвалтує підписчиків, змушуючи їх оплачувати свій піар. Корінь цього зла, як на мене, в наступному: журналісти не можуть позбутися «дешевого зачерствілого пряника», на якого перетворилася цензура грошей, у городоцькому масштабі - грошенят, навзамін свободи слова і рейтинговості ЗМІ, втім, упереміш із переслідуванням і гонінням з боку влади. Думаю, тільки журналісти, самі переступивши через страх і через хворобу своєї совісті, змогли би подолати залежність ЗМІ, повернути собі імідж сіячів свободи слова, а своєму ЗМІ – шану і повагу від споживачів цікавої, об’єктивної і різнобічної інформації. Варто тільки зрозуміти головне: влада – не господарі, не рабовласники, а найняті народом управлінці для того, щоб служити народу. ЗМІ фінансується не з особистої кишені того чи іншого чиновника, а коштом місцевого бюджету – тобто коштом громади. Тож саме громада має виключне право визначати, що її цікавить і отримувати відповідну інформацію. Чому цього не розуміємо і не використовуємо?
 Мудро підмічено: «Не потрібно кожному з нас примушувати себе бути вільним – треба бути ним». А щодо сучасної журналістики, то цілком погоджуюся з журналістом Андрієм Бонарем, котрий сказав так: «Мені належить стіл, комп’ютер і вільне право вистукувати на ньому те, що мені диктує моє сумління і талант. І я не претендую на щось більше. Це і є мій «бій», у якому я відстоюю свою, за висловом Юрія Андруховича, територію. Бо іншої не маю».
   Прикро тільки, що сам Юрій Андрухович, відомий український письменник і громадський діяч нещодавно у одному із інтернет-видань констатував щодо території: «Україна дедалі стає чужою Україною. Таке враження, що вона під якоюсь окупацією опинилася. Вороже військо прийшло і позмінювало все, що мені в ній так подобалося в останні роки. Бо вважаю, що період між 2005 і 2010 був все-таки найщасливішим в історії цієї країни, і тепер ми його втратили».
   Так. Ми дійсно щодня спостерігаємо згортання демократичних свобод – прав на вільне зібрання, вільне висловлювання, вільний доступ до ЗМІ, вільне відстоювання своїх законних прав і свобод в суді. І маємо: побиття журналістів у Миколаєві, зникнення журналіста Климентьєва, утиск журналістських колективів телеканалів та друкованих видань, що дозволяють собі працювати в рамках чинного законодавства, а не інакше.
 Як ніхто сприймаю і розумію слова жорстоко побитого за свою діяльність журналіста з Дніпропетровщини Бориса Брагінського: «В країні, де „знайшли” замовників та виконавців замаху на Президента, хіба можуть знайти нападників та виконавців замаху на простого регіонального журналіста?». А хіба дозволять собі провладці-керівники інших держав привселюдно обзивати, лаяти, принижувати журналістів? У нас це – норма. Свободу слова називати «хворобою», бо заважає, неугодних журналістів – «холуями, які обслуговують своїх хазяїв», бо не стеляться перед владцями; пресу – продажною, бо не можуть всю купити і використовувати.
   І сьогодні, у день журналіста, так прикро усвідомлювати, що влада, яка буде «щиросердечно» вітати з професійним святом представників журналістської спільноти, причетна до того, що своїми руками знищує законом дане журналістам право на вільне, всебічне, об’єктивне і неупереджене висвітлення тих процесів, що відбуваються в Україні.
   Ні. Свято не там, де медійники підноситимуть чарку разом із провладцями, слухатимуть від них фальшиві та нікчемні привітання і заїжджені обіцянки, приймати за лояльність відзнаки, грамоти, подарунки і поцілунки. Адже нормальні функції у журналіста – контролювати владу, а не брататися з нею.
   Свято якраз там, де журналісти, як на Черкащині, із заклеєними пластиром ротами  виходять на акції протесту проти утисків свободи слова; як у Летичеві – боряться за свого незаконно звільненого редактора; як у Києві – хвилиною мовчання віддають данину пам’яті журналістам, які загинули, виконуючи свій професійний обов’язок – доносячи правду до людей; як по всій Україні – об’єднуються в громадський рух «Стоп цензурі», створений у відповідь на утиски свободи слова. Там свято. Свято Свободи ЗМІ.
   Тому підтримую тих журналістів, котрі вважають 6 червня «номенклатурним» святом, а справжнім – 3 травня - День Свободи преси: коли журналісти не святкують – коли нагадують суспільству про своє призначення у ньому, кажуть голосно про тиск і тих, хто його чинить, хто запроваджує цензуру і заважає журналістам працювати, поминають тих, кого нема. А 6 червня, можливо, тоді стане святом для журналістики в Україні, коли вона, журналістика, нарешті стане незалежною цілком від влади…

Категорія: Мої статті | Додав: Gorycvit (07.06.2011) | Автор: Оксана Радішевська-Максімова
Переглядів: 1336 | Коментарі: 72 | Теги: 6 червня, ТРПЦ, Городоцький комунальний ЗМІ, день журналіста | Рейтинг: 5.0/29
Всього коментарів: 721 2 3 ... 7 8 »
0
72  
а що до керовніків! То, наскільки мені відомо "тяжкий випадок" у дитячому садку Берізка, з завідуючою дитсадка, яка "привласнила собі колектив садка", як наймичок. Яка "строїть" батьків і торгує місцями в дит.садку. Про продукти з садка - промовчу. Окрема тема. Пора їй міняти або місце "дислокації" або свідомість.

0
71  
Однодумцю: hands hands hands hands hands
Так і є! Люди, як ті вівці - забилисьв куток і спостерігають... А керівники, деяких установ, як вовки - травлять їх! Але! На вулиці не 1933 рік! На вулиці 2012!!! Пора піднімати голови! Пора мінять свідомість! Хтось придумав цікаву гру, під назвою "життя"! Що має статись у 2012??? Війна? Кінець світу? Чи зміна у свідомості людей? Я-вибираю 3-ій варіант. А ви?????? Пора проснутись від постійної сплячки!

0
70  
На превеликий жаль, стиль "з"їдати неугодного" притаманний не лише найвищому керівництву нашого району. Як кажуть, "риба гниє з голови", то в цьому плані наша риба прогнила чи не до самого хвоста. Чимало більш-менш вагомих керовніків державних установ чинять так само, а їхні залякані підлеглі здатні тільки пошепки в кутках нарікати на свою нелегку долю і керівника-деспота. Отак відверто виступити проти свавілля, як це зробила смілива журналістка, мало хто наважується. А тим, хто це робить, як бачимо, не солодко. ЇХ одразу оголошують некомпетентними, порушувачами загального спокою, при якому всім було добре !?!?, а потім відвертаються від них і допомагають горе-керовнікам позбутися паршивої вівці, яка виступила проти цілого"колективу" і проти такого прекрасного керівника. Парадокс, але часто це так і є, випадок з автором сайту яскравий тому приклад, і, наскільки мені відомо, не лише вона в нашому місті в подібній ситуації. Тому пропоную на цьому сайті відкрити тему, де б усі працівники-підлеглі змогли розказати не пошепки в кутку, а вголос і всім про стиль керівництва свого начальника. Закликаю городоччан активно взяти участь в обговоренні, але розповідати не лише про недолугих посадовців, а й про чесних справедливих керівників. Можна створити щось на зразок рейтингу, може, хоч якийсь відсоток випадкових людей у керівному кріслі або зміниться, або ступиться. Щиро на це сподіваюсь.

0
69  
Це все має бути уроком для інших колективів і працівників. Влада сьогодні одна - а взавтра інша. Як потім людям, яких кидаєте, дивитись в очі будете? Людьми треба бути перш за все, а не фашистськими поліцаями-зрадниками, шакалами біля звірів. Люди в страшніші часи залишались людьми. Що робиться з нами? Всі маємо родини, віримо в Бога. А поступають більшість хуже як тварини - поїдають собі подібних в угоду "вождям". Ними ж зїджені і будете. Згадаєте ці слова потім.

0
68  
Шокує поведінка не КЛЄРКІВ, а журналістів, профспілки. Вони ж бачать і знають, що робиться насправді. Та не підтримують колєгу - а зраджують і кидають на поталу районим босам. Очевидно, своя шкура ближча до тіла. Стидно. Іноді треба задуматися - і робити не то, що каже хтось, а то, що підказує робити совість. Якщо вона взагалі є. Може статись, що на місці Максімової опиниться хтось інший.Чи хотілося б йому такої участі, яку зробили своїми руками змішніки району колєгам? НЕ ЗАХОЧЕТЬСЯ ТОЧНО. Отож бо воно.

0
67  
Не тільки від неї. Ще від бухгалтера. Позбавитись хочуть від їх впливу на редакційну політику. І доказують те про що Максімова ще рік тому говорила - редакцією керують голови в ручному режимі. Тиск на ЗМІ робиться - руками керівників ради і адміністрації і нового керівництва ЗМІ. Но цього не помічають правоохоронні структури, які мали б це присікти. Ще рік тому. Скорочення в редакції - доказ тиску на ЗМІ засновниками. Грошей не дають - посади скорочують. Посади неугодних. А не кошти вивільняють. Всі це знають.

0
66  
Не знаю чи всі в курсі, але від автора хочуть позбавитись конкретно. в лікарні розказують - стан здоровя журналіста вивчають по наводці голови і підлеглих півроку. і нічого не знаходять. Але лікарів в спокої не лишають до цих пір. І на роботі її перевіряють. Чи звільнити хочуть - не відомо. А доказати непрофесіональність журналіську хочуть обидва пацани. Чи це так - підтвердить хто?

0
65  
Для "Я". Згідна. Краще б наша газета була незалежною і в ній друкувались статті такі як у цьому сайті, люди б з задоволенням її купували, а не так як нас заставляє тепер керівництво - " з під палки". А Це визиває тільки двойну відразу до нашої газети. Вона і так -НЕ ЦІКАВА, НУДНА, "З СОВЄЬМКІМ" присмаком. ЖАХ, а не газета!!!!! Я б її уже давно закрила, але треба щоб "наші" жителі-"журналісти" хоч за щось жили. Вот і мають те що мають.

0
64  
Невже не є доказом того, що ЗМІ району хочуть кинути напризволяще і загнати в яму - "фінансова підтримка" з боку районного бюджету в сумі 35тисяч на 5 місяців? І це при мінімалній потребі в рік близько 300-400 тисяч гривень. А при нормальній потребі - 700-800 тисяч. Хто журналістам дає такі кошти? Смішно, ЗАСНОВНИКИ дали 35 тисяч, а міська рада, яка не є засновником, виділила 28 тисяч. То хай би не давали нічого такі засновники - і не встановлювали правила для роботи журналістів. Незалежне ЗМІ було би результативніше.

0
63  
cake cake cake dollar dollar dollar facepalm killed

1-10 11-20 21-30 ... 61-70 71-72
Имя *:
Код *:
Меню сайту
Погода
Останні коментарі
Вже в Городку все "по согласію". Тепер те саме з селами буде, що приєднуються. Царство Небесне і Амінь.

А чого з-під палки? вася пропонує йти під нього - село не дуже хоче і не йде. Чісто по согласію biggrin

Так і має бути. В Європі ніякого обєднання "з під палки" немає і не було - то процес історичний і  не одного десятиліття. А в нас - якийсь
дебіль вирішив, що обєднаємо громади - заживемо по-європейськи, і
впірьод з барабанамі....

Новини партнерів
Пошук
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0