Сб, 16.12.2017, 20:42
Вітаю Вас Гість | RSS

ГОРОДОК-LIVE

Каталог статей

Головна » Статті » Мої статті

Україна - не Росія, а народи - не брати: друзі і партнери.

Ще якихось  два роки тому на слова росіян про те, що ми – братні  народи, що Україна і Росія – сестри, що в нас - одна історія, одна культура і  одна ментальність, ми реагували спокійно, звично. Але пройшли два роки, як один день – і тепер такі добре знайомі і звичні слова з уст чи не усіх росіян:«Ми ж з вами браття!» звучать абсолютно по-іншому:«Я – старший брат і буду вирішувати – хто ти, де ти, навіщо ти в цьому світі». І слова ці - підтверджені діями, які зачепили кожного свідомого українця. На своїй шкірі українець донесхочу відчув і  усвідомив - керівництво Кремля через свою маріонетку-колишнього президента, власне, того й збурився.  І добре б Кремлю спинитися тоді, після Революції Гідності, що відбулася у нас в Україні, прийняти її спокійно, хоча б міну спокійну зробити. Ще тоді б два народи, можливо, залишили  між собою той давно встановлений статус «братні» в пам’ять про спільне історичне минуле з одним корінням і в одному Союзі. Але межа перейдена. За якихось два місяці на голови українців звалилася така лавина негативу: брехні, злості, ненависті з боку  північно-східного сусіда, що диву даєшся – невже ми й справді були чи могли бути братами? У цьому засумнівалося чимало українців, які проявляють це свідомо – з глибоким сумом, втім, мовчки, мовляв, час все сам розставить на місця. Але  бурхливо і відкрито реагує на негативні закиди у  бік України та українців нове покоління - молодь, котра не має таких міцних генетичних зв’язків  і  прямих співдотиків пам’яттю і дружбою з Росією, як старше покоління. Нова генерація українців, котра встигла вдихнути на повні груди національних ідей та відчути особисто свободи у своїх правах  під час правління так званих «помаранчевих» не може і не хоче змиритися з тим, що їй нав’язується  Кремлем, і всіма силами духу чинить супротив Путіну та його владі, відстоюючи незалежність та цілісність України. Результат цієї боротьби? Так-так – «фашизм», «бандитизм», «ультра-радикалізм» тощо.  Дивно, щоб не сказати не розумно. Адже загальновідомо , що, на психологічному рівні, той, хто називає іншого злодієм, добре знає, що таке вкрасти – і крав, той, хто каже на іншого: «Дурень!», напевне не вирізняється з поміж інших розумом, а той, хто вішає на іншого  ярлик «фашист», очевидно, втілює у своїх словах та діях саме такі, профашистські ідеї та методи.  Але, як кажуть, Господь з ними. Боляче кожному з нас інше… Люди. Саме вони, прості росіяни, не російські владці, не магнати і політикани Росії, які добре знають, ЩО роблять і ДЛЯ ЧОГО, на часі сповнені такою ненавистю до простого українця, що це просто нестерпно. Майже кожен відчув  і відчуває на собі  цю брехню, цю лють і цей негатив – не сприйняття всього українського – чи не щодня: у людських стосунках –   телефонних розмовах та розмовах по скайпу, у листуванні, у суперечках при зустрічі людей  - знайомих, рідних, друзів – росіян чи проросійськи налаштованих українців, навіть, у  баталіях на форумах українців та росіян - контактерів  у соцмережах. Врешті, як на мене, суцільний негатив  на часі – десь глибоко у свідомості чи не кожного росіянина, і це – ненависть, справжня українофобія. І ми дивуємося, ми переживаємо, втім, напевне, до кінця не задумуємося: а чи винні вони, прості росіяни, у тому, що коїться з ними? Чи усвідомлюють вони причини їхнього  несприйняття усіх українців і і усього, що не є російським? Чи розуміють вони, що їхня влада не є вічною - після того, як вона піде у політичне небуття, народи залишаться, і зв’язки між ними мають бути: економічні, культурні, загальнолюдські? На часі не розуміють, бо їхній розум цілком і повністю належить не їм, а їхній державі. Їм впродовж багатьох років втовкмачують, що Росія – наддержава, на плечі якої лягає «порятунок усього світу» незрозуміло від кого, що росіяни – визначальна нація, вища над усіма іншими у світі, і роль цієї нації – відокремлення від інших, водночас, панування над іншими, управління іншими. А ще росіяни останні роки живуть однією-єдиною мрією, не своєю, правда, а Путіна – про відродження на основі Росії і під її прямим керівництвом колишнього Радянського Союзу – злиття  колишніх республік-сестер в одну державу, мабуть, таку  собі своєрідну Росію. У цьому напрямку  пропагандистська  машина Кремля нещадно і повсякчас зомбувавала росіян. До цього, власне, йшли і ми останні кілька років – разом із Януковичем: аналогічно, ідеологічно в національному плані,  змінювали напрямок держави через ставленика Кремля і його свиту - безпосередньо Кремлем, аналогічно з російською внутрішньою політикою нас вчили і зобов’язували  мислити, відчувати, жити, як нам сказали, а не – як ми хочемо, знати своє місце – у стійлі, як худоба – і ні шагу за огорожу,  і ні звуку – якщо щось не так,  а ні думки – про те, що можна діяти і щось змінити. Усе йшло за отим Путінським єдиним планом – «Вперед – назад до комунізму в  Росії». Та народ український  плани ворожі зрозумів, розкрив, зламав. Своїм духом, своєю кров’ю.  Адже Україна – не Росія, як писав у свій час колишній президент Леонід Кучма. Чому?  Росіянин , навіть якщо й невдоволений своїм життям, він буде страждати, мовчати і боятися висказати свої невдоволення. Це народ – підневільний, звичний до сильної руки і правління однієї людини. Українці – народ вільний і сильний  своїм духом. Українець ніколи не мав, бо не визнавав, царів, жив радісно і вільно, хоч і працював тяжко, боровся за себе і гинув, бо не давав нікому знущатися над собою. Десь трапилося на очі, що Україна за гороскопом  завжди була під знаком  Вола. Як віл, українець, мовчазний, працелюбний, невідривний від землі своєї  і від своєї господи. Важкою працею заробляє на життя. Буде терпіти усе, якщо за його працю дадуть йому попоїсти та попити і – хоча б трохи відпочити. Втім, не потерпить віл ударів батога і червоної  ганчірки перед очима. А ще – хай тільки  зачепить хто його потомство!  Обернеться тоді віл рогами проти того, хто його дратує, і відчує всю силу його та увесь його гнів той, хто «збудив лихо, котре було тихим». Упізнав себе у цьому образі, українцю? Тому й  "повертаємося  ми з тобою рогами"  проти супостата, що зазіхнув на наше майбутнє – наших дітей, на нашу землю – її цілісність та незалежність, на  нашу свободу – в думці, слові, ділі, правах і можливостях. Чи зрозуміє нас тобою, українцю, росіянин? Чи може він, росіянин, сприймати тебе спокійно саме таким -  сильним, вільним духом , непохитним у своїй вірі і прагненні правди та справедливості, незламним своїми намірами у своєму супротиві злу? Він – росіяни, який не є таким, хоча б, можливо,  дуже хотів би таким бути. Пам’ятай про це українцю. Саме ти пам’ятай. Бо саме твоя свідомість наразі чиста від ідеологічного затуманення  владою, твоє серце зараз велике і величне, бо відкрите навстіж усьому світу – чи то у радості, чи то у біді.  Бо ти щирий по своїй натурі і щедрий на світлі і гарні почуття – саме те, чого потребує,  як ніхто зараз, на всі засуви зачинений перед світом твій «брат і сусід». Бо ти сильний – можеш постояти сам за себе і можеш своїм прикладом показати іншим – як треба жити і як треба боротися, щоб мати найцінніше в цьому житті – правду і  свободу. На твоїх плечах і на твоїй відповідальності сьогодні, українцю, майбутні зв’язки і майбутні стосунки – на рівних правах – з народами  всього світу, в тому числі, з російським. Яку мудрість, виваженість та терплячість у собі знайдеш  і проявиш,  які шляхи співдотику та які  зв’язки напрацюєш і вибудуєш – залежить лише від тебе. А від цього залежить і твоє майбутнє у світовій спільноті, звісно ж, і з російською спільнотою. Спільнотою – а не з Кремлем.  Саме з тією російською свідомою демократичною спільнотою, яка вийшла в Москві та Петербурзі, інших великих містах Росії на багатотисячні Марші протесту проти війни Росії з Україною. Саме з тією культурно-мистецькою та громадською російською спільнотою, яка відкрито (попри заборону говорити - на державному рівні і за це жорстке переслідування та  сувору кримінальну відповідальність  - перед законами Росії) заявила і заявляє щоразу Кремлю і співвітчизникам про незаконність анексії Криму та недопустимість загарбницького вводу військ Росії  на територію України. Саме з тією інтелігентною російською спільнотою, яка не живе – животіє  у депресивних регіонах Росії, мріючи про краще життя, прагнучи всім серцем свободи від тоталітарного режиму, усвідомлюючи свою національну закритість і відокремленість від світу і його духовних та культурних цінностей, і готова, за прикладом українців, гуртуватися, боротися, звільнятися, вливатися в світове співтовариство – на рівні, розвиватися. Саме з такими росіянами, ти, українцю, можеш бути і будеш завжди, якщо не братом, то другом, товаришем, сусідом, партнером,  порадником і підтримкою у всіх планах та починаннях. У цих зв’язках України і Росії,  можна сказати впевнено, два народи, російський і український, ніхто і ніколи не роз’єднає.

Оксана Радішевська

 

Категорія: Мої статті | Додав: Gorycvit (01.04.2014)
Переглядів: 1453 | Коментарі: 2 | Теги: Україна, Росія | Рейтинг: 4.2/5
Всього коментарів: 2
0
2  
"...невже ми й справді були чи могли бути братами? У цьому засумнівалося чимало українців..."

Вже багато років російська верхівка робить з нас ворога. Без зовнішнього , внутрішні вороги порвуть цю клаптикову державу, шиту білими нитками. А так, як з НАТО чи США не позмагаєшся, ворог вибраний більш слабший, щоб можна було пишатись хоч якими "перемогами". То - Грузія, тепер - Україна.   І це не один рік шалена маскальська пропаганда миє мізки росіян. А ми тільки но "отямились". Брат напав, набив...

Народ, вже 20 років проти нас йде війна, війна повномасштабна, сучасна - економічна, ідеологічна, моральна, соціологічна, а ми, як стадо баранів все бе-е та бе-е, бе-ратня Росія, бе-ратні росіяни.

Треба дати по зубам, ато буде чморити і далі. Якщо сусід виявився тупим шизофреніком = йому місце в дурці.

0
1  
Да, вони не такі і того казяться. Слава Україні!

Имя *:
Код *:
Меню сайту
Погода
Останні коментарі
Не пішли. Передумали. Лишилися народним і обласним. І лишили міську раду розрулюватися без них .

Сайт Городок - live  вітає  з Днем місцевого самоврядування територіальну громаду району, міста, селища і сіл Городоччини, посадовців рад усіх рівнів, громадські об’єднання.   
Саме ви покликані створювати належні умови для реалізації суспільних та приватних інтересів громад, сприяти розв’язанню життєво важливих та необхідних проблем не лише місцевого, а й державного значення, налагоджувати зв’язки між громадянами та їх об’єднаннями, сприяти реальній участі людей в управлінських процесах.   
Переконані, що так є насправді, сподіваємося,  що так буде і надалі.   
А усім причетним до цього свята -  вдячність сердечна за важку, не завжди вдячну і зовні непомітну працю, а також побажання щирі міцного здоров’я, благополуччя, миру, злагоди, добра, успіхів у починаннях та результатів - на благо ваших громад.   
Нехай людська прихильність, шана та повага будуть вам винагородою за нелегку працю, а любов та підтримка ближніх зігрівають серця серед щоденних клопотів та турбот.

І чого тільки 48 процентів???? У вождя було на скільки більше??? Де решта???

Новини партнерів
Пошук
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0