У державі вже три роки триває адміністративно-територіальна реформа. І процес децентралізації влади, можна сказати, у розпалі, якщо не на завершальних її етапах. Відчувається: завершення реформи може фінішувати з дня на день, адже, на думку вищого керівництва держави, це вигідно громадам і країні загалом, бо має стимулювати поступальний рух – шляхом демократичних перетворень.

Втім, у круговерті подій, які відбуваються, приходить ясне розуміння: люди, наші земляки, й досі не можуть розібратися, де на місцях влада? Хто якими повноваженнями володіє і які функції здійснює? Хто і за що несе відповідальність перед людьми? Чому змін від реформ не видно або те, що робиться, неефективне? Чому жити не стало краще?

Спочатку, мабуть, нагадаємо, що ж таке «децентралізація». Буквально — це передача значних повноважень та бюджетів від державних органів влади органам місцевого самоврядування. Так, щоб якомога більше повноважень мали ті органи, які ближче до людей, бо обиралися ними,  - де такі повноваження можна реалізовувати найуспішніше.

Це, якщо простими словами, раніше батько-держава (у особі органів виконавчої влади), вирішував усе за своїх дітей (громади): в школу вів за руку вчитися чи до медичного закладу - лікуватися, певні обов’язки велів виконувати та «кишенькові гроші» видавав на особисті потреби. А тепер усі права, обов’язки, кошти, власноруч зароблені, він залишив у розпорядження дітей - місцевих рад. І це виглядає приміром так: отримуйте, діти, податки, зібрані на своїй території, беріть всі повноваження і всі функції влади собі, всі обов’язки і всю відповідальність за свої рішення і дії - і, як повнолітні, повноправні і самодостатні громадяни, живіть, працюйте і вирішуйте, що, куди, як, і заробляйте самі на себе.

Чому так? Бо без цього, кажуть, у місцевих громад відсутня мотивація будь-що робити. Також посадові особи органів місцевого самоврядування (наприклад, голови міських та сільських рад) не мають ані достатніх повноважень, ані ресурсів на втілення своїх проектів. Та й навіщо щось робити, якщо результат — збільшення обсягу податкових надходжень — все одно відходить до Києва. От це і змінюють.

Децентралізація, по суті, надає органам місцевого самоврядування стимул покращувати умови на місцевому рівні. Суть ця - збільшення податкових надходжень до місцевих бюджетів, їх наповнення і перевиконання, ефективне використання. Ці кошти спрямовуються на потреби громади: облаштування місцевої інфраструктури, модернізацію шкіл та лікарень, закупівлю пожежних машин... І для цього не треба дозволу з Києва.

У місцевому бюджеті залишаються зараз 100% єдиного податку, податку на прибуток підприємств та установ комунальної власності та податку на нерухомість. Також - 60% податку на доходи фізичних осіб, 25% екологічного податку, 5% акцизного податку. Крім цього, всі кошти, отримані за надання адміністративних послуг, також йдуть до місцевого бюджету. І все це працює – вже. Власні прибутки громад зросли в 3 рази і більше. Чого іще треба? Як кажуть, бери українцю, гроші – і роби, що тобі треба: школи, ФАПи, дороги, освітлення, водогони. Якщо будеш щось робити – і держава обіцяє допомагати: співфінасуванням (відповідно до розроблених громадами проектів), і європейці обіцяють додаткові можливості (через різні проекти та гранти) — це ще одна перевага, яку отримують саме об’єднані громади.

До прикладу, окремі фірми та компанії планують вже протягом 2016-2021 років надати від 50 до 150 млн. дол. об’єднаним громадам на розвиток. Ці кошти отримають громади, які виграють гранти. І кошти з гранту, знову ж таки, можуть бути спрямовані на навчання кадрів, на допомогу в розробці стратегічних планів та проектів розвитку, також ці гроші передбачені на проведення капітальних робіт, тобто будівництво, ремонти, реконструкції… Як бачимо коло можливостей для діяльності та розвитку громад – широке. Тому ОТГ і формуються. А формуються – і все: на цьому етапі й починаються проблеми…

Головна – місцеві органи влади, які об’єдналися і створили ОТГ, не можуть ніяк усвідомити: тепер ВОНИ – ВЛАДА на місцях. Разом з правами, повноваженнями і можливостями до них перейшли відповідні обов’язки та відповідальність, яку раніше несла на собі держава, тобто виконавча влада, - перед людьми. Тут і зупинимося – і конкретніше.

У нашому районі необ'єднаними залишилися вісім сільських рад і сформовано на часі дві ОТГ – Сатанівська та Городоцька. ОТГ - поки що голосно сказано, бо на ділі ніяк не проявлено. Чому? Й досі усіх повноважень, функцій та відповідальності за плани, рішення і діяльність обидві ОТГ на свої плечі не перебрали. Усі відповідні державні представницькі структури в ОТГ не сформовані (тільки формуються) і не діють – усі функції за ОТГ й досі виконують структурні підрозділи районної влади, тобто місцевої адміністрації.
І на ділі це виглядає так: бюджети сільських рад (це - більше двох третин бюджету району) – у розпорядженні ОТГ, а утримання значної частини інфраструктури і виконання майже усіх функцій на території громад – на плечах небагатьох чиновників, які мали б забезпечувати життєдіяльність лише восьми сільських рад, які не об’єдналися.
Так-так. Розуміємо вірно. ОТГ є – але поки що в рамках вимог чинного законодавства не працюють. І всі «стрілки» за те, що не виходить у них чи погано виходить, вони переводять на орган державної влади, який, по суті, за них і на них працює, причому, отримуючи зарплату  лише з державного бюджету, і жодної копійки - з бюджетів громад, проте, здійснюючи всі функції, які громади самі здійснювати поки що не вміють чи не можуть,  чи хочуть. Ба, знову ж таки, і не усвідомлюють "громадяни", що влада на місцях (для тих сільських рад, що довкола ОТГ об’єдналися) – вони.

Приклад - в студію? Нате. Проблеми у бджолярів Городоччини. На території, зокрема, тих населених пунктів, які в повноваженнях (у рамках діяльності) двох ОТГ. Бджолярі приходять до виконуючих обов'язки старост у своїх населених пунктах. Ті пояснюють, що вони позбавлені повноважень сільських голів, тобто не представляють більше владу на селі – ці функції тепер виконують апарати ОТГ – Сатанівської та Городоцької. Бджолярі – туди. А керівництво обох ОТГ «стрілки» - раз - і перевело, автоматично чи відверто: йдіть до районної влади – на те вона і влада, щоб ваші питання вирішувати. Або, ще краще, покажіть «раз через два», хто ви такі і що ви – сила: візьміть і перекрийте рух транспорту на дорозі обласного значення – вони швиденько схаменуться і на ваші протести ще й як відреагують.

І забули чи не усвідомили керівники ОТГ, що влада зараз для мешканців ОТГ – ВОНИ. Правда, влада ця, як у відомій казці, - не Цар-батечко, а Змій Горинич, - триголова. Керівництво ОТГ, яке входить до складу виконкомів – виконкоми ОТГ, у складі яких в.о старост і ще багато яких осіб – депутатські корпуси ОТГ. Оце і є вся влада на місцях.
І саме керівники ОТГ- влада мали бити на сполох, викликати спеціалістів, представників чи керівників агрофірм, приватних і фермерських сільгосппідприємств чи великих агрохолдингів, які, на думку бджолярів, знищують їх малий бізнес, бо вмирають їхні бджоли. Це вони мали б слухати і чути бджолярів, очолити весь процес щодо захисту прав та інтересів представників своїх громад, координувати усі дії – між аграріями і структурними підрозділами виконавчої влади області та району, причетними до встановлення істини, чому так сталося, хто винен, що далі робити…
А ні. Усіма цими питаннями займалися, як не дивно, керівники Городоцької райдержадміністрації та Городоцької районної ради. І саме вони були посередниками між людьми та аграріями й відповідними управлінцями вищих рівнів влади й розставляли усі крапки над «і». Збиралися, зводили кінці з кінцями, їздили полями, збирали аналізи, вивчали і візували висновки тощо…І – все на свої місця розставили.

Далі. Візьмімо інший «владний» аспект. Культуру. Освіту. Медицину. Соціальний захист. Усі об’єкти соціально-культурної сфери, які перебувають і діють на території сільських на території ОТГ. Вони мають відповідно до законодавства за якийсь місяць після формування ОТГ перейти на баланс та в управління ОТГ – й утримуватися належним чином (і штат, і приміщення) коштом ОТГ. І що? І досі обидві ОТГ не можуть чи не вміють або не хочуть дати цьому раду: з переданими функціями намагаються справлятися – та не дуже вдається, з непереданими об’єктами – «не готові», «нема можливості», «не встигають» - чи то з нормативними документами, чи то з кадрами, чи то з коштами… Чи з мізками...

Освіта – «на плечах» РДА і її структурних підрозділів і райради, сільська медицина – «на голові» районного РЦПМСД і райлікарні, соціальна та ще цілий ряд районних служб і їх управлінців «роблять всю роботу» Сатанівської селищної та Городоцької міської рад, які голосно і гордо називаються «ОТГ».

А «на десерт» - про землю. Справа в тому, що серед земель сільськогосподарського призначення, які передаються громадам, на часі досить мало вільних ділянок. Усі вони - або у власності, або в довгостроковій оренді. І рішення Уряду для тих, у кого на землях ще немає орендарів або завершується строк оренди – вони зможуть укладати договори за новими відсотковими ставками – не 3%, а скажімо, 8 чи 10% і більше. Але – через аукціон.

І на одній із останніх сесій Городоцької районної ради слухалося це питання. Вісім земельних ділянок сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, що увійшли до складу Городоцької ОТГ, можуть перейти у розпорядження вже, а потім у власність Городоцької ОТГ. Правда, для цього треба погодження на аукціон Городоцької ОТГ та затвердження документації з нормативно-грошової оцінки цих земельних ділянок рішенням сесії Городоцької районної ради - до участі у аукціоні на право оренди цих ділянок. Документацію відповідно до постанови Уряду розробляє своїм коштом та аукціони проводить Головне управління держгеокадастру у Хмельницькій області. Врешті, після того, як земельні ділянки беруть участь у аукціоні на право оренди - кошти, і немалі, як свідчить досвід тих громад, які вже їх отримали – і від аукціону, і від оренди – поповнюють бюджет Городоцької міської ради.

Як кажуть керівники багатьох громад, передача земель за межами населеного пункту у розпорядження громад за такою процедурою дає можливість проводити швидкі, прозорі процедури передачі в оренду, що збільшує надходження в бюджет і дає можливість залучити інвестиції. Тож подібне рішення Уряду вони таки вітають.

І якщо розроблені обласними «земельниками» документи увійшли до порядку денного сесії на затвердження Городоцькою районною радою – погодження Городоцької ОТГ на участь у аукціоні з Управлінням держеокадастру у Хмельницькій області була. Втім, керівництво Городоцької ОТГ виявилося чи то не компетентним у цьому питанні, чи то не готовим поповнити бюджет ОТГ від аукціону і оренди 8 земельних ділянок, чи іще щось, що невідомо.

Як сказав Городоцький мер на трибуні районної ради, «краще ці землі віддати людям». Правда, він так і не уточнив, яким саме людям і на які цілі. Адже землі сільськогосподарського призначення, як відомо, розпаюванню не підлягають. А мешканці Городоцької ОТГ, бюджет якої має наповнюватися вже і «працювати» на їх потреби, для керівництва Городоцької ОТГ- вочевидь, не люди. Хто саме ті люди, про які йшлося, досі невідомо. Та коштів, і то значних, від аукціону і від оренди земельних ділянок сільгосппризначення, які й досі «гуляють у вільному плаванні», Городоцька ОТГ не отримує. І чи потрібні чи не потрібні ці кошти громаді, і чи надалі вона їх отримуватиме чи не отримуватиме – неясно.

І на завершення… Які ж саме чинники так негативно впливають на весь процес децентралізації на місцях? Як кажуть експерти, у більшості випадків, це – «людський фактор». Некомпетентність. Брак досвіду. Незнання вимог та букв законів. Невміння орієнтуватися і оперативно та ефективно діяти у системі влади та самоврядування. Небажання чи невміння брати на себе відповідальність. Перелік можна продовжити. Він буде великий. І від того переліку страждає процес – і люди. Ті самі люди, які спричиняють подібний «людський фактор» - обирають ТАКУ ВЛАДУ на місцях. І потім самі ж на неї нарікають…