Брехня – на брехні й брехнею поганяє. Так і не інакше можна назвати все, що відбувається останнім часом на місцевому рівні.
І хай хоч тисячі разів це заперечують ті, хто у свої руки взяв повноваження і відповідальність вирішувати чисельні проблеми життєдіяльності громади.
Хай хоч мільйони разів стверджують вони, що керівництво громади – найбільш керівниче, найдієвіше і найсправедливіше та найконкретніше зі всіх керівництв – до них, на їхньому рівні зараз і у майбутньому буде.
Хай із піною на вустах переконують городоччан, що вони - у процесі «розбудови» і в планах «на коні» і «щось роблять» - і «щось дуже важливе і конкретне» для всіх і кожного,- правди у стокілометрових звітах і промовах – крапля в морі, а пилюки, яку пускають в очі землякам, хоч пилесмоктом збирай. І застелила та пилюка зіниці й затулила вуста більшості людей – і не бачать люди, що насправді відбувається-коїться у них під носом. А котрі й бачать, то мовчать, щоби пилюки тієї не наковтатися.
По-різному. І «на ура» сприймають люди присутність влади, чи то її бездіяльність – й «на амбразури кидаються», щоб захистити тих, кого породили, щоб нести і далі їх залюбки, як тягар надважкий, на своєму горбі.
І горлянки готові перегризти один одному. Бо одна частина переконана, що все у нас, як ніколи прекрасно. А інша частина – що нічого путнього влада не робить, і, як результат - місто та район плавно перетворюються у глибоку периферію цивілізації, щоб не сказати «яму», звідки люди втікають звідси у далекі світи заробляти на гідне життя і деінде гідно жити. І – гризня…
Можна про це говорити і писати і думати, скільки завгодно. Але причина у цьому всьому – одна-єдина: неспроможна влада прийшла до руля на всіх рінях, і всю свою неспроможність оправдовує тим, що «вороги – за плечима» - і не дають працювати, і результати своєї «роботи», тобто безрезультативність, вона ховає за порожньою багатослівністю і, немов шоколадною солодкою глазур’ю, поливає усе довкола себе …брехнею, брехнею, брехнею. І так неправдою напхала влада свідомість народу, що він і сприймає брехню її як єдину істину в першій інстанції… І як і у що народ вірить – так і живе.
А щоби без пустослів’я і без брехні, як це зазвичай робить наша влада – факти «в студію».
Усі, напевне, знають, що недавно приїжджав у область керівник держави. І область у обличчі керманичів усіх рівнів, як могла, намагалася показати, що доброго і корисного вона зробила для держави і для людей.
До засідання Ради регіонального розвитку Хмельниччини усі райони і громади підготували традиційні «палатки»- звіти, що ними зроблено. І – о диво – на стенді Городоцької громади «намалювалися» справи і результати, до яких Городоцька громада і палець об палець не вдарила - і відношення не має.
Результатів, як таких, кілька (тримайтеся міцніше за стільці, щоби не впасти): Городоцький краєзнавчий музей, Городоцька початкова школа, стадіон «Колос» і нова техніка, закуплена для Городоккомунсервіс». Все це – на фото. І заголовок – красномовний: «Було - стало».
Ну, звісно, з приводу прибирання і поточного ремонту «Колосу» лаври від Городоцької міської ради ніхто не збирається забирати. Гріх то буде – неспокутовенний. Правда, треба ж було розповісти чужим людям, а також губернатору і президенту, іще дещо, дуже суттєве - «як могло би бути», якби на це у свій час була добра політична воля керівництва громади.
Проект десь на півмільйона гривень, який спільно з Городоцькою громадою хотіли реалізувати Городоцька РДА і Городоцька районна рада, міський керманич «зарубав на корені» - навіть чути про нього не захотів, не те що співфінансувати. І районна влада розсердилася тоді, мовляв, місту міський стадіон не потрібен – і дідько з ним, з тим містом і з його стадіоном. І проект, який уже був розпочатий, призупинили. Це – без брехні. Це кожному можуть підтвердити у РДА і райраді.
І оте прибирання, побілка і пофарбування, - усе що зроблено опісля, десь через рік, руками підлеглих на території стадіону «Колос», звісно, без задіяння жодної копійки з бюджету Городоцької громади, до того ж – щедрий подарунок «розуміючих і співчуваючих своїх» – пластикові стільці стадіону – то, у порівнянні із пропонованим і нереалізованим проектом і результатом – мильна бульбашка у повітрі. Та про це, звісно, недорозповіли вищому керівництву – і показали, що мали. «Колос» - як є. Або – «Колос», на якому по суті нічого путнього не зробили. Хоча, показали це – то показали. «Водій знає, куди їде».
Як і техніку теж показали, яку закупили за чотири роки каденції Городоцької - спочатку міської, потім об’єднаної громади - і яка не дуже й часто «світилася» у роботі комунальників – або «усе йшло не так», або жорстко економили пальне, або просто шкодували нову техніку.
Дідько їх знає, що там у них було такого-сякого-позатакого, втім, як може підтвердити чи не кожен городоччанин, дороги і тротуари і вулиці міста, не те що населених пунктів громади, взимку не були, як слід, почищені від снігу, у ожеледицю – не були посипані належним чином, на весну - не відремонтовані.
І, питається тоді, риторично – для чого техніку закупили, братчики-громадчики? Для краси? Чи для «хай буде – аби людям чужим потім можна було показати»? Може, вони повірять у дієспроможність цієї громади…
Хоча, добре, що у наявності хоч це у громади є - техніка. Бо до будівництва нового приміщення Городоцького музею, про яке так голосно пропіарилася перед вищим керівництвом області і держави Городоцька ОТГ, вона, ОТГ, жодним боком, навіть, прискоком, відношення не має. Приміщення збудували за свій кошт і подарували Городоччині на благодійних засадах наші земляки Микола Гуменюк та Галина Карнасевич відповідно до проекту спільного, на законних підставах розробленого і погодженого та реалізованого з керівництвом Городоцькоого району, а не Городоцької ОТГ. Керівництво району, а не ОТГ, всіляко сприяло будівництву благодійниками даного приміщення – і завершився успішно даний проект спільними зусиллями саме районної влади і спонсорів проекту. А Городоцька громада з даним проектом аж ніяк не пов’язна - «і повз не пробігала». Навіть, тоді, коли (у грудні минулого року), взявши до уваги плачевні й палкі запевнення братчиків-громадчиків, що кошти на належне утримання нового приміщення вони мають, і щирі й слізні обіцянки, що належним чином утримувати штат і опалювати приміщення з 1 січня громадчики будуть ретельно і справно, тільки, мовляв, передайте їм, таким готовим, якнайскоріше нове приміщення музею «в їхні руки», приміщення музею рішенням сесії Городоцької райради район в оперативне управління громаді передав.
Та «дітки», як завше, тільки у пісочниці бавилися -  із виконанням своїх обіцянок, як завжди, не справилися: кошторис на музей хоч і був розроблений, проте, опалення в музеї не включене й досі. З яких причин? Навіть не цікаво. Є факт – нове приміщення Городоцького музею, який з нового року підпорядкований Городоцькій ОТГ і яким хизується скрізь і всюди керівництво громади - як важко здобутим «у війні з суперниками і ворогами» трофеєм - не опалювалося всю зиму і не опалюється й досі.
І про це, звісно, і загалом про те, що цей результат – чужих зусиль і коштів чужих, який вони лиш тихо і вдало скомуніздили, «ні гу-гу» громадчики керманичам вищим. Така собі брехня прихована, але у привабливій яскравій обгортці…
Як і брехня публічна, у дорогій і гарній обгортці – приміщення Городоцької початкової школи, яке скрізь і всюди - здобуток Городоцької ОТГ. І тут братчики-громадчики, і це у Городку знають, пролетіли кулею шальною повз усі проекти школи – і влади районної, і мецената. І результат чужий швиденько і без всяких докорів сумління «прихватизували».
Самі посудіть, під програми підвищення енергоефективності і під проекти на школу з державного бюджету, з бюджетів області і району (на умовах співфінансування з районного бюджету) були залучені й ефективно освоєні значні кошти: на заміну вікон і покрівлі, на утеплення фасаду школи. А народний депутат посприяв коштами на внутрішній ремонт приміщення, заміну огорожі та облагородження подвір’я школи.
А от Городоцька міська рада увесь цей час "стріляла в бомків" і "ловила метеликів". Втім, на засіданні Ради регіонального розвитку за участі керманичів держави і області і нардепів у звіті  Городоцької ОТГ– Городоцька початкова школа.
Але ж -  ні слова про те, що до того, якою вона СТАЛА, вони й пальчиком не поворухнули й нічого не зробили. І, люби Боже правду, і ломаного гроша з бюджету громади на її потреби «не кинули».
Хоча, напевне, нарікань і докорів услід цьому матеріалу з боку громадчиків буде чимало. Мовляв, школа ж– на території міста і в управлінні міськвідділу освіти: вони штат школи утримують і Програму «НУШ» (Нова Українська Школа» фінансують. Таж держава ці потреби, знову ж таки «ляпас правди» вам, «поважні та потужні», проводить напряму - через субвенції з державного бюджету! І придбання необхідного для НУШ відбувається прозоро – з держбюджету, на умовах співфінансування з бюджету громади.
Врешті, як і до вас – до того часу, відколи ви прийняли на «свої плечі» освіту -  це робилося тихо і просто і ні в які заслуги комусь чи у чиїсь «перемоги» це не вкладалося: сприймалося, як звична поточна діяльність освітянської галузі.
А тут – крику, хоч відбавляй, про те, що «це – результати і успіх» і «це – колосальні кошти з бюджету».
І «під цим гострим соусом» - як сльоза немовляти, «правда» «по – новому», така ж «конкретна» ефективність роботи – з майстерним «вмінням» гарно «проспівати-прозвітувати» населенню громади та вищому керівництву про те, чого не робилося, такі  ж«визначні успіхи» громади.
Правда, чомусь (дуже незрозуміло, чому) не похизувалися братчики –громадчики, як це вони вміють, колегам і керівництву області та держави іще одним «своїм визначним здобутком»: новим приміщенням лікувального корпусу Городоцької ЦРЛ. Чи не забули, бува про такий вагомий результат, хоча і не їхній, насправді?
Та не забули, точно. Вочевидь, як стає усім зрозуміло, «цей пишний пиріг», спечений не ними, без їх участі і без їхніх коштів, вони, опісля ЦеУ зверху, залишили для «своїх старших братів по крові». Адже недарма біля входу в новобудову, яка цілком завершена – і в якій закінчуються повністю усі роботи із впорядкування для запуску об’єкта в дію, появилася нова табличка, що гласить всю правду, чисту правду – і нічого більше, окрім правди. Там написано чорним по білому, що нова будівля зведена за рахунок реформ гаранта країни, котрий до економічних питань, як відомо, стосунків взагалі не має – бо екомічний блок країни - це повноваження та прерогатива не президента, а Кабміну, а також за особистого сприяння губернатора, котрий призначений, як кажуть у народі, «без року – тиждень», і сам лише торік, коли об’єкт вже був завершений, про нього дізнався з вуст «своїх» і на власні очі тоді же його побачив.
Так-так, саме вони, високопосадовці, поважні, потужні й чесні, власноруч, особистими своїми стараннями і коштами і збудували, і запускатимуть в дію об’єкт свій, тобто перерізатимуть стрічку на врочистому відкритті нового лікувального корпусу.
Ще от тільки керівництво громади там, на тій табличці, дописати забули. Чому так? Дуже потрібно. Адже на території громади об’єкт. А все, що робиться, не важливо, ким робиться, на території громади – це результат і успіх Городоцької ОТГ. Правильна думка?
Не пізно, врешті, це недопрацювання комусь, та й виправити. А то до кінця року чи наступного року або за кілька років братчики-громадчики про це самі додумаються і всім про це нагадають – відповідну табличку, що новий лікувальний корпус у Городку збудували саме вони – не хтось інший, успішно біля входу у корпус вчеплять. І будуть возвеличувати себе любимих під фанфари за такий «успіх» аж до запаморочення голови і до втрати свідомості. А люди, як не прикро, знову будуть у ці їхні побрехеньки вірити. Чи не так?