Городок-live

22. 11. 2021 - Гідність та Свобода: про сучасних «героїв» буремного минулого

Gorycvit — Mon, 22 Nov 2021 13:35:41 GMT

Вісім років пройшло відтоді, як у Києві розпочалися мирні протести, що переросли у криваві протистояння, бо тодішня влада, котра «прийшла всерйоз – і надовго», провалила підписання угоди про Євроінтеграцію.
Про події тих часів у Городку голосно і врочисто згадують сьогодні. Втім, про те, як це було насправді, як поводилися тоді теперішні «герої» тих подій і що насправді відбувалося у Городку впродовж листопада-лютого 2013-2014 років, ніхто толком не знає: а навіщо? Добре, що все добре закінчилося – і для мітингувальників, і для тодішніх провладців, котрі сьогодні «осідлали» інформаційний і суспільний простір Городоцький і «розказують» публічно, як «це було»…

Напевне, багатьом відомий вислів Томаса Карлейля про те, що «революцію задумують романтики, втілюють у життя фанатики, а її плодами користуються негідники». І ці слова, які вже стали крилатими, є гарним і реальним доказом того, що так і є насправді.

Ці слова вдало підходять і до подій у Городку у двадцятих числах листопада 2013 року, коли у Києві мітингарі почали виходити на мирні протести. До них почали долучатися уже з 21 листопада й досить активні городоччани. Таких людей було зовсім небагато, бо тодішня блакитно-біла влада (у тому числі – й городоцька) з перших днів народних хвилювань стала дуже жорстко контролювати шляхи, транспортні засоби й пасажирський потік до столиці, намагаючись не допустити у Києві масових зібрань.

Але вони тоді були – оті першопрохідці до столиці. Спочатку самі, своїм транспортом, їхали на протести. Потім стали допомагали іншим бажаючим потрапити до столиці на мітинги й особисто висловити своє «Ні!» антиєвроінтеграційній політиці влади.

У Городку перші палатки на підтримку мітингів у Києві були виставлені біля погруддя Грушевського 23 листопада. Біля них збиралися поодинокі городоччани, які обмінювалися новинами із столиці, обговорювали напружену ситуацію в країні.

Ні влада, ні правоохоронні органи ніяк не реагували на такі зібрання. Спостерігали тишком-нишком здаля. Мовляв, хай собі балакають, лиш би не заважали системі працювати.

Насторожилися правоохоронці трохи згодом. 30 листопада, коли більше двох десятків городоччан вперше відкрито вийшли на Городоцький майдан - після того, як у ніч на 30 листопада у столиці беркутівці жорстоко побили студентів, брутально розігнавши мирну демонстрацію юних прихильників Євроінтеграції держави. Тоді два-три поліціянти були десь на периметрі майдану городоцького.

Занепокоїлися вони по-справжньому 3 грудня, коли у центрі міста біля погруддя Грушевського на вимогу і у присутності містян і мітингарів зібралася позачергова 39 сесія Городоцької міської ради.

Депутати тоді відкрито засудили застосування сили до мирних демонстрантів у Києві в ніч на 30 листопада і звернулися до Президента Януковича з вимогою притягнути винних у побитті людей до відповідальності, а також висунули вимоги щодо невідкладного відновлення українськими високопосадовцями переговорів із ЄС, проведення дострокових виборів Президента України та Верховної Ради України, а також негайної відставки Кабміну.

І тут дуже принагідно зауважити (про це не скаже ніхто і ніде): у той час, коли депутати відкрито проголосували за прийняття даного рішення, тодішній біло-блакитний голова Городоцької міської ради (чи не єдиний) скромно утримався у прийнятті цього історичного рішення. Ба, більше, це рішення ради потім голосно оскаржувалося владою в суді. Мовляв, органи місцевого самоврядування не мають права (!) звертатися до президента та уряду країни і вимагати бо’зна чого. Вища влада, мовляв, на те й вища, щоб приймати свої рішення, а органи самоврядування нехай у таке не вмішуються. У них свої, місцеві проблеми – і їх нехай і вирішують.

Чи було законним тодішнє рішення сесії Городоцької міської ради? Це довів час. І з ним - трагічні події та людські жертви: задля Свободи та Гіідності людини у своїй державі.

Однак, за таке рішення того ж таки 3 грудня 2013 року вперто не проголосувала тодішня Городоцька районна рада. Керівництво адміністрації та Городоцької районної ради і депутати від тодішньої політичної блакитно-білої більшості не захотіли й слухати про те, щоб ЗАСУДИТИ дії центральної влади у столиці.

Обговорення проекту звернення до керівництва країни у сесійній залі Городоцької райради було дуже довгим і бурхливим і голосування щодо прийняття рішення з цього питання було ганебно провалено. І впродовж до кінця січня 2014 (!) про прийняття такого рішення у Городоцькій районній раді більше й не йшлося. Попри те, що громадськість цього постійно вимагала.

А тим часом з 1 грудня городоцькі активісти збирали з населення і доставляли у столицю мітингарям необхідне: продукти, теплий одяг, ліки. Водночас, щодня, в обідню пору, щоб до мітингів у будні могли, покинувши свої робочі місця, долучитися усі городоччани, збиралися городоцькі мітингувальники на центральному майдані в Городку, щоб показати владі: Гідність і Свобода у Городка є - і завжди буде.

Як реагували на такі зібрання містяни? Усіляко. Одні – зневажливо: казали, що «люди не мають чим зайнятися». Інші не звертали на мітингарів аніякої уваги. Ще інші відкрито боялися таких зібрань і обминали їх далеко – десятими дорогами. Але хтось поступово долучався, висловлював свої думки, потім приводив із собою своїх рідних, друзів і знайомих.

І лише наприкінці січня 2014 року, коли маховик протестів у державі сягнув свого апогею, і майдан у Городку став значно чисельнішим і активнішим, місцева влада під тиском «вулиці» таки прийняла доленосне для районної громади рішення і від імені своїх виборців таки засудила дії центральної влади і поставила вимогу перед Києвом (скоріше, прохання - у депутатському зверенні) покарати винуватців трагічних зіткнень у столиці.

Які колосальні зусилля для цього були задіяні? Неможливо описати. Кожне слово звернення тисячі разів переписувалося і погоджувалося. Згладжувалося. Пом’якшувалося. Зовсім по-іншому інтерпретувалося. Втім, суть звернення постійно погоджувалася і відстоювалася із Городоцьким майданом.
І свою позицію Городоччина через депутатів районної ради до керівництва країни таки донесла.

Зрештою, «крига скресла». В лютому. Не тому, що влада місцева щось зрозуміла чи усвідомила. А тому що світова спільнота стала на захист українців. «Кривавий» президент і гуру провладців утік від гніву народного із країни, а народ масово вийшов на площі своїх населених пунктів.

І тільки тоді, у пік маніфестацій, вийшла влада місцева (голови влади та органів місцевого самоврядування і керівники правоохоронних структур городоцьких) до людей городоцьких «на спілкування відкрите». Один лише раз вийшли разом – під відповідальність за їхнє життя і самопочуття лідерів Майдану.

І вийшли вони не тому, що захотіли вийти самі до людей, а тому що дуже не хотіли поважні керівники, щоби люди ішли до них – у їхні будівлі та теплі кабінети. Вони навіть заблоковували вміло і поставили під цілодобову охорону свої будівлі і свої робочі місця від свого народу, на службу якого і на захист якого були поставлені. Вони тоді страшенно боялися праведного гніву демонстрантів, переживали тільки за себе і за будівлі, які могли постраждати від рук розлюченого натовпу (як це сталося, якщо пам’ятаєте, із будівлею СБУ у Хмельницькому).

Таких випадків (жодного) не було у Городку, хоча у інформаційному просторі днями промайнуло інше. Громадське формування "Самооборона Майдану", котре впродовж лютого 2014 чергувало цілодобово на майдані міста (під наглядом поліціянтів), аби убезпечити місто і його будівлі від провокацій та підпалів будівель якимись гастролерами, мовляв, було створене і діяло, щоб «уникнути подальших погромів». Подальших? Тобто, до того часу були погроми у Городку? Які саме?

Чи були погроми у Городку, може засвідчити кожен учасник тих подій. «Подальших погромів», за пильної уваги загону місцевої територіальної оборони ГО «Майдан» і правоохоронці, які були на зв’язку постійному із майданівцями, не могло й бути – по суті. Не для того виходили люди городоцькі на свій Майдан. Майдан як прагнення іншої реальності був у серці кожного – і тому кожен свідомо ніс відповідальність за те, що відбувалося на рідній землі – за спільну реальність.

І не тодішня влада, яка раптом (нізвідки – і візьмися) усвідомила свої помилки і свою відповідальність перед людьми, взялася за безпеку громади. Самі люди – майданівці та прості городоччани пліч-о-пліч – у ті сурові дні оберігали спокій містян і охороняли будівлі та вулиці міста від провокацій тієї ж самої влади, яка агонізувала, та від її агонізуючих структур, що довели країну до кровопролиття, революції, війни.

І прикро сьогодні, згадуючи буремні часи 2013-2014, бачити на екранах телевізорів, знаходити у друкованих рядках усе ті ж «знайомі» обличчя і прізвища - перевертнів «усіх часів і поколінь» та попередніх влад, які звозили підневільних працівників державних структур на антимайдани і збирали «свої майдани», щоби залишитися на посадах.

Гидко чути їхні тодішні, і такі поважні й такі «розумні балачки» сьогодні (коли реальні дії їхні повсякчас розходилися і досі розходяться кардинально із тим, що сповідується, що говориться і що в дійсності робиться).

Сумно бачити помпезні покладання квітів до підніж пам’ятників Героям окремими «героями» тодішніх революційних подій, які або ніяким боком (навіть із прискоком) не стосуються того буремного періоду (хіба що – сумлінною діяльністю у владі), або які тоді добряче «забруднили свої руки» негідними справжнім українцям голосуваннями чи «прославилися» своїми тодішніми антигромадськими діями, які жодним чином не можливо зараз підвести під такі високі, кров’ю співвітчизників политі визначення - людської Свободи та Гідності.

Зрештою, час іде – і затирає та вкриває пилом справжність подій. І перекручення чи то поступова фальсифікація істинних історичних фактів, які відбулися насправді, уже звично (так це робиться повсякчас) призводить до того, що історія стає брудною «повією» для суспільства, бо твориться в руках умілих маніпуляторів, і гнилим «смітником», у якому так мало істини.

І дивуємося потім щиро, чому історії країни не вірять, чому її не знають – і не хочуть знати люди, які інтуїтивно відчувають фальш і брехню.

Водночас, істині герої істинної історії повсякчас або губляться у вирі трагічних подій, або відходять на «задній план», поступаючись скромно місцем псевдогероям, що повилазили з усіх щілин і розказують «свою правду», яка і виїденого яйця не вартує.

Так і живемо… І прагнемо далі кращого майбутнього, яке не має чесного минулого, і, борсаючись і далі у багнюці брехні, мріємо про справедливий і світлий цивілізований світ, до якого – як до неба рачки: не дозріли – ні душею, ні свідомістю.
Чи то колись зміниться? Чи то ще буде?

7. 11. 2021 - Маємо те, що маємо?

Gorycvit — Sun, 07 Nov 2021 15:48:04 GMT

Цей вислів, що став уже крилатим, здається, з кожним роком набуває все нових і нових відтінків. Залежно від того, у якому контексті його застосовують. Втім, глибинна суть слів - одна і та сама: що хотіли і що допустили – те й маємо.

Бо від народу, його більшості, й від кожного українця зокрема у всі часи залежало, на який шлях соціально-економічного розвитку стаємо, як і куди йдемо, що у результаті маємо самі і матимуть нащадки наші.

І от – якось ідемо, кудись приходимо, щось минаємо, чогось позбавляємося, щось маємо – те, що маємо. Бо, виявляється, дороговкази ведуть не туди або взагалі їх нема – наосліп ідемо.

Зрештою, і сам шлях, і те, що на цьому шляху трапляється/переживається, м’яко кажучи, не задовольняє українців. У тому числі - й багатьох городоччан. (Бо є такі, глянемо правді у вічі, хоча таких менше, яким було і є комфортно і вільготно або абсолютно байдуже впродовж двох останніх десятиліть – за усіх влад).

І от – кудись дійшли ми, а куди саме і що здобули, й самі не знаємо і не розуміємо. Та на цьому шляху, виявляється, втратили багато. І далі втрачаємо. І маємо скрізь і всюди - проблеми, проблеми, проблеми. І – безробіття, бегрошів’я, безвладдя: «без…» – тотальне і всюдисуще «без…».

Невже нема нічого позитивного, гарного, доброго? – запитують останнім часом ті, які одягли рожеві окуляри і дивляться на сьогодення через ілюзорну призму, не розуміючи, що діється і що коїться насправді. Чому нема? Є.

Це – мальовнича українська природа, яка зачаровує і надихає. Втім, і її на часі, замість того, щоб оберігати, примножувати, пишатися нею, як живим скарбом, немилосердно знищують-плюндрують. Позбавляють її повсякденної присутності, краси та цілющості.

Це – рідна земля – прекрасна Городоччина, яка дала життя і дає сили жити, мріяти, творити будні.
Втім, і вона переживає тепер непрості часи суспільної трансформації й не може дати повноцінний прихисток і хоч якийсь постійний заробіток, відтак - достойне життя своїм дітям у своєму лоні.

Це – люди городоцькі, розумні, працьовиті, талановиті, котрі чи не все свідоме життя віддали/віддають і присвятили/присвячують діяльність свою професійну створенню сукупного суспільного доходу і спільного блага.
Втім, за свою важку багаторічну працю і непросте життя не удостоїли їх зачасту й слова схвального - ні держава, ні суспільство, водночас - і грошової віддяки за працю: гідних зарплат та пенсій, у результаті – спокійної, самодостатньої старості.

Це – чудове підростаюче покоління: наші діти, онуки і правнуки, сповнені невичерпної енергії, великого ентузіазму, глибинних духовних знань і вмінь, які у надзвичайно складних умовах сьогодення посилено «гризуть граніт знань» і щиро мріють у майбутньому змінити цей світ на краще.
Втім, у непростих реаліях сьогодення втрачають вони поступово увесь свій азарт і запал і назавжди …губляться у далях-закордонах, бо непотрібні Україні ані вони, ані їхній розум, ані таланти їхні та ідеї.

Це – наші рідні, товариші й друзі, котрих, дійсно, так мало і котрі завжди готові підставити своє міцне плече у важку хвилину й розділити такі дорогоцінні миттєвості радості та успіху.
Втім, і вони зазвичай далеко - розкидані по планеті, бо самореалізовуються деінде, а не в рідному краї, заробляючи на хліб насущний собі і своїм родинам - по далеких чужих світах.

У якому ж світі – ілюзорному чи реальному – зараз живемо ми? – запитують усе частіше ті, котрі починають прокидатися від «рожевого сну» ілюзії, що демонструє, «як чудово ми живемо», і прагнуть визначити хоча би для себе, що насправді відбувається довкола.

Де ж ми зараз живемо? Живемо у світі, що «виживає» і «ліквідовує», а не у світі, що створює і розвиває. У світі, що видає бажане за дійсне, а не у світі, що будує об’єктивну реальність. У світі, що маніпулює і обманює, а не у світі доброї волі, справедливості й правди. У світі бездарностей і безталанностей, а не у світі творців і мудреців.

Цей світ ми маємо тут і зараз. Чи не так? Цей світ можна побачити, не ходячи околясом і далеко. Цей світ можна спостерігати за тенденцією розвитку (чи то деградації) області й району (тепер – ОТГ). Звісно ж, особливо після того, як Городоцький район був ліквідований.

Здається, після цієї фатальної нашої дії (чи то бездіяльності) - і після втрати Городоччини як адміністративно-територіальної одиниці, вочевидь, прийшли ми всі дружно до відповідного «результату»: різкого скочування кривою від поступального розвитку і стабільної динаміки втримання економіки - до остаточного спаду і початку повної деградації.

Чи не дивно, але саме у процесі та у результаті діяльності городоцької старої/нової так званої «еліти», представленої у місцевій владі у одних і тих самих обличчях/особах, у часи «незалежності», зокрема, впродовж останнього десятиліття, Городок плавно і впевнено перейшов від статусу успішного промислового містечка до статусу депресивної, аграрної території: у Городоцькій ОТГ на часі діє кілька невеликих промислових підприємств, а казна міська здебільшого наповнюється від діяльності малого і середнього бізнесу (торгівля та громадське харчування), від надходжень платників податків.

План надходжень до бюджету громади заледве виконується і видатки бюджету Городоцької ОТГ, як правило, мізерні й спрямовані на утримання в повній мірі лише управлінського складу Городоцької міської ради та, у залишку - на «латання дірок» у сферах освіти, культури, медицини, соціального захисту та ЖКГ.

Тобто - на «проїдання» заробленого громадою, а не на розбудову у громаді уже наявного (бо відповідних коштів нема), на ліквідацію здобутків, а не на створення чогось нового (бо ідповідних ідей нема), на занепад, а не на поступальний розвиток громади (бо відповідних людей нема).

Що у результаті маємо? А те, що маємо. І все це добре прослідковується у «планах» і у рішеннях Городоцької ОТГ.

Як ризики невиконання прогнозів на наступні роки у перспективі уже закладено «зростання тарифів на оплату комунальних послуг та енергоносіїв - на 12 % і більше у порівнянні з показниками, врахованими у Прогнозі, невиконання прогнозних показників доходів бюджету на 5 % і вище, інфляція…» тощо.

Тобто прогнози прогнозами – а реальність буде дещо іншою, дуже залежною від економіки загалом в країні і області й від діяльності Городоцької ОТГ зокрема.

Тому й фінансування видатків бюджету Городоцької міської територіальної громади та цільових програм на період до 2024 року, як уже визначено на перспективу, здійснюватиметься в рамках дуже жорсткої економії бюджетних коштів.

Звісно, ніде правди діти, щось на загал таки має і буде робитися – не без цього. Щось - із переліку нагального чи запланованого або обіцяного раніше народу, що вдасться реалізувати (звісно ж, у співпраці із простими городоччанами і за їхнього ефективного співфінансування).

І зрештою, безперечно, це як здобуток/звершення/грандіозний успіх буде знову ж таки продемонстровано громаді. (Щоб довести і собі, й городоччанам, що недарма самоврядовці ОТГ хліб свій їдять - прийшли на свої посади і отримують із казни громади свою зарплатню).

Зокрема, перспективні плани громадчиків - не надто дороговартісні та майже миттєві до реалізації «популістичні проекти». Бо, знову ж таки, «грошей нема», але «швидко має бути видно усім хоч якийсь результат».

Це буде – і нова бруківка десь у місті, і нові якісь фотозони, й ремонти покрівель якихось будинків, а також міні-зони відпочинку, газони, дитячі майданчики і …щебінь – на дорогах.

Та головним пріоритетом діяльності влади безперечно буде оптимізація/ліквідація/акумуляція вивільнених коштів у бюджеті громади.

Уже почався цей трудомісткий і поступальний процес під величною назвою «ЛІКВІДОВАНО». Це випливає із останніх сесій Городоцької міської ради.

Припинено діяльність шляхом ліквідації Турчинецької, Мудриголовської та Балакирської сільських бібліотек та створено пункти видачі книг в селі Турчинці, Мудриголови та Балакири. Й – далі буде.

Був 21 старостинський округ у громаді – стало їх 18. У зв’язку із приєднанням села Варівці та сіл Остапківці, Калитинці, Слобідка Кузьминська до Немиринецького старостинського округу і села Хмелівка до Новосвітського старостинського округу, скорочено посади старост села Варівці, сіл Остапківці, Калитинці, Слобідка Кузьминська та села Хмелівка.

Відтепер Немиринецький старостинський округ діятиме у складі сіл Немиринці, Дахнівка, Остапківці, Калитинці, Слобідка Кузьминська, Варівці, а Новосвітський старостинський округ - у складі сіл Новий Світ, Тростянець, Матвійківці, Іванівка, Ковалівка, Хмелівка. Й – далі буде.

Ліквідовано Городоцькою ОТГ і зведений загін місцевих пожежних команд, який до 2020 року утримувався та діяв завдяки спільним зусиллям і коштам місцевих бюджетів у Лісоводах. Пожежники загону працювали у режимі чергування і пожежний автомобіль цього загону постійно довозив воду до місць виникнення пожеж на Городоччині.

Зрештою, як кажуть у народі, взяв дідько корову – хай забере й теля. Району й сільських рад, які утримували загін, не стало, а Городоцька ОТГ на утримання одного пожежного загону (їх у ідеелі мало би бути значно більше) якихось 500 тисяч гривень (річна зарплатня одного із заступників голови Городоцької ОТГ) у бюджеті не знайшла. І депутати Городоцької міської ради одноголосно проголосували за ліквідацію цього загону - «із турботою про людей».

Тепер цей загін не функціонує. Водовоза взяла на баланс, а пожежників – на роботу «Аграрна компаніїя 2004». Втім, за виникнення масштабної пожежі в межах Городоцької ОТГ і за потреби у великій кількості води для гасіння пожежі пожежний автомобіль, котрий у стані готовності цілодобово, таки довозитиме воду до місць виникнення великих пожеж на території Городоччини.

Але, щоб городоччани усвідомлювали, це буде робитися не завдяки Городоцькій ОТГ, а саме тому, що власникам «Аграрної компанії 2004» шкода простих городоччан, які волею випадку постраждають від пожежі. І шкода їм також будівель та майна людей, які можна врятувати, вчасно, швидко та якісно приборкавши вогонь пожежі. Тому й – допомагатимуть МНСникам. І – людям.

Що далі буде у плані «Ліквідовано» на Городоччині? Час покаже. Хотілося б, звісно, і то дуже хотілося б, щоби процес цей ліквідаційний перейшов у зовсім інші фази: «створення», «відновлення», «реставрація», «будівництво», «відкриття», «залучення» - «РОЗВИТОК». Із нашим щастям це чи ні?

22. 10. 2021 - У холодних приміщеннях: із чиєї вини?

Gorycvit — Fri, 22 Oct 2021 16:37:00 GMT

Знову городоцька «бабка літо красне проспівала - й озирнутися не встигла, а зима» - уже на носі. І в закладах освіти Городоччини (тих, які опалюються природним газом), зрештою, як і в усіх бюджетних установах Городоцької громади – зимно і незатишно.

Втім, мова передусім – про школи і дитсадки Городоччини. Адже там – городоцькі діти, які й досі мерзнуть.

На Городоччині вкотре (бо вже не вперше так «розпочинається» опалювальний сезон у освітніх закладах громади) б’ють на сполох батьки дітей.
Навіть, так званий мітинг зібрали городоччани перед адмінбудинком Городоцької міської ради.

І що? Прийшли, емоційно висловилися, захищаючи становище своїх дітей, нічого путнього у відповідь не почули, окрім того, що «керівництво Городоцької міської ради та освіти ні в чому не винні, а винна держава» та «документи усі в ОТГ уже підготували – і чекають».

І пішли батьки дітей додому ні з чим. Мабуть, зрештою таки переконані керівником відділу освіти, що у всьому таки винні інші, такі погані, а не вони, громадчики.

Ось тут, у цьому місці, й зупинімося. І, як кажуть, «під лупою» розгляньмо картину маслом під влучною класичною назвою «Хто винен і що робити».
Можливо, тоді кожен для себе, нарешті, усвідомить, чому вкотре у Городоцькій ОТГ не розпочинається вчасно опалювальний сезон.

Як там сказав батькам дітей городоцьких головний освітянин громади?
Неможливо зараз пройти тендерні процедури й закупити газ?

А чому батьки не запитали головного освітнього посадовця, як кажуть, «в лоб»: чому ж тоді Хмельницький і Сатанів, до прикладу, та й багато інших міст та громад пройшли тендерні процедури і закупили газ та вчасно розпочали опалювальний сезон?

Чому дітям сусідньої Сатанівської об’єднаної територіальної громади у школах та дитячих садках зараз тепло і затишно?

Безперечно, керівник, знову ж таки, цілком зрозумілих роз’яснень їм не надав би. Із зрозумілих причин. Тому пропонуємо увазі городоччан свої роз’яснення з цього приводу.

І починемо з того, що добрий господар про те, як пережити зиму, заздалегідь думати повинен. І – добре приготуватися до зими має заздалегідь. І – якісно. Планомірно і впевнено має це робити, а не «галопом по Європі» і коли зима уже на порозі.

Тож Городоцька міська рада, яка була обрана і прийшла до влади рік тому, про те, щоб у її бюджетних установах, зокрема, школах і дитячих садочках було взимку тепло, мала подбати …так-так, ще вкінці минулого року.

Саме так роблять справжні господарі – нормальні органи місцевого самоврядування. Вони «виходять на тендери і їх проходять успішно» ще вкінці року, що минув, і закуповують природний газ (увага!) на рік, що гряде. Так-так, під час однієї великої закупівлі. Так-так, повністю. Так-так - на весь рік.

І потім не переживають – газ у них є і вони впевнені, що опалювальний сезон вони розпочнуть вчасно і пройдуть достойно. Так і відбувається, зрештою.

Але, як знаєте, не всі в Україні – далекоглядні й умілі господарі: з тих чи інших причин. Котрісь – не знають і не вміють, як і що робити; котрісь – скупуваті: копійку - до копійки і хочуть на щось інше її спрямувати, а не на закупівлю газу – наперед, на бюджетників; котрісь взагалі навчилися «обходити» тендерні процедури, на цьому економлячи час і кошти. (Городоцька ОТГ, здається – три в одному).

А щодо тендерів, як роз’яснимо, то є різні закупівлі тендерні (якщо хтось про це не знає). Допорогові закупівлі газу, до прикладу (на певний граничний об’єм газу – «поріг») проводяться взагалі без тендеру. Тендерні закупівлі (на більший від порогового об’єму газу) уже вимагають проходження тендерної процедури, яка готується і проходить впродовж місяця. А міжнародні закупівлі (є й такі) проводяться впродовж двох місяців.

Городоцька міська рада як добрий господар (умовно кажучи) на весь опалювальний сезон (січень-березень та жовтень-грудень 2021 року) на необхідний громаді об’єм природного газу мала би пройти за місяць, вкінці минулого року, один повноцінний тендер - закупити необхідний їй газ і вже давно його мати.

Але наші хитрі (щоби не сказати по-іншому) громадчики, як і багато інших таких, як вони, в останні роки уже звикли хитрувати - розділяти закупівлі газу на декілька заходів у рік».

А влада в Києві це просікла (відповідний закон забороняє хитрунам так робити) - і за такі «нечесні справи» «отримала чортів» не одна така хитра громада. Наша громада теж за такі «поділи», кажуть, уже отримувала «на горіхи», але не покаялася, ох, не покаялася, бо результат – очевидний: громада на осінь-зиму цього року газу не закупила й досі.

Громадчики минулого року, вочевидь, закупили газ лише на зимово-весняний опалювальний сезон (на січень-березень цього року) - за бо’зна скільки заходів, не будемо вдаватися у деталі. А закупівлю решти обсягу газу, на осінньо-зимовий опалювальний сезон (жовтень-грудень цього року), таки відклали. На потім. Як завжди. Як звикли.

Зрештою, Городоцька «бабка» («стрекоза»), яка звикла влітку відпочивати/ пісні голосно співати/ у вус абсолютно не дути, не встигла й озирнутися, а вже – осінньо-зимовий опалювальний сезон: і газ здорожчав – і все таке, неприємне, про що дізнаємося зі ЗМІ…
І – проблеми. Катасторофа!

І – на тендери, зрозуміло, зараз виходять ті, хто … профілонив гарну можливість закупити газ спокійно, заздалегідь - і розпочати опалювальний сезон вчасно. І – бути спокійним до кінця цього року за опалення бюджетної сфери громади. Як ото Львів. Чи Хмельницький. Навіть – Сатанів.

А тепер усі вони-хитруни (наші громадчики – у тому числі) «дудять у одну гучну дуду», мовляв, не винні ми – це вони такі, погані, там, наверху. А свого, під носом, тобто себе, недалекоглядних і легковажних та безтолкових, чомусь, на жаль превеликий, зовсім не бачать… Ніби град очі їм вибив.

Так, звісно, за якийсь час (можливо, до кінця місяця) все «утрясеться/ускляниться» - і тендер громадчики таки пройдуть, і газ потрібний громаді закуплять, і буде в установах бюджетних городоцьких тепло.

Та гіркий присмак від лицемірства влади і від невизнання нею своє провини у цій ситуації - за те, що, дійсно, городоцькі можновладці могли зробити нормально, мали зробити нормально – і не зробили нормально, знову ж таки, залишиться у тих, хто вкотре зараз мерзне - у холодних приміщеннях і чиї діти зараз мерзнуть – у холодних класах і групах.

То смакуватиме, дозвольте запитати, цим гірким присмаком Городок знову, наступного року? Як зазвичай… Від кого це залежить? Від нас, городоччан?

3. 10. 2021 - У майбутнє – на «розбитому кориті»?

Gorycvit — Sun, 03 Oct 2021 16:30:23 GMT

Плани – і нічого більше. Скільки всього вже було задекларовано у Городоцькій ОТГ на публіку і декларується зараз! Як і що у громаді БУДЕ, що громада планує і які здобутки громада матиме. Колись. Чи то дуже скоро – чи то от-от, чи то у майбутньому, найближчому або віддаленому. Не зовсім ясно – коли.
Та обіцяють громадчики гарно. Голосно і завзято. Систематично і наполегливо. Чи не щодня. І зовсім не усвідомлюють: у цей непевний час щось планувати та на публіку перспективи вивалювати – це себе, перш за все, й інших не поважати.

Адже планувати і плани свої виставляти навсеглас може лише той, хто абсолютно ні від кого і ні від чого не залежить. Тобто самодостатній він – сам за себе відповідальний. Має для цього міцний фундамент: певний практичний досвід, неабиякий розумовий, фінансовий та людський ресурс.

А той, хто не є самодостатнім (як от Городоцька ОТГ) - інтелектуально та командно не спроможний на елементарне, не має під ногами міцного підґрунтя з управлінського та практичного досвіду діяльності та й за душею - жодної «перспективної» копійки, до того ж, перебуває у середовищі, повністю залежному від зовнішніх чинників (наразі – від того, що діється у світі, у державі, в області і в районі), - про плани свої та майбутні проекти (тобто фантазії) краще б мовчав.

Бо ж він - цілком залежний від усього: чи спрацюють належно усі «гвинтики і шпунтики» міцно пов’язаного механізму так званої «команди» поряд і теперішнього керівництва «у верхах»?
чи не «пролетить, як фанера над Парижем», і чи не опиниться у якісь бюрократичній сміттєвій корзині його так гарно спланований і розроблений проект?
чи зарезервують таки під задекларований та вже й, можливо, взятий до уваги в ОДА його проект кошти у бюджетах – державному, обласному, районному - тай чи їх виділять, оті кошти, зрештою, на реалізацію запланованого?
чи будуть хоч якісь фінансові залишки у порожньому міському бюджеті, щоб спрямувати їх вчасно на відповідне співфінансування?
чи вдасться уже отримані кошти ефективно освоїти у кінцевому результаті?
чи буде у фіналі фінансова спроможність (наприкінці всієї «епопеї» із проектом) на належне утримання і перспективний розвиток уже створеного того чи іншого матеріального блага громади?
Щоб не було, зрештою, як із очисними спорудами у Городку: будували-будували, гроші бюджетів усіх рівнів витрачали-витрачали, а в результаті - коштів на утримання об’єкту нема і не передбачаються. Призупинили роботу. Вмили руки – і ніби й нічого не було.

Тож планувати і оголошувати про свої плани на весь світ задовго до їх реалізації – це, на окрему думку, кидати слова на вітер. Нерозумно це, не компетентно, недоцільно. Популістично.

Он за 9 місяців цього року (за цей термін можна дитину зачати, виносити і народити, за бажання, не те що якийсь проект конкретний реалізувати) від балаканини про море великих і малих «грандіозних планів» громадчиків у городоччан уже й вуха болять. А як бачимо, у результаті - одні бризки від мильних бульбашок над головою. Приклади? Та вже - «в студію».

За «ландшафтний дизайн» центу міста взялися? Взялися. (Мова, про пагорби в центрі й від центру міста по вулиці Шевченка до лікарні). Голосно про це продуділи, ох і голосно. Очікування від «проекту» того у городоччан були захмарні, погодьтеся. «Ландшафнй дизайн» - це вам не хухри-мухри. А далі? А «віз і нині там». Та й сучасним фітодизайном міського середовища даний «ландшафтний дизайн» назвати дуже важко.

Біля будівлі колишніх адміністрації і райради посеред трави щось у вигляді купок із щебенем нагорнули й на ці круглі купки щебеню дуже низькорослу зелень посадили.
І все. Мовляв, і так - дуже красиво.

Далі ж «проект» просувається важко - кроками старої черепахи. Уже й зроблені «ландшафти дизайнерські» тазом мідним накриваються: травою високою пагорби ще влітку поросли – не косить їх ніхто «декоративно», та й деревця та квіточки через одне поступово повсихали - дуже важко було їм, бідолашним, мабуть, рости на щебені, та й без поливу і догляду постійного.

І на весну, зрозуміло, від того щебеню і тих насаджень мокрого й місця не зостанеться. Та то громадчикам – до п’ятої точки. «Зробили» ж хоч щось. Продемонстрували ж народу «осучаснення» міста. Хоча до завершення проекту «блискавичного», як планувалося, ще ох, як далеко. Та нічого, впевнені громадчики, каденція виборча велика – ще є кілька років правління/діяння їхнього – встигнуть.

Хто і який кошт у цей «проект» вклав? Історія про це замовчує. Подейкують, що міський бюджет на цю «справу» коштів не виділяв, бо їх у бюджеті нема (тож стидно про проект як про міський голосно заявляти). А залучила Городоцька міська рада до цього «грандіозного ландшафтного дизайну» якогось благодійника чи кількох представників малого чи середнього місцевого бізнесу.

І ось так, «спільними зусиллями» (як усе повністю робиться у Городоцькіій ОТГ), вочевидь, і «дотягують на соплях» завершення цього «мегапроекту» до кінця року: щоб було хоч чимось помахати перед носом розчарованого населення громади, яке так прагне позитивних змін.

Ще один проект, який був на весь голос «публічно засвічений на небосхилі інформаційному громади» - Громадський бюджет. Довго готували – проекти з активістами писали – кілька днів поспіль люди голосували - «переможців вибирали». І за результатами півріччя, як планували, проекти мали би вже реалізовуватися. Ага. Не з нашими громадчиками це, ох, не з нашими.

Уже дев’ять місяців за плечима, втім, поки що ні «велосипедних доріжок», ані майданчиків дитячих і спортивних поки що у Городку й не розпочинали будувати. Уже й другий етап Громадського бюджету, який теж наперед «анонсували» громадчики, мав би ще влітку стартувати (як перспектива діяльності ОТГ в цьому плані на наступний рік).

Та де там. Ще з першого свого Громадського бюджету проекти не можуть реалізувати. Може, до Новорічних свят встигнуть – і «під ялинку» цей свій «потужний результат» таки покладуть? Чекаємо.

Хоча, усі ці проекти були людям так необхідні вчасно - ще влітку, як «ложка до обіду». Як отой, до прикладу, вуличний чи то «літній кінотеатр», про який дуже «довго балакали», а в результаті – літо минуло, і молодь міста про грандіозний «провал» цього плану страшенно шкодувала і гірко плакала.

Іще один гранд-проект, який громадчики «засвітили» ще на початку року і точно фігуруватимуть ним наприкінці року – «під ялинку» - це облаштування бруківкою прибудинкових територій багатоповерхівок міста. Але – не всіх. Є умова.

Тільки тих будинків, мешканці яких на Біблії поклялися створити або почали процедуру створення так званих ОСББ – об’єднань співвласників багатоквартирних будинків (про це – окрема розмова, згодом).

Але ж до створення ОСББ упорядкування прибудинкових територій (будинки і земля під ними та довкола – у власності Городоцької міської ради) – це прямий обов’язок власника/міської ради. Чи не так?

Саме так. Саме тієї Городоцької міської ради, яка (у всьому своєму складі) й прийшла після виборів до влади у місті передусім на гаслах/обіцянках відремонтувати дороги, тротуари, багатоквартирники і їхні покрівлі та до них заїзди, прибудинкові території. Тобто – зробити все те, що входить у прямі й безпосередні обов’язки власника житлового фонду міста/Городоцької міської ради і все те, що Городоцька міська рада як власник від моменту появи багатоквартирників на території міста ніколи не робила.

І – люди знову тим обіцянкам повірили. І – люди знову обрали. Собі владу. Саме її. Саме цю міську раду. А вона, замість того, щоб дотримуватися своїх обіцянок, спихає зі своїх плечей/спонукає/змушує городоччан-своїх виборців перебирати на себе частину своїх обов’язків і витрат – власне її «розбите корито»/міський житловий фонд і «самостійно й успішно ним управляти» потім.

Як сир у мишоловці, пропонує Городоцька міська рада спільними із городоччанами-мешканцями багатоповерхівок зусиллями і людськими коштами відремонтовувати/реанімувати від смерті вбитий впродовж багатьох десятиліть нею ж, поважною і потужною у всі часи Городоцькою міською радою, її житловий фонд та прилеглі до нього прибудинкові території й далі «самостійно та успішно управляти» у майбутньому тим «розбитим коритом».
Браво! Бравіссімо! Лише б з рук. Так це називається.

І люди вкотре вірять своїй міській владі. І люди вкотре купуються на таку «співпрацю» з нею, щоби хоч щось із цього отримати з бюджету громади - для покращення свого добробуту. І люди таки створюють оті кляті ОСББ, щоб потім залишитися сам-на-сам зі своїми проблемами: на «розбитому кориті» - і в майбутнє.

Бо із такою міською владою, яку маємо, у бюджеті громади коштів на людські потреби у нормальному обсязі не передбачаються взагалі, їх нема уже зараз і ніколи не буде.

Але громадчики голосно і дружно наприкінці року, будьте певні, «засвітять» і цей «свій результат» скептично настроєним городоччанам. Мовляв, бачите, як гарно ми працюємо з людьми - дружно, разом, результативно. СПІЛЬНО.

Замість того, щоби цей свій обов’язок і результат зробити самотужки власне їй, Городоцькій міській раді. А чому б і ні? За стільки десятиліть. У деяких багатоквартирниках уже від двадцяти-тридцяти і до п’ятидесяти літ бездіяльності міської влади в цьому плані набігає.

Але про те, що насправді це зовсім і не результат, а наслідки міськрадівських злодіянь - недопрацювань/ невиконань своїх обов’язків/ економій коштів бюджету лише на свої потреби, водночас, за рахунок коштів простих людей - ніхто наприкінці року, будьте певні, й не згадає.

Як і про порепані тротуари, які давно потребують ремонту капітального, але за них не беруться серйозно, бо «є проблеми набагато серйозніші»;
як і про дороги громади, які на ладан дихають, а на їх ремонт «коштів у бюджеті нема», бо надто «роздутий» штат бездіяльної міської ради і далі собі «роздувається» і «виїдає» з бюджету чималі кошти;
як і водогін міський, старий, гнилий, як решето, який доставляє до помешкань городоччан коричневу іржаву воду, й із нього вода витікає (чи не повністю) в землю, а за це платять у захмарних тарифах містяни;
як і про каналізаційну систему, на якій дірка на дірці і стоки з якої ідуть просто в землю під Городком та у місцеві водойми;
як і про довго обіцяні і відсутні й досі сміттєві урни – не лише в центрі, на площі, а й по всьому місту;
як і про світлофори та дорожню розмітку, чого досі нема у Городку і, вочевидь, не буде;
як і про сучасні зони відпочинку та дозвілля або хоча би елементарні лавочки для відпочинку городоччан – по всьому місту;
як і про автобусне сполучення, якого так не вистачає мешканцям міста «на горбах» Городка та й по всій громаді;
як і обіцяного віками міського туалету….

Елементарних речей городоччани не мають – і не матимуть, не бачать – і не бачитимуть, як своїх вух. Через дірку від бублика у бюджеті громади і через небажання і неспроможність міської влади робити хоч щось для людей.

Хоч і кажуть громадчики усім на кожному кроці: «Так. Плануємо це. І зробимо. Але… За наявності коштів у бюджеті». У бюджеті, в якому коштів нема.

Зробили? Ставок у Старому заводі почистили і перезапустили? Рух потягу Гусятин-Київ-Гусятин відновили? Місток, який великоваговим транспортом пошкоджено, відремонтували?

А нема у бюджеті грошей. Нема. Тільки громадчикам є. Тільки громадчики є. Тільки вони «відсиджують» у своїх кріслах - на своїх посадах - свій виборчий термін (на високій зарплатні за кошти платників податків/своїх виборців).

І знаєте, яке «світле» майбутнє у Городка і громади з ними? Скоро в Городоцькій ОТГ залишаться лише вони (ким керуватимуть – невідомо) – чисельна міська влада на «повному бюджетному утриманні і забезпеченні коштом громади».

А також – абсолютно незалежні від них пенсіонери і повністю залежні від них малозабезпечені родини та городоччани з особливими потребами (як вони з такою владою виживатимуть – зрозуміло).

І залишиться Городку і Городоччині на згадку про світлі й добрі часи, коли хоч щось робилося у Городку, хоч щось будувалося, хоч щось розвивалося - від попередніх господарників і справжніх патріотів свого краю, які створили і залишили щось не собі, а людям, – лише музей і лікарня.

Звісно ж, якщо і ці об’єкти «гаспидарники» теперішні не ухайдокають – вони це вміють і можуть. Бо у сфері та у процесі «діяльності» і «розвитку» Городоцької ОТГ- занепад і депресивна деградація.

29. 09. 2021 - То такий "розвиток"..?

Gorycvit — Wed, 29 Sep 2021 15:54:47 GMT

Сильні світу цього, ой, вибачте, «сильні» міста нашого - керівники славного Городка дуже ображаються, коли Городок хтось називає селом.
Невже вони не помічають цього поступу назад, що його бачать прості люди? Чи вони навіть дуже добре занепад отой бачать і причиини його цілком розуміють, але навмисне створюють для інших ілюзію, що все у нас пречудово і майбутнє громади Городоцької – світле і безтурботне?

Хай так. Втім, погляньмо на реалії під кутом бачення пересічного городоччанина. Спочатку спрямуймо свій погляд на малий та середній бізнес – як на барометр, що показує економічні «погодні умови». Бо хтось із мудрих у свій час влучно сказав, що добробут населення можна визначити за тим, як працює малий і середній бізнес і як він розвивається.

Тобто, якщо в державі загалом чи в певному її регіоні зокрема створені сприятливі умови для розвитку малого та середнього бізнесу, і він, малий та середній бізнес, працює потужно, бачить перспективи свого розвитку, людям це лише на користь. Живий бізнес – жива громада. Працює бізнес – самодостатня громада.

А у нас як? Як у «нашому селі»? Представники малого та середнього бізнесу, який раніше був успішним, сьогодні …з Городка виїжджають: придбавають житло і починають свій бізнес за межами Городоччини – у обласному центрі, у Києві, у Польщі, в Європі. Деінде.

Це означає, що мікроклімат для розвитку бізнесу на Городоччині несприятливий. Це означає, що міська влада не може, не вміє допомагати місцевому бізнесу нормально працювати і розвиватися.
(Звісно ж, не братимемо до уваги окремих представників місцевого бізнесу, що у тих чи інших переплетіннях тісно пов'язаний із міською владою).

Щодо незалежного від міської влади бізнесу, то міська влада, на окрему думку, впродовж останніх років уже звикла «останні соки» вичавлювати із приватних підприємців, натомість не створюючи аніяких умов для їхньої нормальної діяльності. Як результат, місцевий бізнес розчарований – і звідси поступово забирається.

Про це можна говорити, спостерігаючи, як зникають одне за одним із території громади відділення банківських установ (кілька діючих банкоматів від двох банків залишилося), як зачиняються магазини і закривають свій малий бізнес приватні підприємці, якою стала діяльність щоденного міського та суботнього ринків у Городку.

А у тих магазинчиках, що й досі працюють, уже й асортимент не той, що раніше, бо настрій власників магазинчиків менш оптимістичний, і їхнє бажання вкладати у свій бізнес сили та кошти все менше, адже майбутнє найближче для них – уже реальність: не на перспективу, а на занепад.

Як результат, у вихідні та святкові дні, якщо помітили, бізнес у Городку не працює. Від слова «взагалі». Продуктові магазинчики хіба що. Й окремі – до обіду. А далі у Городку – порожньо. Автобусне сполучення «по горбах» відсутнє, нічого в місті не відбувається – усе в місті зачинено. Тиша.

На вихідні, що примітно, навіть просте населення уже традиційно виїжджає геть із Городка – відпочивати. А що у Городку робити? Культурне дозвілля як таке по суті мертве останні десятиліття: старші городоччани уже звично після 18.00 та у вихідні - по своїх домівках або гостюють у рідних чи друзів, а для місцевої молоді єдина можливість «відпочити» - посидіти за чаркою у якомусь кафе чи барі або на природі. Їдуть люди в обласний центр чи у сусідні громади – там ЖИТТЯ, а в Городку – пустка.

Усе працездатне населення повиїжджало з Городоччини давно, молодь без роботи і у пошуках заробітків - по світах, середнього віку городоччани - або виживають за рахунок тимчасового підробітку, або у звичному уже статусі тимчасово не працюючих. Пенсіонери – виживають на свої «копійки», тобто доживають віку.

Гляньте, що у об’явах: «Продам будинок», «Продам квартиру», «Продам дачу», «Продам гараж», «Продам авто». А «Куплю» - майже нема або, якщо і є, то дуже рідко: хтось із села нарешті вибрався, але грошей на житло у обласному центрі чи у Києві не вистачає, то може осісти тільки у Городку.

Чому так? А все тому що роботи нема. Упродовж останніх десятиліть не залучено у Городоцьку громаду ніяких серйозних інвестицій, не збудовано й не запущено в дію жодного, навіть, малого промислового підприємства, не відкрито жодної фабрики чи якогось виробництва - на десятки чи сотнні робочих місць, жодних вагомих фінансових вливань у бюджет громади, хоча було про це стільки балачок і обіцянок…

Навіть ті кошти, які раніше надходили до місцевого бюджету від здачі в оренду земель сільськогосподарського призначення і які успішно освоювалися, спрямовуючись у розвиток інфраструктури Городоччини, тепер у бюджет громади не надходять.

Чи не усі землі сільськогосподарського призначення (взагалі усі землі) «успішно роздано» у приватні «господарські руки», і від цього бюджету громади – ні холодно-ні жарко: ніяк.

І це в той час, коли самоврядовці сусідніх Волочищини та Чемеровеччини, до прикладу, залишили частину земель у оренді великому агробізнесу й за рахунок фінансових вливань від орендної плати за землю вони успішно наповнюють бюджети громад додатковими коштами, котрі можуть активно спрямувати на так званий бюджет розвитку і ефекnивно їх освоювати на благо громад.

Саме кошти такого бюджету, до вашого відома, дають можливість створювати грандіозні багатомільйонні проекти і залучати фінансовий ресурс (і немалий) з державного, обласного, районного бюджетів – у співфінансуванні з міським (чи селищним) бюджетом – на розвиток своєї громади.

А якщо у бюджеті Городоцької ОТГ - «дірка від бублика», звісно, ні на які важливі для громади проекти розраховувати не доводиться. Тож не дивно, що у перспективних планах Городоцької ОТГ бюджет розвитку й не передбачається.

У цьому можна переконатися, ознайомившись із уже згадуваним, нещодавно прийнятим Городоцькою міською радою, ПРОГНОЗОМ бюджету Городоцької міської територіальної громади на 2022 - 2024 роки.

Там – чорним по білому: «Упродовж середньострокового періоду надходження бюджету розвитку та капітальні трансферти з інших бюджетів у 2022-2024 роках не плануються».

Тобто, простою мовою, жодних серйозних вливань у розвиток ОТГ із бюджетів вищих рівнів нема і не буде. Тобто, поступального розвитку громади нема і в майбутньому не буде. Тобто, у село ми таки поступово перетворюємося, "вельмишановні", якщо не перетворилися вже. На превеликий жаль…

19. 09. 2021 - Уже традиційно: «грандіозні плани» - у плачевні результати

Gorycvit — Sun, 19 Sep 2021 13:35:16 GMT

Якщо пам’ятаєте, одним із двох грандіозних проектів та здобутків Городоцької міської ради минулого скликання (другий – центральна площа у Городку), були очисні споруди каналізації у місті.

Та якщо площу в центрі Городка мешканці громади та гості можуть бачити і все про неї знають, то про очисні споруди з інформаційного вакууму Городоччини не надходить аж нічого від слова «взагалі».

І чого б це, цікаво? Адже громадськість Городоччини напевне не знає, як «склалася доля» того «грандіозного», перехідного від однієї каденції Городоцької міської ради до наступної, стратегічного об’єкту. Може, зрештою, людям це цікаво?

Тож мова - про очисні споруди, у будівництво (першої черги, не забуваймо про це) яких із державного бюджету, а також і з міського (на умовах співфінансування), було вкладено коштів на досить кругленьку суму.

Про усі цифри можна дізнатися (якщо хтось бажає) у звіті Городоцької міської ради про виконання Програми економічного та соціально розвитку Городоцької міської об’єднаної територіальної громади за 2020 рік. Там – чорним по білому:

«Завершено першу чергу будівництва очисних споруд каналізації продуктивністю 350 м куб/добу в м. Городок.
Загальна вартість будівництва - 28 млн 440,5 тис. гривень.
У 2019 році за рахунок коштів з державного бюджету Городоцькій міській об’єднаній територіальній громаді профінансовано 12 млн 782,5 тис. гривень, з міського бюджету на співфінансування проекту спрямовано 1 млн 466,2 тис. гривень, у 2020 році - 1 млн 251,3 тис. гривень».

І це вся інформація? - запитаєте. Та ні ж бо, не вся, відповімо. Десь наприкінці січня у новинах місцевих ЗМІ мигцем промайнуло: очисні споруди працюють стабільно.

До того часу (січня 2021 року – коли була оприлюднена інформація), як було сказано, впродовж якихось трьох місяців на очисних спорудах проводилися пусконалагоджувальні роботи.

Зрештою, як було підкреслено, очисні споруди у процесі біологічної очистки можуть переробляти (чи то вже переробляють) за добу 350 м куб. стічних вод і за якийсь місяць чи то півтора (тобто, за умовним підрахунком - десь у березні) мають перейти у повний режим роботи. Ура! Запрацювали! Працюють! Слава Богу!

Після цієї інформації, напевне, не один пересічний городоччанин із деяким полегшенням видихнув: таки щось толкового і робить Городоцька ОТГ – он очисні споруди збудувала і запустила!

Рано, ох, рано радіти, на превеликий жаль - скажемо вам, дорогі городоцькі оптимісти. Бо не все «так просто у нашому селі», повірте. Навіть – усе дуже складно у нашій Городоцькій ОТГ, як виявляється.

Насамперед, громадськість городоцьку у січні цього року, коли місцеві ЗМІ поширили чи не вперше і чи не востаннє новину про роботу очисних споруд каналізації міста, мав насторожити такий досить дивний факт: а чому ж не було гучних врочистостей із нагоди запуску в дію такого грандіозного об’єкту?
Шоу чому не було? Чи не насторожує це?

Адже наші громадчики, якщо у них є (чи вони самі собі «намалювали») хоч якийсь, навіть, дріб’язковий результатик, уже традиційно одразу ж беруться за звичну для них справу - голосно і «потужно», в усі фанфари, гудіти про це - у численних «кишенькових» ЗМІ.

А тут, зверніть увагу – якесь повне заніміння і мовчання. Жодного слова. Ніде. Ні від кого. З чого б це?

Ані символічного перерізання стрічок, ані гостей поважних з області та з Києва та й фуршетів і тостів численних з такого «чудового приводу» і задля такого «прекрасного результату». Як же без цього?

Та й про таку необхідну для Городка «потужну роботу» очисних споруд впродовж таки досить тривалого терміну - навесні і влітку цього року - ніхто із керівників чи відповідних спеціалістів Городоцької міської ради або й із числа працівників очисних споруд жодного слова не сказав – ні бум-бум? Чому б це?

І про наступний (обов’язковий) етап – другу чергу будівництва очисних споруд (чи про це вже забули усі?) ніхто й слова ламаного «на загал» не промовив – впродовж усього цього року.

Чи планується і буде, зрештою, у майбутньому продовження даного проекту – будівництво «другої черги» очисних споруд – чи ні?
А чи завершення будівництва цього «грандіозного» об’єкту уже абсолютно «не в голові» і не на часі та й не у потребах Городоцької міської ради?
Який же «пес закопаний» у тому, що відбувається із очисними спорудами у Городку?

Про «пса, закопаного» у «підвалинах» та у будівництві й діяльності очисних споруд, стало відомо у дуже вузьких колах, чи то у кулуарах Городоцької міської ради, ближче до осені.

Заборгованість, яка утворилася від «діяльності» очисних споруд у Городку на кінець літа, «сплила», мов оте середовище, яке очищає вищеназваний об’єкт - і склала вона близько 700 тисяч гривень.

Ох ти ж, єдрід-мадрід! Це ж - більше півмільйона гривень! Вии - про те саме, що й ми?

Яким макаром, тобто яким коштом покривати ці збитки? Адже у бюджеті громади коштів, як відомо навіть собакам ОТГ – «кіт наплакав».
І взагалі, на кого «повішати» даний об’єкт? Адже він і досі, як виявляється, висить «у повітрі», бо відповідальність за нього не несе ніхто.

Є така інформація, яку «сорока на хвості принесла» (бо’зна, чи вона достовірна, бо легше в космос злітати, аніж дізнатися правду в Городоцькій ОТГ), що комунальне підприємство «Городоккомунсервіс», якому Городоцька міська рада рішенням сесії вручала/передавала на баланс та в обслуговування очисні споруди, таки не взяло на себе відповідальність без відповідних коштів із міського бюджету та відповідних спеціалістів у штаті обслуговувати очисні споруди – рішення сесії так і не було виконано: акти прийому/передачі між власником об’єкту - міською радою та КП так і не були підписані.

То й наслідок «діяльності» міської ради щодо очисних наприкінці літа не забарився: рішення виконкому Городоцької міської ради (його, чомусь, нема у відкритому форматі Городоцької міської ради на її офіційному сайті) щодо (увага!) призупинення роботи очисних споруд у Городку.

І «результат» від очисних споруд у Городку, знову ж таки, «на виході» - плачевний: будували-будували – а для чого? Кошти з бюджетів – державного і міського – витрачали-витрачали: а для чого? Якщо все залишається на тому ж самому місці, де й було: очисних нема, бо вони не працюють – каналізаційні стоки не очищаються.

Для чого, дозвольте спитати, робилося все те, що «робилося», якщо результату від того «роблення» громаді ніякого – одні збитки?

Хоча міська рада (не дивуйтеся в цьому місці й не смійтеся), призупинивши нещодавно роботу очисних споруд, бо не має можливості їх утримувати уже зараз (як дороговартісне авто, котре придбала за останні кошти і котре потребує неабияких коштів для експлуатації повсякчас, планує таки у майбутньому (увага!) завершувати будівництво другої черги цього об’єкту.
(Про це можна «почитати» у перспективних планах діяльності Городоцької ОТГ на найближчі 2022-2024 рр.).

Для чого? - питається. На який «кінець»? - волається. За який кошт? - зітхається.

Чи сподіваються громадчики, що у майбутньому їхні «справи» за такої «ефективної діяльності» підуть на лад?
Чи «бавляться в дурня», роблячи на публіку «гарну міну» при «поганій грі»? Мовляв, «у перспективних планах добудову об’єкту громаді показуємо, але у цьому плані реально нічого не робимо, щоб цей об’єкт не завершувати - він уже зараз нам «не по кишені» і абсолютно нам не потрібний».
Так це виглядає? Чи як?

Тільки от очисні споруди уже не працюють. Про це має знати громадськість Городоччини.
Чи потрібні вони громаді, оті очисні? А це має для себе визначити Городоцька громада, а не жменька її чиновників.
Чи працюватимуть очисні у майбутньому? Це залежить від керівництва і депутатького корпусу та й виконкому Городоцької ОТГ.
Чи від кого?

14. 09. 2021 - Оптимізували – недооптимізували. Чи так «оптимізували»?

Gorycvit — Tue, 14 Sep 2021 09:39:43 GMT

Цікава ситуація склалася у Городоцькій міській раді із «оптимізацією структурних підрозділів». Вірніше – одного, чи не найважливішого, беручи до уваги реалії. Його в один момент ліквідували. Мовляв, той структурний підрозділів Городоцькій міські раді й на йоту не потрібен: є кому і без нього такими важливими (земельними) питаннями громади займатися і «ефективно» їх вирішувати. Придумали – і задум свій придумкуватий здійснили. Ліквідувала «під корінь» відділ земельних ресурсів Городоцька міська рада. Невідомо з яких причин, а чи з чийого «мудрого» подання або ініціативи. Одним розчерком пера керівництва і одним помахом руки депутатів - і ліквідовано.

Керівнику та працівникам відділу вказали на двері – і віддали «на руки» трудові книжки. І помахали рукою. Мовляв, дякуємо за все - тепер без вас якось.

І тут ви напевне запитаєте: а що, дійсно не потрібен Городоцькій міській раді отой її структурний підрозділ - відділ земельних ресурсів? Узагалі виявилися не потрібними Городоцькій ОТГ усі разом працівники цієї спеціальності й цього поля діяльності?
Чи то вже всі «земельні питання» у Городоцькій громаді «успішно» вирішені?
Чи то забажав хтось одноосібно або незримою рукою земельні питання вирішувати?

Та ні, як виявляється, потрібні земельники громадам. Як стверджують керманичі сусідніх ОТГ, дуже важливим є у апаратах громад такий відділ. Без нього нормальним ОТГ (нормальним!) просто неможливо обійтися.

Чому? А що, думаєте, міські голови чи їхні заступники та й депутати настільки компетентні у питаннях землевпорядкування? Чи закони усі в питаннях землеустрою вони знають «на зубок»? Чи вміють врегульовувати самотужки усі спірні та проблемні питання на цій ниві?

Ага, дзуськи. Може, вони так думають, що все знають. Насправді, й близько не відають, що на цьому «полі сіється й росте, зріє та збирається». Та рішення свої би приймали.

Тоді чим думав, дозвольте спитати, той, хто ліквідовував відділ земельних ресурсів у Городоцькій ОТГ? Якщо взагалі думав чи мав чим думати. Яку мету, дозвольте спитати, він переслідував, приймаючи таке важливе рішення, до того ж, не для нього самого, поважного та потужного, а, посміємо йому нагадати, - для усієї громади.

Може, хотіла таким чином Городоцька міська рада хоч «якимось Макарієм» оптимізувати свій чисельний штат і такими діями публічно продемонструвати Городоцькій громаді, як керівництво «вивільняє кошти» з міського бюджету на потреби людей – а цей структурний відділ необережно «попав їм під руку»? Певне, ні. Насправді й без «земельників» у апараті міської ради є кого оптимізовувати – непереоптимізувати. До інших же не взялися – саме до цих спеціалістів.

Може, хотіла таким чином Городоцька міська рада публічно дистанціюватися від «діянь» у сфері землевпорядкування керівництва та депутатського корпусу міської ради минулої каденції – відтак вивільнила повністю увесь склад спеціалістів-земельників? Може, й так. Але ж, народ городоцький не дурний, спробуємо зауважити – добре розуміє, що у місцевій владі «від перестановки доданків сума не змінюється».

Скільки б не змінювалася зовнішня форма Городоцької громади, зміст, тобто її глибинне наповнення та істина суть її залишаються тими ж самими – незмінними впродовж багатьох останніх років.

Успішно перекочовують із однієї політичної сили до іншої та з однієї каденції Городоцької міської ради до наступної (з керівного складу – в керівний, із виконкому – у виконком, із депутатського корпусу - в новий депутатський корпус, а також - упереміш, але до того самого «корита» Городоцької міської ради) одні й ті самі особи.

«За ручку» «нових» ведуть і приводять до влади у місті одні й ті самі люди і тих самих. Одноосібно «рулять» повних ходом, правда, «за спинами» у громадськості та руками своїх маріонеток і заздалегідь приймають усі «ефективні» рішення і апарату, і комісій міської ради, і виконкому (у результаті - усієї Городоцької міської ради) одні й ті самі.

То що це, скажіть на милість, за«дистанціювання» від попередників? Яким воно є насправді? Фейковим? Ніби й так. Бездарним? Скоріш за все. Популістичним. Еге ж.

Але повернімося до «наших баранів». Відділ земельних ресурсів ліквідували, працівників відділу вивільнили. Натомість (увага!) уже зараз створюється нагально у Городоцькій міській раді інший відділ – новиий - відділ агропромислового розвитку та земельних ресурсів, у який наново набираються працівники, в тому ж числі й земельники - абсолютно "нові" люди, просто «з вулиці».

Що ж то за така «оптимізація» чи то «реорганізація» або «ліквідація», спитаєте, та "економія" коштів? А дідько їх зна, відповімо. Бо й він, лукавий, із нашими громадчиками у прийнятті усіх їхніх рішень собі ногу або й голову зламає.

Що «напрацюють» у «новому відділі» «нові люди», екстренно набрані «з вулиці»?
А оце уже зараз можна чітко побачити та передбачити - зважаючи, звісно ж, на постійну «дієвість», «результативність», «ефективність» «нових керманичів» «нової влади» у Городоцькій громаді - впродовж більше дев’яти місяців за «кермом громади».

Бо ж гарних спеціалістів у сфері аграрних питань та земельних ресурсів (як і у інших сферах) на Хмельниччині можна на пальцях обох рук порахувати або й удень із вогнем не знайти.

І не факт, що хтось із них, розумних та досвічдених, виявить ну дуже велике або хоч якесь мізерне бажання у світлі «змін, що почалися і грядуть» у земельній сфері, працювати в конкретній Городоцькій ОТГ, котра пасе задніх в області та котра день за днем набирається масами кричущих проблем і «конкретних» рішень, як бездомний пес – блохами.

Утаких умовах виявлять бажання працювати у Городоцькій громаді такі же "досвідчені спеціалісти", як там працюють: подібне притягує подібне.
Або ж - ті, які вже там працювали… колись. І пішли звідти… чомусь. І прийдуть туди ж знову... навіщось.

Імовірно, гарні спеціалісти, котрі відповідають чітким і критеріям відбору/ вимогам ДержГеоКадастру (чи як там він тепер називається) – із відповідною освітою, відповідною спеціальністю та відповідним досвідом роботи у сфері землевпорядкування – у отой новий відділ не потраплять.

Відтак, робота «нового» відділу, мабуть, на певний час буде заблоковано. Бо громадчики шукатимуть/уже шукають, і то довго, «нових своїх людей».
Знайдуть потрібних їм, а зверху скажуть: "Ніт! Беріть спеців!". І - знову все по колу.

Або ще трохи побавляться/пограються керівники ОТГ Городоцької у «дистанціювання» чи то «оптимізацію/ліквідацію» і за принципом залишковим «на безриб’ї – і рак риба» візьмуть на роботу у «новий реорганізований» відділ ... тих самих земельників, що там і працювалии. Смішно? Еге ж. Аж до сліз. Аж страшно.

Питання тоді, як кажуть, на засипку: навіщо тоді був увесь цей цирк/балаган із оптимізацією-ліквідацією (реорганізацією)-дистанціюванням один від одного (чи як усе це назвати?)?

Чи, може, вважають керівники ОТГ та депутати (і в це свято вірять), що народ простий - глухий сліпий і безтолковий і нічого зовсім не знає та й взагалі не розуміється на тому, що там у них, у апараті громади, і у життєдіяльності громади Городоцької загалом коїться?

Еге ж. Хай так і вірують. «Блаженний той, хто вірує». Втім, мудрий саме той, хто усвідомлює усе і знає. Чи не так?

12. 09. 2021 - Іще цього не було

Gorycvit — Sun, 12 Sep 2021 11:55:47 GMT

Новий навчальний рік – і, відповідно, багато чого нового, чим Городоцька міська рада «порадувала» освітян і тим пишається. І звісно - й городоччан «порадувала», які разом із своїми дітьми залучені до освітнього процесу на території Городоцької ОТГ. Що ж то за зміни у галузі освіти ОТГ, які так «радують»?

Дізнаємося про них із рішень десятої сесії Городоцької міської ради - відбулася вона наприкінці серпня.

Саме одинадцятою сесією міської ради прийнято рішення щодо припинення права оперативного управління (он, як хитро закручено, а якщо нормальною людською мовою – то це призупинення діяльності або ліквідація освітнього закладу) - та вилучення у відділу освіти Городоцької міської ради приміщення та майна ліквідованих Великокарабчіївської загальноосвітньої школи І ст. Городоцької міської ради, закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Сонечко» та Новопорічанського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І ст. – дитячий садок» Городоцької міської ради.

Водночас, Бедриковецький ліцей реорганізовано у Бедриковецьку філію опорного закладу Городоцький ліцей № 2 Городоцької міської ради. Жара пішла…

Як кажуть освітяни, основний удар «упорядкування мережі галузі освіти» припаде на наступний рік – і далі. Тож процес закриття шкіл громади і вивільнення освітян уже розпочато – і … далі буде.

Водночас, керівникам освітніх закладів громадчики також поставили під новий навчальний рік «подаруночок».
На одинадцятій сесії депутати міської ради дружно затвердили форму строкового трудового договору (контракту) з директором закладу загальної середньої освіти Городоцької міської ради.
І відповідно до цієї форми договору/контракту директор призначатиметься на посаду …за результатами конкурсного відбору. Отакої.

Так що готуйтеся до конкурсу, шановні директори освітніх закладів Городоччини. Коли він буде? А запитайте у керівників ОТГ та освітянської галузі. Вони про це знають. А ви – здогадуєтеся: не за горами конкурс.

І пройдуть цей конкурс на посади директорів освітніх закладів (ви й не сумніваєтеся в цьому) відповідно – «свої» люди.

Якщо ж ви «не свій», можете збирати речі і - на вихід із директорського крісла. Це «святе місце порожнім», будьте певні, не залишиться. Його швидко «заповнять» - приймуть когось відповідного до когорти «своїх» конкретних керманичів.

Також на цій самій одинадцятій сесії депутати разом із керівництвом Городоцької міської ради прийняли іще одне доленосне в галузі освіти рішення. Щодо внесення змін до Програми забезпечення харчуванням учнів закладів загальної середньої освіти Городоцької міської ради на 2021 рік. Внесли.

До прийняття цього рішення, щоб ви собі розуміли, учні молодших класів мали харчуватися безкоштовно, тобто за бюджетні кошти. І сума на таке безкоштовне харчування спочатку була закладена до бюджету громади на новий 2020-2021 навчальний рік.

Втім, чи то планети у небі над Городоччиною не так зійшлися, чи то у головах керівників ОТГ і депутатів щось не туди пішло/повернулося і не в ту картинку склалося. Сталося.

На десятій сесії Городоцької міської ради керівництво Городоцької ОТГ депутатам заявило щось на кшталт «що безкоштовне – те безконтрольне» і це «треба міняти».

А керівництво освітянське ці слова гаряче підтримало, але уже дещо відвертіше і зовсім прагматично. Констатувало цей факт так, мовляв, інші міські ради можуть покривати з бюджету вартість харчування учнів молодших класів, якщо мають e бюджетах на ці потреби кошти.

А от Городоцька міська рада не може (імпотентна якась вона, Городоцька міська рада) повністю покривати з бюджету вартість харчування учнів молодших класів (хоча до цього часу якось же покривалася ця сума).

І якщо таких коштів у бюджеті Городоцької міської ради нема (а там взагалі коштів ні на що нема), то платити за харчування дітей (ну хоча би половину суми) мають батьки дітей (мабуть, нічого їм від цього не зробиться).

Правда, діти пільгових категорій та із малозахищених родин, як гласить закон, таки будуть харчуватися безкоштовно, переконують громадськість громадчики, тобто за кошти з бюджету громади - на загальну суму 639 тисяч 600 грн.

І депутати, як уже стало звично, із керівництвом Городоцької ОТГ погодилися. Разом, дружно - рішення прийнято.

Що ж за сума така «не підйомна» була для Городоцької міської ради - саме на харчування учнів молодших класів? «Беремо» цю суму із офіційного сайту Городоцької ОТГ.

Категорії дітей, що підлягають охопленню харчуванням у закладах загальної середньої освіти Городоцької міської ради у 2021 році і фінансуються за рахунок коштів місцевого бюджету та батьківської плати

Категорія дітей, що підлягає охопленню безкоштовним харчуванням

Кількість учнів

2021 р.

Сума коштів

2021 р.
(50 відсотків місцевого бюджету)

Сума коштів

2021 р. (50 відсотків батьківської плати)

Учні 1-4 класів

1 204

1 173 900, 00 грн.

Заг. сума: 2 347 800 грн. 00 коп., із розрахунку на 1 дитину - 15 грн. на 130 днів.

Два з лишком мільйони гривень із бюджету громади на 1200 дітей громади – це «непідйомна» з бюджету сума? Та це ж річний фонд зарплати трьох-чотирьох чиновників/керівників ОТГ.

То поставте на вагу: безкоштовне харчування 1 200 дітей молодших класів громади і утримання в рік за кошти платників податків якихось 3-4 високопосадовців Городоцької ОТГ.
То це така «ефективність» використання коштів міського бюджету на потреби громади?
То це така турбота про дітей громади? Це така "економія" коштів бюджету?

Економія на харчуванні учнів молодших класів за рахунок мізерних зарплат їхніх батьків в рахунок річного грошового утримання у Городоцькій міській раді кількох заступників/начальників відділів і віднедавна – уже й заступників начальників відділів ОТГ?

То, може не на дітях і їхніх батьках-простих городоччанах пора економію коштів робити, городоцькі громадчики?
Може вже пора перестати роздувати і так величезний штат саме Городоцької міської ради та її структурних підрозділів, на потреби якої «ідуть» колосальні кошти з бюджету громади?
Відтак, на потреби громади не залишається у бюджеті майже нічого.
Так і кажуть у Городоцькій міській раді (чули?), у бюджеті нема коштів.
То де ж вони, кошти громади, керівники та депутати громади?..

... А начальників над начальниками, які начальниками й поганяють і нічого путнього не роблять (результат діяльності Городоцької ОТГ – останній серед ОТГ області) – у Городоцькій ОТГ хоч греблю гати.

А викорочується/оптимізується/вивільняється тільки простий люд. До того ж, економляться кошти - на дітях громади. А «витягаються» кошти на харчування дітей, як і на все, що «ефективно» робить міська рада, знову ж таки із кишень городоччан. Не соромно?

02. 09. 2021 - Весело буде... Але не всім.

Gorycvit — Thu, 02 Sep 2021 14:58:01 GMT

«Курчат рахують восени», - каже мудрий наш народ. І в цьому він не помиляється.
Так, можна «літо красне проспівати» і протанцювати на площі. І не встигнути навіть озирнутися і «Ти ба...» сказати, а тут - і осінь та зима на носі. А результатів від усіх тих «співів і танців» - нуль по Кельвіну. А жити ж далі якось треба...

Тому, напевне, досить відпочивати і пісні співати. Ну-мо до роботи. Кожен - до своєї. Хтось – працювати, а хтось – про це говорити і писати. Бо ж – осінь. І настав час збору врожаю, в тому числі й пора курчат по весні та по літу рахувати. Готові?

Ми - так. Інтернет-ресурс «Городок - live», попри постійні балачки та чиїсь палкі прогнози та «хотілки» і похоронні схлипування (сайт «продався», «закрився», «зламався», «закинувся напризволяще»…) після традиційних літніх канікул (як це не банально звучить, правда?), повен сил, натхнення та інформації і вступає в активну фазу своєї діяльності знову.
(Комусь – на радість, а комусь – на злість. Кожному - своє). А що нам, фрілансерам? Відпочили – і до справи. Що хочемо - те й робимо. Вільні ми, як спідні без резинки.

От нам у приклад - такий офіційний та потужний сайт Городоцької міської ради. Той, на який працює такий величезний штат всієї міської ради й когорта спеціалістів вузькопрофільних, зокрема із наповнення сайту. І він на літо «вмер» чи заглох повністю. І тільки ближче до Дня Незалежності інтернет-ресурс громади трохи реанімувався і трохии ожив – і почав мимоволі інформувати городоччан про щось, що там Городоцька міська рада ніби-то робить.

Зрештою, інформувати населення громади про все, що робиться у громаді, - це прямий обов’язок городоцьких самоврядовців, котрі працюють на своїх посадах на кошти платників податків.

І підкріплений цей обов’язок відповідними законами України. Хоча, як бачимо, не дуже й він виконується, цей закон, городоцькими самоврядовцями. Бо дізнатися насправді щось конкретне про реальну діяльність міської ради із сайту міської ради – це майже нічого не дізнатися. (Народ, думаю, не дасть збрехати з цього приводу).

Зрештою, пробігшись після літнього відпочинку поміж «новинами» сайту міської ради, ми зрозуміли: добре, що відпочивали, бо нічого аж такого цікавого і доленосного та глобального не пропустили. Не дивно ж: якщо нічого не робиться – нічого й не пишеться. Чи не так? А про що писали на сайті? Ну ви ж читали? Чи ні?

Ну… закінчилися «грандіозні археологічні розкопки» на території громади, на які Городоцька міська рада чи не єдина з поміж громад області з бюджету громади виділила аж сто тисяч гривень.

Ну не відкопали-не відшукали археологи за ті гроші того, що хотіли відкопати-відшукати – оту нову дату виникнення Городка. Ну «накопали» рівно на попередні дані істориків та дослідників, які вже давно відомі суспільству.

Ну знайшли під час розкопів якісь там нові артефакти (не без цього – що, дарма копали?).

Ну не покинули розкопники, звісно, свого благого наміру, спрямованого на розвиток цієї благородної місії – проводити розкопки і далі за кошти громади (лише б громада їм за це платила – і то регулярно).

Що ж, нехай копають. А раптом таки колись і таки щось «грандіозне» тай таки візьмуть - і викопають. На останню радість і втіху і на єдину гордість Городоцької ОТГ.

І – Бог їм усім у поміч, скажемо дружно. Тільки б кошти на такі потреби у бюджеті громади керівництво ОТГ могло нашкребти. Бо ж знаємо достеменно, що бюджет громади тріщить по усіх швах – і колись таки лусне. Правда, не знаємо достеменно, коли це станетться– от-от, незабаром чи трохи згодом. Та кінець – один. От побачите.

Також, як виявляється (тобто як читаємо на сайті ОТГ), вперше в історії Городоцької міської ради депутати міської ради влітку започаткували і почали проводити у Городоцькому ЦНАПІ прийоми громадян.

Ну проводили – і проводили, (хоча і вперше), скажете ви. Ну і що тут такого дієвого і результативного, зауважите. Якщо відомо, що люди до будь-якої влади на такі прийоми взагалі не ходять. А що туди ходити, запитаєте, якщо взагалі нічого реально не вирішується, бо або здорового глузду або «коштів нема» у місцевої влади?

Ну нехай і далі таким чином оті прийоми і проводять, погодимося з вами (чим би діти не бавилися – тільки б не плакали). І далі хай люди на оті «прийоми» так само «ходять», а депутати нехай так само їх «приймають» - знервовано шукають хоч когось, кого би можна було силоміць у крісло поряд із депутатом посадити і закарбувати на фото - на згадку і для підтвердження того, що прийом відбувся – і люди там були.

Саме так усе і відбувається... Не вірите? А тому то й детально і конкретно про те, які саме проблеми і питання громадяни, котрі приходили на прийом до депутатів, піднімали і як саме ті проблеми і питання вирішуються чи були або будуть вирішені, тупо громадськості не розповідають - «історія це замовчує», і знає чому.

Ні-ні, не історія, а Городоцька міська рада – на своєму сайті. Лише кокетливо і скромно дуже завуальована там у один рядок уся правда про прийоми:
«Усі звернення громадян розглянуто» (про те, які люди і що просили у депутатів і міської ради – загальними фразами) – ну все ж це фіксується для галочки/звітності; «людям надано роз’яснення» - ну а-па-га-ва-рі-лі і на тому кінець (про те, що людям роз’яснювали, не сказано нічого);
«усі звернення направлено на розгляд за належністю» (що і кому направлено та вирішено чи ні – «темна ніч») – тобто, як розуміємо, послано звернення «на хутор поблизу Диканьки» - на переважну більшість реальних людських проблем ані депутати, ані міська рада реагувати чисто конкретно просто не збираються.
І – дай Бог, щоби це було не так і щоби ми у цьому помилялися…

А ще, як читаємо на сайті ОТГ, врочисто «відкрили» ледь не наново відремонтоване поліцейське приміщення у Городку. І це – якраз до Дня Незалежності .

(Про відзначення Дня Незалежності у Городку писати свідомо не будемо, бо про це вже написано-переписано «стопіцот» разів – ледь не на парканах: святкувати наша влада ох як любить – і про це хвалебні оди широко поширювати у ЗМІ теж не цурається, як щоразу про свій головний орієнтир у діяльності та неабиякий здобуток. Досить. Ми – про інше. Про те, що вичитали на сайті міської ради. Про приміщення поліцейське, яке зазнало ремонту).

Ледь не стрічку перерізали ключові керівні особи до того відремонтованого приміщення, котре вже давно потребувало капітального ремонту, ще будучи приміщенням райвідділу міліції, потім райвідділу і згодом – Городоцького відділку поліції.

Що ж за приміщення тепер спільними силами (зусиллями - бізнесу та ОТГ) наново відремонтували та відкривали?

Відремонтований відділ поліцейської діяльності №1 Хмельницького районного управління поліції Головного управління національної поліції в Хмельницькій області.

Отже, коли було приміщення городоцьким, із набагато численнішим міліцейським/поліцейським складом, на його ремонт плювали, а тепер, коли вже воно не городоцьке, а хмельницьке, до того ж, із якоюсь жменькою поліціянтів у штаті – приміщення успішно відремонтували, помпезно відкривали, один одному врочисто відзнаки та грамоти вручали… Добре, що про рядових поліцянтів не забули.

Весело, мабуть, було. Особливо тим, кому відзнака зайшла – за сприяння поліції. Бо поліціянтам, як на окрему думку, «дорога ложка була до обіду», а не тепер, опісля всього. Адже реформа і далі «гряде» і мечем гострим махає. І - домахається.

Й оком ніхто кліпнути не встигне, як приміщення це, наново відремонтоване, зачинять на штабу. Он, гляньте, прокуратуру Городоцьку як реорганізували, оптимізували і до Волочиська приєдналии. Не рівний час, і з поліціянтами у Городку такі фіглі-міглі витворять – або до Хмельницького, або до Волочиська чи ще до якогось цивілізованого світу/населеного пункту (ой, до якоїсь іншої громади, вибачте) переведуть.

Городок уже – село селом. А що далі буде? Тож навіщо тут поліціянти? І - якесь поліцейське приміщення? Хіба що наша мерія дозволить собі таку розкіш і створить муніципальну поліцію?

Але то таки не про нашу мерію, погодьтеся. Щоб таке фешенебельство створити, треба неабиякі лишні кошти у бюджеті громади мати. А щоб відповідні кошти на «муніципалку» мати, потрібний живий і здоровий глузд.

От чого наша мерія не має, це такого глузду, а відтак – і коштів у бюджеті. Тож «муніципалка» місцевим поліціянтам може тільки снитися. Хіба що, на всі-всі нагальні потреби громади у Городоцькій міській раді смачно плюнуть – і буде усім нам… «муніципалка». І – більше нічого.

А що? Це наша міська рада може. І вміє. І робить. То чого й таке їй не виробити? Та все, що забажає – влада ж це, бачте, обрана, повноправна, місцева, яка «рулить», як хоче. І як рулить…

От осінь із зимою усі результати цього руління й проявить. Тобто курчат і далі рахуватимемо. За вікном – перші дні вересня. І до зими – ще цілих три місяці.
А до Нового року - чотири.

Весело буде, ох як весело. Але не всім…

10. 06. 2021 - Одні - вибігали-вистраждали, інші результат як свій - на показ

Gorycvit — Thu, 10 Jun 2021 14:39:51 GMT

Від Городка до Чорнивод відремонтували 2,5 км дороги на загальну суму 15, 5 млн грн. Ця інформація безперечно стала топ-новиною початку літа на Городоччині. Про цю дорогу, люби, Боже, правду, не говорять хіба що немовлята. А що, здивуєтеся ви, це не новина цього року? А що, зауважите ви, у нас щодня капітально ремонтують асфальтове покриття доріг? Не щодня, підтвердимо. Але акцентуємо ось на чому: про те, що дорогу цю збудували, прокукурікали голосно і ЗМІ, і місцева влада. Але чомусь ніхто жодним словом не обмовився про те, хто вибігав-добився ремонту дороги і яким коштом ця дорога була відремонтована.

А навіщо комусь знати, хто добивався ремонту і за які кошти дорога ремонтується? - заспіває зараз якийсь (і не один) пересічний мешканець громади. Йому до одного місця (скаже він сам і багато таких, як він), звідкіля взялася та дорога. Головне, що вона є і нею дуже зручно їздити. Усе інше – не цікаво.

Стоп, вельмишановні! Зупинімося на цьому. Бо завдяки інформації, яка публічно відсутня, і з’явилася ця дорога. Бо від того, про що піде мова, можливо, залежатиме майбутнє решти аварійних доріг Городоччини, яких чимало.

Ситуація із ремонтом дороги від Городка до Чорнивод дуже нагадала подібну ситуацію, що склалася на Городоччині кілька років тому. Просто дежавю якесь: факт – один до одного.

Пам’ятаєте, як чи не першою на Городоччині відремонтували дорогу від автовокзалу до «Дубка»? Тоді, так само, як і сьогодні, ніхто не міг уторопати, звідки взялася ота нова асфальтована дорога - від круга на в'їзді до Городка збоку Хмельницького - попри Новий Пляж - до зони "Дубок". Цікавості людей тоді до цієї дороги, як згадуємо, не було меж.

І тоді, якщо хтось пам’ятає, у місцевих ЗМІ якось дуже скромно, майже ненав’язливо, прокоментував будівництво цієї дороги один із керівників Городоцької міської ради. Мовляв, дорога ця відремонтована, славити Бога (ким ініційований ремонт і за які кошти тоді так і не було не сказано).

Люди городоцькі, вловивши інформацію від коментатора за приналежністю до серйозної структури, зробили відповідні висновки: дорогу відремонтувала Городоцька міська рада за кошти з міського бюджету. Бо ж посадовець від міської ради «виступає» і так впевнено звітує про завершення капітального ремонту дороги, значить, знає, про що говорить.

Молодці – Городоцька міська рада, заспівали дифірамби міським посадовцям городоцькі люди. А дарма. Бо пісня та, як кажуть у народі, «не в той степ»…

Як з’ясувалося згодом, і тодішній коментатор, і його коментарі були аж ніяк «не в тему». Ремонт тієї дороги був «засвічений у верхах» і «вибіганий» аж до сьомого поту власне Городоцькою РДА і тодішнім її керівником. І ремонтувалася та дорога за кошти з державного бюджету, а не з міського.

Городоцька міська рада тоді тихо «повз пробігала» або осторонь понуро стояла, мовчки за ремонтом тим споглядаючи – ніяким чином до того ремонту не будучи причетною. Довго людям тоді обізнані городоччани розказували правду, «звідки ноги» у тієї нової дороги.

І з Лісогірською дорогою була та самісінька історія. Чи не досі окремі представники депутатського корпусу Городоцької міської ради б’ють себе в груди й товчуть себе в лоб у великих натовпах городоччан і клянуться з піною на вустах своєю честю, якої вони ніколи не мали, що Лісогірська дорога – то результат Городоцької міської ради. А ні – та сама Городоцька РДА «пробивала» проект цей і залучала кошти на ремонт Лісогірської дороги з державного бюджету, а не з міського.

І от зараз, через кілька років, знову та ж сама ситуація. Посадовець Городоцької міської ради скромно і ненав’язливо розповідає про капітальний ремонт Чорниводської дороги, до якої ні він, ні Городоцька міська рада не мають ані найменшого відношення від слова "взагалі".

А хто має? - запитаєте. А знову ж таки та сама Городоцька РДА, якої, правда, уже нема. І про це ні ЗМІ, ні Городоцька міська рада – ані пари з вуст. А чому?
А навіщо? Нема ж уже Городоцької РДА – і Бог із нею: нема кому і нема чого коментувати. А міська влада є. І дорога нова Чорниводська є. І люди місцеві є, які так радіють відремонтованій дорозі і так дякують усім підряд, хто тільки їм під руки не попадається.

То чого ж тоді, скажіть на милість, такий гарний результат (правда, чужий) «на люди не засвітити» як свій - не «перерізати стрічку», можна сказати, символічно?
А керівники та посадовці Городоцької РДА, які «всі ноги вибігали», щоб Чорниводську дорогу було відремонтовано, хай і далі скромно і тихо знову залишаються в тіні.

...А починалося усе із ремонтом Чорниводської дороги давно. Мешканці Чорнивод до кого тільки не стукали, щоби їхню жахливу аварійну дорогу відремонтували. Коштів ніколи не було: ні у держави, ні у району, ні у громади.

А коли держава нарешті взялася за капітальний ремонт та будівництво державних доріг місцевого значення - кілька років тому - чорниводчани усі черевики стоптали до місцевої влади: і до Городоцької РДА, і Городоцької міської ради – допоможіть, мовляв, із ремонтом нашої дороги. Неможливо нею до Городка і назад їздити. Тоді на численні звернення людей і відгукнулася …Городоцька РДА.

У квітні минулого року звернулися чорниводчани письмово до Городоцької РДА, щоб їм допомогли керівники району з ремонтом дороги від Городка. Аварійна вона, написали, не ремонтувалася більше 30 років, неможливо нею їздити зовсім.

Тодішня голова РДА виїхала на ту дорогу, що по центральній вулиці Чорнивод, особисто переконалася, що там – яма на ямі, ніби після бомбардування.

Потім РДА офіційно зробила запит щодо встановлення рівня аварійності даної ділянки дороги у Городоцький ВП ГУНП у Хмельницькій області.
І поліціянти офіційно підтвердили: дорога, дійсно, аварійна, за 2016-2020 роки на ній сталося 15 ДТП, тож треба її терміново і капітально ремонтувати.

І з травня минулого року почалася письмова та усна «епопея» влади районної із обласною та державною - щодо ремонту капітального Чорниводської дороги. Неодноразові звернення впродовж травня-липня Городоцької РДА до Хмельницької ОДА – включити дорогу Чорниводську до переліку пріоритетних об’єктів ремонту державних автомобільних доріг місцевого значення Хмельниччини. Навіть - спроби народних депутатв від партії влади ("Слуга народу") «пробити» це питання на обласному і на найвищому державному рівні.

Неодноразові відписки Хмельницької ОДА – перелік об’єктів до ремонту у 2021 уже сформований. Якщо надійдуть додаткові кошти з держбюджету на ремонт доріг – дорогу включать додатково до вже існуючого переліку, а не буде додаткових коштів – не включать.

Правда, зобов’язали тоді Сатанівську ДЕД «підремонтувати» трохи дану дорогу – «у межах лімітів фінансування на експлуатаційне утримання мережі доріг району». Та дорожники цього не встигли тоді зробити.

Наприкінці літа надійшла в Городоцьку адміністрацію відповідь радісна від Сатанівської ДЕД – дорожники не будуть проводити поточний ремонт цієї дороги, бо вона ВКЛЮЧЕНА у перелік доріг, що ремонтуватимуться за кошти з державного бюджету у 2021 році.

Офіційне і остаточне підтвердження від Хмельницької ОДА про те, що дорогу Чорниводську таки ремонтуватимуть у 2021 році за державний кошт, надійшло у Городоцьку РДА ближче до кінця року.

У кінці грудня 2020 року відбулася сесія Хмельницької обласної ради, яка затвердила своїм рішенням відповідний перелік (із додатковим) державних автомобільних доріг місцевого значення до ремонту за державні кошти у 2021 році.
А в січні 2021 року голова Хмельницької ОДА підписав розпорядження, яким запустив у дію проведення ремонту цих доріг. У тому числі - й Чорниводську.

Увесь час це гостре питання було «на вістрі» Городоцької РДА. Тож саме завдяки старанням, терплячості та наполегливості керівництва Городоцької РДА й були залучені кошти з державного бюджету під Президентську програму «Велике будівництво» на ремонт Чорниводської дороги.

Саме тому і з’явилася у Чорниводах нещодавно нова асфальтована дорога, замовником будівництва якої виступило ДП «Хмельницька обласна служба місцевих доріг». І на ремонт цієї дороги саме з державного бюджету було виділено майже 15,5 млн грн державних коштів.

Тож про те, хто вибігав-збудував Чорниводську дорогу, а також про те, що це зроблено за державні кошти, а не якісь інші, люди городоцькі безперечно мають знати правду. Задля того, щоб розуміти, кому мають завдячувати у ремонті цієї дороги. Задля того, щоб усвідомлювати, що недостовірна чи недостатня інформація або взагалі її приховування чи неподання – то своєрідний важіль управління масами та маніпулювання свідомістю простих людей. Задля того, щоб не потрапляти надалі у тенета завуальованої під правду брехню – від кого б вона не звучала публічно: свідомо чи не свідомо.