Шоу безвідповідальності та завищених амбіцій. Так, на окрему думку, дуже хочеться назвати те, що відбувається останнім часом у районній раді, яка з самого початку була «не від світу цього», а тепер уже взагалі «на ладан дихає». Бо згори мають дати пенделя районним радам у світлі реформ уже з початку 2020 року. Хоча якби закрили на велику колодку цю районну раду буквально вже – ніхто б не плакав і не шкодував би за нею. А за чим шкодувати? Кворуму для прийняття рішень сесії, здається, не було би тут ніколи, якби в останні хвилини апаратники не «шкребли по засіках» - і не «ґвалтували» у авральному порядку кожного депутата із тих, хто вже принципово не хоче приходити і працювати – як у комісіях, так і на сесіях районної ради. Із 34 депутатів – від 19 до 22 максимум для ради. І це - за умови, що два вельмиповажних депутати хоча й приходять на сесії, втім, не голосують взагалі: гордо, свідомо, незалежно від усього світу.
Принцип у них такий, специфічний – ігнор повний всього, що відбувається у комісіях і на сесіях.
І з одного боку прикро за цих депутатів, бо люди їх обирали саме для того, щоб вони відстоювали інтереси своїх виборців і брали участь у прийнятті тих чи інших рішень. А з другого боку, зважаючи на повну безпорадність та упередженість керівництва ради й неможливість чи небажання організувати повноцінну роботу сесії у прозорому і законному руслі, напевне дуже хочеться й іншим депутатам приєднатися до цих двох. Правда, тоді, мабуть, робота райради буде повністю заблокована: жодні рішення щодо вирішення тих чи інших проблем городоччан взагалі не будуть прийматися радою цього скликання.
Тож шоу продовжується…
От і на останньому засіданні сесії райради без шоу не обійшлося.
Зо два десятки депутатів. Близько двадцяти питань у порядку денному сесії. Два депутати, як завжди, не голосують. І один голос чи два, як зрозуміло – золота акція для прийняття того чи іншого рішення. Зрештою, питання технічні й господарські (щоб скоріше закінчити сесію) слухаються галопом по європах і затверджуються голосами на «ура» - без будь-якого бажання слухати доповідачів, вникати в інформацію, вносити якісь зміни, пропозиції чи доповнення.
Кому це потрібно? Аби швидше …
І пояснення керівництва до всіх питань порядку денного уже стандартне – «слухалися і приймалися в комісіях». А як і ким слухалися питання – мовчок. Бо на засідання комісій депутати тупо не ходять – кворуму для повноцінної роботи комісій нема майже ніколи – суть роботи комісій зводиться до елементарних «політінформацій» і уже традиційних «відфутболень» питань порядку денного до слухання на сесіях.
Для чого тоді ходити на ці комісії – не зрозуміло. Щоб знати, що пропонується до сесії? Ага…
Порядок денний сесій все рівно формується керівництвом у останній день чи в останні хвилини – і лише за бажання-хотєлки чи волі керівництва районної те чи інше питання «може внестися, а може й не внестися у порядок денний». Бо подаються або не подаються питання порядку денного сесій, як уже давно заведено в райраді, не відповідно до Закону про місцеве самоврядування і Регламенту роботи сесій райради, а від «барського плеча» - з особистого бачення і «хотінь», можна сказати відверто,  голови районної ради. Тож із питаннями порядку денного сесій, як це вже звично «у нашому селі», ніхто з депутатів, які приходять на сесію, не ознайомлений.
Не потрібно це нікому.
Звичним уже стало й те, що керівники ради замість того, щоб лобіювати і захищати інтереси простих людей, захищають і лобіюють лише свої особисті інтереси – і торгуються або своїми забаганками «беруть у заручники» і депутатський корпус, і розпорядників коштів районного бюджету.
Як ото на попередній сесії …
Цілий армагедон на сесії розпочався у слуханні питання про розподіл вільного залишку коштів районного бюджету. Пропозиції щодо розподілу коштів районного бюджету оголосила головний фінансист органу виконавчої влади – адміністрації, яка формує і подає на затвердження сесій усі цифри бюджету.
І, от біда чорна, у тих пропозиціях, як виявляється, нема пропозицій, підкріплених відповідним виділенням коштів, від керівництва районної ради. Про це ображено і дуже гнівно заявила сама очільниця районної ради. Вона ж і звинуватила знахабнілу райдержадміністрацію в тому, що там «не дослухаються до побажань районної ради». Мовляв, взагалі ігнорують там, у адміністрації, найактуальніше та найнагальніше питання райради, так благополучно погоджене бюджетною комісією.  Своїми. А воно, це нагальне питання, потребує ну просто невідкладного вирішення і належного фінансування. Уже зараз. 
Що ж то за нужда така у керівництва районної ради? І не повірите...
Це – (і не думайте сміятися, бо це дуже серйозно) потреба нагальна у облаштуванні в одному із кабінетів районної ради окремого для районної ради нужника (читайте – туалета). І проблемка ця для нужди районної ради, як виявляється, дуже назріла і, певно що, має свою ціну – (і не думайте дивуватися) на загальну суму близько 250 тисяч гривень із районного бюджету. Того бюджету, варто нагадати, що наповняється платниками податків сільських рад, які не увійшли ні в одну з ОТГ району.
Виявляється, той туалет, що у правому крилі від входу в адмінбудинок районної ради і РДА, який збираються в рамках проекту реконструкції ЦНАПУ належним чином облаштувати для усього першого поверху, голову районної ради аж ніяк не влаштовує. Ніколи.
Де таке бачено, щоби такі важні королівські особи блакитної крові з простими працівниками ЦНАПУ та простими городоччанами в нужник ходили?
А тому керівництво районної ради, таке повноважне і таке обездолене своїми фізичними нуждами, вимагає від РДА неабияких коштів із районного бюджету - на облаштування собі, коханому, і всьому апарату районної ради, який, можна сказати, «за крок на виході» у світлі реформи децентралізації, власного райрадівського туалетику.
Подайте нам туалет, тобто кошти на свій туалет в сумі 250 тисяч гривень із коштів громади, поставило привселюдно на сесії категоричну вимогу керівництво райради до фінансового управління у особі його начальника.
А не введете питання у порядок денний і не дасте коштів – то ми вам, таким-сяким, покажемо, де раки зимують. І показали…
Всю свою прогнилу суть.
За розподіл районного бюджету щодо фінансування найболючіших проблем галузей охорони здоров’я, освіти, соціального захисту населення ні голова райради, ані її заступник не проголосували. Мовляв, нема нам туалету – нема нікому коштів із районного бюджету.
Голоси ж, як ви пам’ятаєте, у райраді цього скликання – на вагу золота. Тож «бюджетне питання» саме голосами керівників районної ради і ще когось із їх особистих симпатиків було тупо «зарізане на корені»...
Правда, згодом свідомі депутати таки повернули це питання до порядку денного. За умови, що дане питання у зв’язку із його невідкладною потребою (читайте – нуждою) буде слухатися на черговій чи навіть і на позачерговій сесії райради, і кошти на той туалет райрадчикам таки будуть виділені з районного бюджету.
Лише тоді райрадчики-керівники поміняли гнів свій на милість і проголосували за розподіл бюджету районного.
От так.
Як у казці: «Чим ви, радці, торг ведете і куди тепер пливете?»
А до берега одного – а до берега до свого. Із турботою про одне – про своє.
Свій туалет. Своя зарплата. Свої премії і доплати за непосильний труд «на благо Городоччини».
Шкода… Люди про все це не знають. І думають – така поважна районна рада, так у поті чола працює…
За всю каденцію спромоглася … на Дошку пошани і, може, дістане всіх до сказу зі своїм туалетом – і спроможеться до кінця року його влаштувати. Собі.
Бо робити і зробити щось для людей - там незвичні. А чого ж ні? Люди ж про те, куди і на що спрямовуються кошти районного бюджету, і не питають…