Окремим рядком – про «оперативну та бурхливу діяльність» керівництва районної ради у плані прийняття кадрових питань у підприємствах комунальної власності району. Зокрема, стосовно звільнення-призначення керівника Городоцької ЦРЛ. На цьому прикладі – як на долоні – царські амбіції: неврахування думки і позиції ані колективу комунального неприбуткового підприємства «Городоцька ЦРЛ», ані колишнього керівника Городоцької ЦРЛ, котрий вніс неабиякий вклад у розвиток медичної сфери району, ані депутатського корпусу районної ради, який мав би своїм голосуванням призначити на посаду т. в. головного лікаря ЦРЛ відповідну кандидатуру.
Як уже відомо, нещодавно головний лікар Городоцької ЦРЛ написав заяву на звільнення зі своєї посади. І ця заява, відповідно до законодавства, повинна була бути затвердженою відповідним погодженням районної ради. 
Питання щодо звільнення керівника ЦРЛ і відповідний проект рішення були внесені у порядок денний чергової 36 сесії районної ради.  А от питання про призначення т.в.о на посаду, що звільняється, у порядку денному чомусь не було.
І лікар головний, котрий побажав піти зі своєї посади й узагалі з роботи у медичній службі, на сесію прийшов. І розповів, чому йде, і просив депутатів «відпустити» його на волю – звільнити від виконання обов’язків керівника ЦРЛ, мовляв – зробив багато, час іти на відпочинок, бо треба «дати дорогу молодим». Водночас, просив районну раду не дати знищити усе надбане ним під його вмілим керівництвом і дуже виважено підійти до його заміни та призначити на посаду головного лікаря достойну молоду кандидатуру.
Як повідомив головний лікар ЦРЛ, медики зібралися на збори трудового колективу й одностайно рекомендували районній раді підтримати єдину від колективу кандидатуру – молодого заступника головного лікаря, котрий впродовж близько півтора року виконує обов’язки керівника ЦРЛ.
І протокол зборів трудового колективу профспілковий комітет ЦРЛ подав до районної ради. Мовляв, врахуйте там, у районній раді, нашу думку - позицію медиків.
І просив головний лікар зважити на думку колективу, мовляв, кандидатура на посаду керівника – достойна, перспективна – і люди одноголосно цю кандидатуру підтримують.
Та питання про призначення т.в.о., як всі зрозуміли, на сесії слухатися не буде. Хоча мало би слухатися. Бо якщо керівника звільняють, а його посадові обов’язки із правом підпису не передають нікому, то це щось дивне – від лукавого. І функціонування медичного закладу – під загрозою.
Попри все, депутати проголосували за те, щоб головний лікар пішов зі своєї посади. На питання депутатів, чому не призначають нікого на його місце, говорила очільниця райради  - довго і багато, аж забагато. Але конкретного – нічого. Усі зрозуміли одне: є якийсь ну дуже великий план-задум керівництва райради і воно усіма правдами і неправдами буде цей план проштовхувати в дію.  Але це буде потім, після сесії – точно. І до ворожки не ходи…
І як у воду дивилися депутати. Усе так і сталося, як гадалося.
Ще толком не встигли звільнити головного лікаря у п’ятницю, а вже у понеділок голова районної ради скликає у себе в кабінеті, чого не робила зроду віку, житлово-комунальну комісію, яку й сама проводить, мов грім серед ясного неба. Бо раніше не царського роду було таке заняття для неї.
І навіть чи не вперше за останні півроку (о, диво) кворум на комісії намалювався – прийшло аж цілих чотири депутати (раніше ходили один-два-три).
І на порядку денному (нічого нового) – призначення т.в.о. головного лікаря.
І зопалу заявляє керівниця райради, що ну зовсім її не задовольняє кандидатура, запропонована колективом і головним лікарем ЦРЛ. Мовляв, молодий кандидат, не досвідчений і «не господарник». Ну не подобається їй кандидат від ЦРЛ – і все тут. Так і сказала. І рука їй просто не піднімається підписати на цю, таку недосконалу (на її погляд, звісно), кандидатуру на посаду т.в.о. розпорядження про призначення – так і заявила.
І от вона, така вся у сумнівах і печалях, просить слізно (чотирьох депутатів) ради-поради, що їй, бідній, у такому складному випадку робити.
Тут зупинимося. До цього часу у голови райради «ніколи в житті» не виникало потреби у порадах щодо призначення на посаду (у міжсесійний період це завжди робилося) керівників комунальних підприємств району. Всі почергово саме таким чином і були затверджені – спочатку регіональним попередником теперішньої голови райради (бо саме за його каденції повноваження призначати керівників від депутатів плавно перейшло голові), а потім вже і його наступницею-спадкоємицею так само призначалися ті керівники, її розпорядженням, яке вже потім ставили до відома депутатів – і до слухання у інформативному порядку . А тут – нате вам, порад дамі захотілося. А може не порад? А може милиці їй стали потрібні терміново, на які так зручно воліла вилізти й зіпертися голова райради у прийняті свого упередженого розпорядження і перевести потім стрілки зі своїх «хотєлок-нехотєлок» на комісію, позиція якої для неї не була варта ніколи і виїденого яйця? Бо якщо би й справді так хотіла почути думку комісії чи то розумна, чи то красива голова райради, то закликала б на цю комісію і головного лікаря, і кандидатів усіх зразу – пропонованих і не пропонованих ніким. І заслухала б комісія усіх – і тоді б приймала якісь рішення: що радити (чи взагалі щось радити) чи не радити голові. Але цього не було. За спиною у всіх зібрала голова комісію. За спиною у всіх  депутатів вирішувала, кого ж то призначити своїм розпорядженням. Кому тоді, на комісії, тільки (типу в шутку гумору) не пропонувалося очолити колектив медиків! І депутатам, і не депутатам.  Лише б заповнити оте святе місце, яке порожнім не має бути. І лише б не тим кандидатом, якого запропонувала ЦРЛ і її головний лікар.
Втім, рішення зборів трудового колективу, як заявила очільниця райради, - то «фількина грамота» - «вона знає, як ці збори проводяться і як люди на цих зборах вирішують щось». Кандидатура не підходить, достойнішу кандидатуру треба шукати і затверджувати  - сказала, як відрізала.
І кандидатуру, «вихоплену з полум’я та попелу», знайшли на цій «комісії» одразу ж – лікаря, який відмовився від цієї посади, коли йому її пропонували, лікаря, який привселюдно це  підтвердив і підтримав на зборах єдину кандидатуру від колективу ЦРЛ. Лікаря, який, здається, - ні сном-ні духом про те, що велична і повноважна голова хоче і пробує за спиною депутатів і медиків, всупереч колективу, ба, навіть, здоровому глузду, «впихнути» його на посаду т.в.о, поставивши у досить незручне становище – і перед медиками, і перед депутатами. Перед усіма. 
Зрештою, про підсумки засідання комісії. Три депутати - «за» кандидатуру, яка «знайшлася», один депутат - взагалі «утримався» брати участь у цьому «шоу». Як результат – розпорядження голови районної ради було підписано і виставлено на сайті райради моментально. Це було у понеділок. А вже у вівторок так само моментально голова і її заступник представляли оторопілому колективу медиків «свою кандидатуру на посаду т.в.о»  - уже як т.в.о.
Там теж, як кажуть очевидці цієї події, головою було сказано – рішення зборів трудового колективу не враховано, у голови є право і повноваження призначати розпорядженням, кого вважатиме за доцільне – і вона цим правом скористалася. До того ж, як і було передбачено, вона успішно оперлася перед медиками, як на милиці, на тих аж три голоси депутатів житлово-комунальної комісії, зробивши їх заручниками ситуації, як і лікаря, якого вона собі обрала для призначення т.в.о Городоцької ЦРЛ.
Побачивши, що твориться і розуміючи, що загрожує галузі медицини району, яка вступила на досить складну й відповідальну стезю реформи з децентралізації, зокрема, реформи медицини, - головний лікар звернувся із заявою до районної ради про скасування рішення попередньої сесії щодо його звільнення і про поновлення його на посаді. Сесія, яка відбулася сьогодні, скасувала дане рішення. Головний лікар поновлений на своїй посаді.
До речі, «за» поновлення головного лікаря на посаді не голосували (або утрималися) кілька депутатів. І серед них – голова районної ради та її заступник.
То хто ж тоді керує районноїю радою цього скликання,? - так і хочеться запитати. Відповідь залишаємо за кожним із городоччан.