Це неповторне дійство відбулося зовсім недавно — на позачерговій сесії Городоцької міської ради. Та про сесію у хронологічному порядку, як це у нас уже звично, писати — гріх, бо було, що слухати, і є про що розповідати — не на разу. Тож — “розкладка на деталі”: окремо, тезово, поступово. Благо, є бажання таке — і можливості. Наразі — про одне питання порядку денного, яке, знову ж таки, як і у районній раді, попри свою резонансність та важливість, слухалося уже традиційно вкінці — як кажуть, на “занавіс”. Депутатські звернення та запити. У цьому питанні головним актором сцени, солістом чи то ведучим, тобто єдиним повноважним доповідачем був сам мер.
І той самий мер так розпасіювався і так “правду-матку” “рубав”, ну точно, як наші славні лісоруби у лісах Городоччини — аж тріски летіли наліво-направо і тирса сипалася, і очі засипала, аж боляче було слухати і дивитися...
А чого так розпасіювався мер? А того, що, за його словами, звісно, на нього, такого прихильника чи то генія правди і справедливості в громаді, всі-всі, немов люті собаки, брешуть, брешуть, брешуть — аж зубами крешуть...
- Як посміли?! — волав до притихлої сесійної зали стривожений очільник Городоцької територіальної громади. Він же — не хто небудь, а сам мер. А тут... Самі брехуни і наклепники скрізь і всюди... Нема кому мера слухати, поважати, жаліти. Розпоясалися і розписалися, бач... Он скільки звернень на ім'я його, такого поважного і потужного, через усіляку брехню чорну безпросвітну “наклепали”.
Сказу дістати можна, читалося на обличчі мера, який розійшовся не на шутку, після того, як близько півгодини секретар міської ради до хрипоти в горлі зачитувала усі зверення щодо”магазину/туалету в центрі”, зібрані впродовж майже місяця докупки...
І від 9 “бо'зна кого” (ну не захотів міський гуру зачитувати прізвища їх — хоч вбий) звернення — правда, як підкреслив і наголосив мер умисно, не на його рідне ім'я воно писане, а на ім'я голови РДА, а міській раді, бач, відповідати треба...
І від 28 депутатів Городоцької районної ради звернення — теж не на його імя, а на обласну адміністрацію та обласну раду, з копією до міської ради — правда, як підкреслив доповідач, “депутати райради мають право писати, що хочуть, а міська рада має право їх вислухати”. От і слухає-послухає, і своє зробить... І — відпише оту бісову “відписку”. Відпише.
І від 17 депутатів Городоцької міської ради зверення — правда, уже на ім'я вельмиповажне мера — хоча, деякі депутати, котрі підписалися під зверненням раніше, тут же в залі, побачивши гнів і розпач, муки та страждання глибокі глави міського, розчулилися сердечно аж до глибини своїх “продажних” душ, завстидалися своїх таких “ганебних” і зрадливих дій щодо керманича рідного й почали “задкувати”, як фашисти під Сталінградом, і на всю горлянку у вірності меру клястися-божитися, мовляв, “лихий їх поплутав” і вони хоч у ту саму мить “заберуть свої голоси назад” і втикнуть, невідомо куди.
І саме через це, останнє звернення, від своїх ріднюсіньких 17 депутатів, зареєстроване у міській раді напередодні сесії, Кондратій ледь не вхопив Городоцького мера. Так і сказав він на сесії: коли побачив звернення останнє перед самісічкою сесію, очам не повірив. І це ясно, як у Божий день — усі брешуть на чесного і порядного мера — усі-всенькі, чужі-пречуженькі... І Бог з ними. А от свої-рідненькі — як могли, як посміли, як зрадили? Таж всі-всі брешуть, ну, немов сказилися. А вони й повірили... Так і сказав з трибуни мер, багровий від пасії.
У соцмережах, каже мер, народ городоцький — бреше, цілодобово: обговорює бурхливу діяльність мерії - і бреше, аж зубами креше, і Бога не боїться.
На даному інтернет-ресурсі, це зрозуміло і без слів мера — у одному погляді гнівному і пекельному — що не напишуть, то брехня безсусвітня — брешуть, аж зубами крешуть, причому, регулярно.
У зверненнях усіх, каже мер, разом взятих, усіма разом написаних — одна брехня нечестива - брешуть, аж зубами крешуть, бо “він — чесний і порядний і працює тілько на людей”, а то все — підступи ворогів клятих і наглих.
У районці он, у останньому номері (як віялом тріпав газетою мер перед депутатами навсебіч) — і теж брешуть, аж зубами крешуть. Ач, посміли! Всі позиції — у всіх ракурсах. І — напривселюдно. Як білизну, навиворіт вивернули... Та то ж, каже мер, справжнісінька брехня чорна — і від почесного городоччанина, і від приватних підприємців, і від журналістів. Одна правда, його, мерова — світла і непорочна, аки від Месії. І він за неї, рідну, порве всіх, аки тузик грілку.
Так і сказав з високої трибуни: брехню сіють всі наліво-направо, а він, чесний, порядний, законопослушний, один все робить правильно (ну зі своєю мерією, звісно) — і тільки на благо людей, знову ж таки, не уточняючи, яких...
І та, каже, брехня тотальна так його вже достала, що в очі людям не може дивитися (хоч візьми, й купи меру захисні окуляри).
І — ріднІ, каже, яка постійно питає, що він таке чудить, що народ гуде...
І — підприємцям, каже, (тим, що сам плює в очі — і каже, що то Божа роса, у ті самісічкі) їхні очі дивитися не може, бо стрічається з ними щораз, а винен якраз і не він, ох, не він, а недоброзичливці кляті, яких розвелося — куди не глянь — і мера не люблять вони абсолютно і оббріхують його, по чому світ не дарма... А він — не він, і хата — не його. Ні сном — ні духом, каже.
Аж мимоволі сльозу захотілося пустити і витерти скрадливо на цій ноті — під час емоційного спітчу очільника міськради: який же світ несправедливий до мера...
Аж мимоволі прошмигнула юркою білкою печальна думка: які ж, справді, всі нелюди і брехуни щодо мера...
Аж мимоволі німб сяючий почав проглядатися над світлою головою промовника: його правда — правдивіша за всі правди у цьому світі та за його межами, а її так не цінують у Городку...
... Але є факти — річ вперта і невмолима — саме вони змусили “опуститися з неба” на грішну землю і побачити і усвідомити, що слова мера і його дії — це щось зовсім протилежне. Як небо і земля...
А от вам “брехливі” приклади — з пилу-жару очільника мерії на сесії.
... Каже мер: всі підприємці для нього — однакові. Стоп!
Тут же, на сесії, своїм по духу представникам бізнесу мер і мерія - “зелене світло” з голосу, бо питань тих, які вони просували, навіть у порядку денному не було, але вирішилися вони тут же, на “ура”. А “чужим” бізнесменам міста — “світло червоне”, тобто дуля з маком з пастернаком, хоча і документи відповідні готові до затвердження сесією давно, і комісією відповідною погоджені, і на сесії оцій вже мало слухатися дане питання. Ан ні! Нема його у порядку денному. Чому? Бо нема. Ніхто цього і не пояснював — ні мер, ні голова чи члени комісії, ні депутати. Навіщо? Кому? То така “рівність” — по-городоцьки.
... Каже мер: документи на приміщення магазину посеред центру міста із міським туалетом (мабуть, у підземних ходах під площею), були готові ще у 2017 році, й обговорювалося це питання відкрито на громадських слуханнях по затвердженню Генерального плану міста Городок. Стоп!
Питання — на засипку, всім: хто брав участь у даних слуханнях? Хто чув з 2017 року, що посеред центра має бути магазин і туалет? Хто з мерії повідомляв про це з 2017 року громадськість — чи на сайті міської ради це було, чи у місцевих змі, чи у соцмережах?
Хто про це чув? Хто підтвердить? Було таке? От-от.
То, мабуть, і мови такої про той магазин/туалет не було? І не був-не був такий проект — і раптом цього року сплив, як щось у неіснуючому міському туалеті?
Навіть у візуальній проеції нової центральної площі міста, що “бігала інтернетом” минулоріч і була очима людськими “затерта до дір”, ніхто ніде не спостерігав ніякого магазину чи туалету. Площа там була. Площа. Частина площі, яку не реконструювали, чомусь, минулоріч всю — мабуть, коштів не вистачило. Правда, мали дореконструювати цьогоріч — усю частину біля погруддя Грушевського. Обіцяли на весь світ про це, принаймні. І нате вам — магазин/туалет в самісінькому центрі.
... Каже мер: єдиний достойний підприємець взявся за цей проект і бажає вкласти у розвиток міста чималі кошти. Стоп!
Не один і саме той підприємець звертався у міську раду від 2017 року, щоб упорядкувати частину площі чи тротуар перед Старим Універмагом: і таксостоянку пропонували облаштувати, і автобусну стоянку, і бруківку покласти та клумбу сучасну облаштувати. Ан ні. Усім заявникам — “червоне світло”. Бо тільки своїм у дошку — “світло зелене” і — хоч посеред нової площі.
... Каже мер: з усіма підприємцями завжди досягає згоди, і — тільки на благо міста. Стоп!
Документи багатьох підприємців, і вони це можуть підтвердити, припадають пилюкою у шухлядах мерії, бо мер їх не чує, не зважає ні на потреби, ні на можливості місцевого бізнесу, а малює в уяві своїй та у вимогах якісь, химерні, фантасмагоричні конфігурації, які абсолютно не влаштовують місцевий бізнес. Тож саме мер, вочевидь, і створює проблему для поступального розвитку — як приватного бізнесу, так і міста Городок. Водночас, сам він і звинувачує привселюдно місцевий бізнес у тому, що не співпрацює той з мером і мерією, не наповнює бюджет міста, не думає, як він, днями і ночами про майбутнє громади.
... Каже мер: саме він і його мерія робить все для того, щоб місто розвивалося. Стоп!
Мер і мерія за всі роки "діяльності" можуть похвалитися доведеними до пуття лише новою центральною площею і тротуаром — як інвестиційним проектом, де бюджет міста доклався коштами частково — на умовах співфінасування. І все. Решта усе робиться коштом приватного бізнесу, який зобовязують/змушують під реалізацію якогось свого невеличкого проекту вкладати у місто чималі кошти — бруківкою обклаати тротуари навпроти своїх торговельних точок, упорядковувати своїм коштом міські клумби тощо.
Приклад? Проект у центрі зі стоянками для авто вартував підприємцю близько 1,5 млн грн, як сказав на сесії сам мер. 1,5 млн грн — з кишені власника, а не з міського бюджету. Різницю вловлюєте?
“Ми ставимо (читайте”диктуємо”) умови”, — каже відкрито мер під час сесії, - не з міського бюджету кошти спрямовувати на місто, а з коштів бізнесу”.
А бізнес місцевий, пане мер і депутати, у нас що, безрозмірний — мільйонний чи мільярдний? А може, космічний, як ваші статки на сьогодні, які ви боїтеся оприлюднювати?
Втім, тільки він, не вельмишановні, наш багатостраждальний місцевий малий і середній бізнес, безумовно, вкладає свій внесок у розвиток міста. А на що йдуть кошти міського бюджету, дідько його знає або наша мерія.
... На завершення сесії близькі з оточення мера депутати заявили: рішення прийнято — відміняти його незаконно. Стоп!
Як приймали, так і відміняти чи скасовувати свої рішення міська рада може і має право. І про це, зважаючи на обставини і на наслідки, які можуть витекти із даних обставин, голосно і відкрито заявила депутатам секретар міської ради.
Та от, має право, та чи буде? Воля на те — однієї-єдиної людини, вочевидь — мера міста Городок, “правдолюбця, ненависника брехні та двійних стандартів, патріота, копромісного посадовця”, якого обрали самі городоччани.
Тож тільки вони на нього можуть знайти вплив. Більше — ніхто: царям закони не писані і бояться царі тільки одного — свого розлюченого люду.
|
