Плани – і нічого більше. Скільки всього вже було задекларовано у Городоцькій ОТГ на публіку і декларується зараз! Як і що у громаді БУДЕ, що громада планує і які здобутки громада матиме. Колись. Чи то дуже скоро – чи то от-от, чи то у майбутньому, найближчому або віддаленому. Не зовсім ясно – коли.
Та обіцяють громадчики гарно. Голосно і завзято. Систематично і наполегливо. Чи не щодня. І зовсім не усвідомлюють: у цей непевний час щось планувати та на публіку перспективи вивалювати – це себе, перш за все, й інших не поважати.
Адже планувати і плани свої виставляти навсеглас може лише той, хто абсолютно ні від кого і ні від чого не залежить. Тобто самодостатній він – сам за себе відповідальний. Має для цього міцний фундамент: певний практичний досвід, неабиякий розумовий, фінансовий та людський ресурс.
А той, хто не є самодостатнім (як от Городоцька ОТГ) - інтелектуально та командно не спроможний на елементарне, не має під ногами міцного підґрунтя з управлінського та практичного досвіду діяльності та й за душею - жодної «перспективної» копійки, до того ж, перебуває у середовищі, повністю залежному від зовнішніх чинників (наразі – від того, що діється у світі, у державі, в області і в районі), - про плани свої та майбутні проекти (тобто фантазії) краще б мовчав.
Бо ж він - цілком залежний від усього: чи спрацюють належно усі «гвинтики і шпунтики» міцно пов’язаного механізму так званої «команди» поряд і теперішнього керівництва «у верхах»?
чи не «пролетить, як фанера над Парижем», і чи не опиниться у якісь бюрократичній сміттєвій корзині його так гарно спланований і розроблений проект?
чи зарезервують таки під задекларований та вже й, можливо, взятий до уваги в ОДА його проект кошти у бюджетах – державному, обласному, районному - тай чи їх виділять, оті кошти, зрештою, на реалізацію запланованого?
чи будуть хоч якісь фінансові залишки у порожньому міському бюджеті, щоб спрямувати їх вчасно на відповідне співфінансування?
чи вдасться уже отримані кошти ефективно освоїти у кінцевому результаті?
чи буде у фіналі фінансова спроможність (наприкінці всієї «епопеї» із проектом) на належне утримання і перспективний розвиток уже створеного того чи іншого матеріального блага громади?
Щоб не було, зрештою, як із очисними спорудами у Городку: будували-будували, гроші бюджетів усіх рівнів витрачали-витрачали, а в результаті - коштів на утримання об’єкту нема і не передбачаються. Призупинили роботу. Вмили руки – і ніби й нічого не було.
Тож планувати і оголошувати про свої плани на весь світ задовго до їх реалізації – це, на окрему думку, кидати слова на вітер. Нерозумно це, не компетентно, недоцільно. Популістично.
Он за 9 місяців цього року (за цей термін можна дитину зачати, виносити і народити, за бажання, не те що якийсь проект конкретний реалізувати) від балаканини про море великих і малих «грандіозних планів» громадчиків у городоччан уже й вуха болять. А як бачимо, у результаті - одні бризки від мильних бульбашок над головою. Приклади? Та вже - «в студію».
За «ландшафтний дизайн» центу міста взялися? Взялися. (Мова, про пагорби в центрі й від центру міста по вулиці Шевченка до лікарні). Голосно про це продуділи, ох і голосно. Очікування від «проекту» того у городоччан були захмарні, погодьтеся. «Ландшафнй дизайн» - це вам не хухри-мухри. А далі? А «віз і нині там». Та й сучасним фітодизайном міського середовища даний «ландшафтний дизайн» назвати дуже важко.
Біля будівлі колишніх адміністрації і райради посеред трави щось у вигляді купок із щебенем нагорнули й на ці круглі купки щебеню дуже низькорослу зелень посадили.
І все. Мовляв, і так - дуже красиво.
Далі ж «проект» просувається важко - кроками старої черепахи. Уже й зроблені «ландшафти дизайнерські» тазом мідним накриваються: травою високою пагорби ще влітку поросли – не косить їх ніхто «декоративно», та й деревця та квіточки через одне поступово повсихали - дуже важко було їм, бідолашним, мабуть, рости на щебені, та й без поливу і догляду постійного.
І на весну, зрозуміло, від того щебеню і тих насаджень мокрого й місця не зостанеться. Та то громадчикам – до п’ятої точки. «Зробили» ж хоч щось. Продемонстрували ж народу «осучаснення» міста. Хоча до завершення проекту «блискавичного», як планувалося, ще ох, як далеко. Та нічого, впевнені громадчики, каденція виборча велика – ще є кілька років правління/діяння їхнього – встигнуть.
Хто і який кошт у цей «проект» вклав? Історія про це замовчує. Подейкують, що міський бюджет на цю «справу» коштів не виділяв, бо їх у бюджеті нема (тож стидно про проект як про міський голосно заявляти). А залучила Городоцька міська рада до цього «грандіозного ландшафтного дизайну» якогось благодійника чи кількох представників малого чи середнього місцевого бізнесу.
І ось так, «спільними зусиллями» (як усе повністю робиться у Городоцькіій ОТГ), вочевидь, і «дотягують на соплях» завершення цього «мегапроекту» до кінця року: щоб було хоч чимось помахати перед носом розчарованого населення громади, яке так прагне позитивних змін.
Ще один проект, який був на весь голос «публічно засвічений на небосхилі інформаційному громади» - Громадський бюджет. Довго готували – проекти з активістами писали – кілька днів поспіль люди голосували - «переможців вибирали». І за результатами півріччя, як планували, проекти мали би вже реалізовуватися. Ага. Не з нашими громадчиками це, ох, не з нашими.
Уже дев’ять місяців за плечима, втім, поки що ні «велосипедних доріжок», ані майданчиків дитячих і спортивних поки що у Городку й не розпочинали будувати. Уже й другий етап Громадського бюджету, який теж наперед «анонсували» громадчики, мав би ще влітку стартувати (як перспектива діяльності ОТГ в цьому плані на наступний рік).
Та де там. Ще з першого свого Громадського бюджету проекти не можуть реалізувати. Може, до Новорічних свят встигнуть – і «під ялинку» цей свій «потужний результат» таки покладуть? Чекаємо.
Хоча, усі ці проекти були людям так необхідні вчасно - ще влітку, як «ложка до обіду». Як отой, до прикладу, вуличний чи то «літній кінотеатр», про який дуже «довго балакали», а в результаті – літо минуло, і молодь міста про грандіозний «провал» цього плану страшенно шкодувала і гірко плакала.
Іще один гранд-проект, який громадчики «засвітили» ще на початку року і точно фігуруватимуть ним наприкінці року – «під ялинку» - це облаштування бруківкою прибудинкових територій багатоповерхівок міста. Але – не всіх. Є умова.
Тільки тих будинків, мешканці яких на Біблії поклялися створити або почали процедуру створення так званих ОСББ – об’єднань співвласників багатоквартирних будинків (про це – окрема розмова, згодом).
Але ж до створення ОСББ упорядкування прибудинкових територій (будинки і земля під ними та довкола – у власності Городоцької міської ради) – це прямий обов’язок власника/міської ради. Чи не так?
Саме так. Саме тієї Городоцької міської ради, яка (у всьому своєму складі) й прийшла після виборів до влади у місті передусім на гаслах/обіцянках відремонтувати дороги, тротуари, багатоквартирники і їхні покрівлі та до них заїзди, прибудинкові території. Тобто – зробити все те, що входить у прямі й безпосередні обов’язки власника житлового фонду міста/Городоцької міської ради і все те, що Городоцька міська рада як власник від моменту появи багатоквартирників на території міста ніколи не робила.
І – люди знову тим обіцянкам повірили. І – люди знову обрали. Собі владу. Саме її. Саме цю міську раду. А вона, замість того, щоб дотримуватися своїх обіцянок, спихає зі своїх плечей/спонукає/змушує городоччан-своїх виборців перебирати на себе частину своїх обов’язків і витрат – власне її «розбите корито»/міський житловий фонд і «самостійно й успішно ним управляти» потім.
Як сир у мишоловці, пропонує Городоцька міська рада спільними із городоччанами-мешканцями багатоповерхівок зусиллями і людськими коштами відремонтовувати/реанімувати від смерті вбитий впродовж багатьох десятиліть нею ж, поважною і потужною у всі часи Городоцькою міською радою, її житловий фонд та прилеглі до нього прибудинкові території й далі «самостійно та успішно управляти» у майбутньому тим «розбитим коритом».
Браво! Бравіссімо! Лише б з рук. Так це називається.
І люди вкотре вірять своїй міській владі. І люди вкотре купуються на таку «співпрацю» з нею, щоби хоч щось із цього отримати з бюджету громади - для покращення свого добробуту. І люди таки створюють оті кляті ОСББ, щоб потім залишитися сам-на-сам зі своїми проблемами: на «розбитому кориті» - і в майбутнє.
Бо із такою міською владою, яку маємо, у бюджеті громади коштів на людські потреби у нормальному обсязі не передбачаються взагалі, їх нема уже зараз і ніколи не буде.
Але громадчики голосно і дружно наприкінці року, будьте певні, «засвітять» і цей «свій результат» скептично настроєним городоччанам. Мовляв, бачите, як гарно ми працюємо з людьми - дружно, разом, результативно. СПІЛЬНО.
Замість того, щоби цей свій обов’язок і результат зробити самотужки власне їй, Городоцькій міській раді. А чому б і ні? За стільки десятиліть. У деяких багатоквартирниках уже від двадцяти-тридцяти і до п’ятидесяти літ бездіяльності міської влади в цьому плані набігає.
Але про те, що насправді це зовсім і не результат, а наслідки міськрадівських злодіянь - недопрацювань/ невиконань своїх обов’язків/ економій коштів бюджету лише на свої потреби, водночас, за рахунок коштів простих людей - ніхто наприкінці року, будьте певні, й не згадає.
Як і про порепані тротуари, які давно потребують ремонту капітального, але за них не беруться серйозно, бо «є проблеми набагато серйозніші»;
як і про дороги громади, які на ладан дихають, а на їх ремонт «коштів у бюджеті нема», бо надто «роздутий» штат бездіяльної міської ради і далі собі «роздувається» і «виїдає» з бюджету чималі кошти;
як і водогін міський, старий, гнилий, як решето, який доставляє до помешкань городоччан коричневу іржаву воду, й із нього вода витікає (чи не повністю) в землю, а за це платять у захмарних тарифах містяни;
як і про каналізаційну систему, на якій дірка на дірці і стоки з якої ідуть просто в землю під Городком та у місцеві водойми;
як і про довго обіцяні і відсутні й досі сміттєві урни – не лише в центрі, на площі, а й по всьому місту;
як і про світлофори та дорожню розмітку, чого досі нема у Городку і, вочевидь, не буде;
як і про сучасні зони відпочинку та дозвілля або хоча би елементарні лавочки для відпочинку городоччан – по всьому місту;
як і про автобусне сполучення, якого так не вистачає мешканцям міста «на горбах» Городка та й по всій громаді;
як і обіцяного віками міського туалету….
Елементарних речей городоччани не мають – і не матимуть, не бачать – і не бачитимуть, як своїх вух. Через дірку від бублика у бюджеті громади і через небажання і неспроможність міської влади робити хоч щось для людей.
Хоч і кажуть громадчики усім на кожному кроці: «Так. Плануємо це. І зробимо. Але… За наявності коштів у бюджеті». У бюджеті, в якому коштів нема.
Зробили? Ставок у Старому заводі почистили і перезапустили? Рух потягу Гусятин-Київ-Гусятин відновили? Місток, який великоваговим транспортом пошкоджено, відремонтували?
А нема у бюджеті грошей. Нема. Тільки громадчикам є. Тільки громадчики є. Тільки вони «відсиджують» у своїх кріслах - на своїх посадах - свій виборчий термін (на високій зарплатні за кошти платників податків/своїх виборців).
І знаєте, яке «світле» майбутнє у Городка і громади з ними? Скоро в Городоцькій ОТГ залишаться лише вони (ким керуватимуть – невідомо) – чисельна міська влада на «повному бюджетному утриманні і забезпеченні коштом громади».
А також – абсолютно незалежні від них пенсіонери і повністю залежні від них малозабезпечені родини та городоччани з особливими потребами (як вони з такою владою виживатимуть – зрозуміло).
І залишиться Городку і Городоччині на згадку про світлі й добрі часи, коли хоч щось робилося у Городку, хоч щось будувалося, хоч щось розвивалося - від попередніх господарників і справжніх патріотів свого краю, які створили і залишили щось не собі, а людям, – лише музей і лікарня.
Звісно ж, якщо і ці об’єкти «гаспидарники» теперішні не ухайдокають – вони це вміють і можуть. Бо у сфері та у процесі «діяльності» і «розвитку» Городоцької ОТГ- занепад і депресивна деградація.
| 