Каталог статей
Всього матеріалів в каталозі: 23 Показано матеріалів: 1-10 |
Сторінки: 1 2 3 » |
Головні результати:
- Після виборів найбільше зростають три парламентські партії: Блок Петра Порошенка, Самопоміч і Батьківщина, найбільше падає блок Яценюка.
- П.Порошенко, Ю.Тимошенко та А.Садовий – лідери в президентському рейтингу
- Партія "Батьківщина" у порівнянні з останніми виборами до Верховної Ради наростила свою підтримку майже вдвічі, а партія "Самопоміч" – на одну третину.
- Жителі України песимистично оцінюють найближче майбутнє і є стриманими оптимістами у довгостроковій перспективі
- Відносна більшість підтримує і Європейський курс України і вступ до НАТО, але є суттєва регіональна диференціація (особливо щодо вступу до НАТО)
З 26 лютого по 11 березня 2015 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) на замовлення клієнта провів всеукраїнське опитування громадської думки. Методом особистого інтерв'ю опитано 2040 респондентів, що мешкають у 110 населених пунктах усіх регіонів України (крім Криму) за 4-х ступеневою стохастичною вибіркою з квотним відбором на останньому ступені, що репрезентативна для населення України віком від 18 років. У Луганській і Донецькій областях опитування проводилося тільки на території, що контролюється українською владою.
Статистична похибка вибірки (з імовірністю 0.95 і за дизайн–ефекту 1.5) не перевищує: 3.3% для показників близьких до 50%, 2,8% — для показників близьких до 25%, 2,0% — для показників близьких до 10%, 1,4% — для показників близьких до 5%. |
Нещодавно громадськість України шокувала заява Міністерства закордонних справ: Євроінтеграція України в ЄС призупинена на рік. Багатьом українцям ситуація, мабуть, нагадала листопад 2013 року. Тоді уряд Януковича-Азарова відклав Євроінтеграцію України, що вилилося у громадянський супротив, в Майдан і - в воєнну агресію Росії на Півдні та Сході Країни.
|
Лише місяць, як українці обрали легітимного Президента Петра Порошенка. Лише тижні, як Президент вступив у свої повноваження і здійснює перші кроки свого державного керівництва. Це – перші кадрові зміни, перші укази щодо управління Україною. «Спадщина», скажемо чесно, дісталася Петру Порошенку неабияка. Ще Майдан не розійшовся – люди досі вимагають не лише кадрових, а й глибоких системних змін влади, з повною та прозорою її люстрацією, покаранням винних у розстрілі протестувальників Майдану, перезавантаженням Парламенту України, місцевих органів влади, децентралізації та європейського реформування влади, її політичної, економічної, судової та інших систем…
|
Ще якихось два роки тому на слова росіян про те, що ми – братні народи, що Україна і Росія – сестри, що в нас - одна історія, одна культура і одна ментальність, ми реагували спокійно, звично. Але пройшли два роки, як один день – і тепер такі добре знайомі і звичні слова з уст чи не усіх росіян:«Ми ж з вами браття!» звучать абсолютно по-іншому:«Я – старший брат і буду вирішувати – хто ти, де ти, навіщо ти в цьому світі». І слова ці - підтверджені діями, які зачепили кожного свідомого українця. На своїй шкірі українець донесхочу відчув і усвідомив - керівництво Кремля через свою маріонетку-колишнього президента, власне, того й збурився. І добре б Кремлю спинитися тоді, після Революції Гідності, що відбулася у нас в Україні, прийняти її спокійно, хоча б міну спокійну зробити. Ще тоді б два народи, можливо, залишили між собою той давно встановлений статус «братні» в пам’ять про спільне історичне минуле з одним корінням і в одному Союзі. Але межа перейдена. |
Крим… Сьогодні він - невід’ємна частка кожного свідомого українця і України як єдиної унітарної держави. Тому й болить і тривожить кожного. Болить неможливо. Нас ж бо на клапті ріжуть – в Україні. І ми страждаємо , бо боляче, Як фізично, так і в душі. Адже щодня спостерігаємо , як той, хто декларував себе як сусід і брат, грубо і брехливо, підступно і брутально, як ворог - по-загарбницьки, тишком-нишком прийшов - і за якихось пару тижнів руками своїх ставлеників і рукоплескальників у Криму заявив про приналежність Українського Криму до Росії.
Заявив. Та голосні заяви і дуже схожі на воєнні дії східного сусіда-брата, який доказав усьому світу, в тому числі й Україні, що дружба дружбою, а власна сорочка – ближче до тіла, і на шляху до всенародного визнання вдома і до власного додаткового збагачення ніякі закони не писані, - не були визнані світовою спільнотою та Україною. В той же час, Кремль за якийсь неповний місяць перекреслив, ба, навіть вбив, чи не назавжди багатовікову дружбу між двома братніми народами. Встигли поділитися на два табори - за Україну і за Росію – і пересваритися аж до ненависті чи не усі: держави, народи, прості люди - родини, друзі, сусіди. Як кажуть, з маленької вуглини – полум’я спалахнуло. На увесь світ. І палить воно досі усе, що на його шляху...
|
Україно, наша…. Як ми з тобою дійшли до цієї межі? Розкрадена і злиденна, змучена неправдами і зневірена в усіх і в усьому, оббрехана і зачинена перед світом на всі засуви, втомлена від внутрішньої боротьби твого здорового глузду, твоєї терплячості і твоєї безмірно широкої , наповненої любов’ю до землі своєї, душі... Ти мовчала, ти дивилася на все, що чинять з тобою, ти чекала на ті часи, коли все зміниться, і сама не вірила у те, що так буде. Втомилася. Згоріла зсередини. Ледве не перестала бути Україною. Втім, твої ґвалтівники помилилися… Вони перейшли межу. Вони раптом забрали в тебе останнє – надію, що Європейська спільнота дізнається про твою біду і врятує тебе від них, твоїх катів. Раптом уже не ти, як держава, а твої діти-українці, на власні очі побачили, яким твоє майбутнє буде там, в «братньому колі» сусідньої країни, де вже давно у зародку задушили свободу духу, слова, думки і віри, де роблять все, що хочуть, при тім, зомбуючи людей, що все це – правильно, законно, як потрібно, усім. Ти переконалася в цьому, коли ті, які мали захищати тебе від твоїх катів, нещадно побили тебе в твоїх мирних протестувальниках, а це були твої діти – найцінніше і найсвятіше, що залишилося в тебе, коли без судів і слідства, грубо і несправедливо позагрібали і позачиняли в тюремних казематах твоїх кращих синів… Й коли останній промінець віри у справедливість та свободу почав гаснути у твоїх очах, твої діти прокинулися. Вони зрозуміли – втрачають тебе, свою неньку, яка народила і виплекала, співала колискову і за руку вела складним і прекрасним життям. Вони зрозуміли, що в тобі втрачають себе, а це і є той головний зміст життя, котрий шукають часто і так і не знаходять до скону... |
А вона «не скорилася, із сльози відродилася, українкою ж бо народилася» Два роки минуло днями, як лідера української опозиції Юлію Тимошенко кинуто за грати. Але її не вдалося ізолювати від політики, та головне – від людей. Вона все одно грає одну з головних ролей на політичній сцені, а в народі саме з нею пов’язують надії на перемогу опозиції на президентських виборах 2015 року, в яких Конституція жодним чином не забороняє їй брати участь.
|
Олексій Гарань
Історик-міжнародник,
політолог, політконсультант, учасник багатьох "авантюрних" проектів,
що стали успішними 05 серпня 2013, 07:26
Вирок
Європейського суду з прав людини щодо арешту Тимошенко вже набрав чинності. Щоб
зараз не намагалися казати спікери регіоналів, арешт визнано незаконним.
Крапка. Українська влада навіть не намагалася оскаржувати вирок ЄСПЛ. Тепер, за
логікою, треба карати тих, хто вчинив незаконні дії. Але, як показав досвід
Луценка, нинішня влада на це йти не хоче.
Чи можемо ми
прогнозувати друге рішення ЄСПЛ по справі Тимошенко? Європейське судочинство
тим і відрізняється від українського, що воно не є наперед визначеним
політиками. Тим не менше, маючи попередні рішення ЄСПЛ, можна достатньо
впевнено казати, що право Тимошенко на справедливий суд буде, радше за все,
визнано порушеним.
|
Неля Пославська,
голова Городоцької районної ГО „Перлина”:
„Наш
вислів «політика – справа свідомих» у майбутньому дасть змогу реалізувати себе в
політиці не лише мудрим чоловікам, але й багатьом українським жінкам.”
Жінки у політиці... Сьогодні все
частіше обговорюється ця тема у ЗМІ, серед громадського сектору країни, серед
представників влади. Сьогодні і ми вирішили підняти це питання на сторінках інтернет
ресурсу, який створила жінка... |
Валерія Студенець, Городоцька гімназія.
Переможниця творчого конкурсу «Змінюючи себе – змінюємо
своє місто», ІІ місце. Я зараз у тому віці, коли мені ще важко назвати себе дорослою, але я
вже і не дитина. Мене ще не торкнулися дорослі проблеми, хоча я часто
замислююся, ким буду, як складеться моє життя. Іноді мені страшенно не хочеться
дорослішати. Я розумію, що поки про мене піклуються, я — вільна. Моя претензія
на самостійність все ж таки більше дитяча. Мені шкода бачити утомлену маму, що
часто затримується на роботі. І я думаю, невже для цього я росту: для втоми,
вічної гонки за кимось і чимось. |
|
Останні коментарі
Так, відповідальність за те, що є, лежить на нас, виборцях. Кого обрала більшість, такий результат від цього вибору маємо всі. І доки так обиратимемо, доти матимемо те, що маємо. Шановні мешканці м. Городка! Ніколи не сподівайтесь, що хтось прийде і наведе лад в нашому домі. В м. Гордку ніколи не було і, на мою думку, ще не скоро з'явиться, так би мовити, прогородоцька влада, яка буде дбати про наші з вами інтереси. Історія про це свідчить. Доки ми будемо обирати до влади тих людей, яким байдуже наше майбутнє, результат буде такий, який є. Тобто ніякий. Якщо я не правий заперечте. Доведіть зворотне. Хоча я сам сподіваюсь на краще майбутнє. Потяг, який буде добиратися з Городка до Хмельницького за 4 год. точно нікому не потрібний, а от до Києва годин не більше 10, в нічний час саме раз. Сам би не раз скористався.
Статистика
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0
|