Не раз були свідками, чи не так? Люди говорять багато і публічно про патріотизм, обіцяють «золоті гори» і «ману з неба». А у результаті – обіцянка, як мильна бульбашка, лопає і залишає по собі пшик та дрібні бризки. І результат – деінде. Повз. Згадуєте таке? Отож. Прикро. Боляче. 
Та вкотре і вкотре натягуємо рожеві окуляри – і сподіваємося, що вже цього разу точно кажуть правду і цього разу вже точно буде результат. Але ж ні. Як і минулого, так і цього разу – так буде і надалі, хоч про це говорити ніхто не бажає, не сміє. Але варто.

Із новин вітчизняних ЗМІ дізнаємося: буквально днями, 7 травня, Компанія «Епіцентр К» стала переможцем у аукціоні з приватизації єдиного майнового комплексу і придбала на тому аукціоні за великі гроші Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів. Отакої!

За інформацією сайту «ProZorro. Продажі», Епіцентр К був єдиним претендентом на покупку і запропонував за Дунаєвецький КХП досить солідну суму – 227,09 млн грн, що на 21% більше за стартову (початкову) ціну активу – 187,6 млн грн.

Те, що Епіцентр був єдиним претендентом, не дуже й дивує: мало хто хотів би змагатися/ конкурувати з Епіцентром К, який має велике прагнення чогось – і дуже великі гроші на отримання цього великого прагнення.

Вочевидь, Епіцентр К дуже хотів отримати Дунаєвецький КХП. Бо, не знаючи про кількість заявлених у аукціоні конкурентів, був вельми мотивований значно підвищити ціну уже на етапі цінових пропозицій. І висока стартова пропозиція (на 21% більша від початкової ціни активу) забезпечувала йому значну конкурентну перевагу в ході торгів.

Але… Конкурентів не було. І Епіцентр К викупив на аукціоні Дунаєвецький КХП за дещо завищеною як для нього ціною. Що хотів, зрештою, те й отримав. Мова, зрештою, не про це.

Мова, власне, про те, що обіцянки земляка – співвласника Епіцентру К – запустити в Городку хоч якесь промислове підприємство, відтак виробництво, яке забезпечувало би городоччан роботою та міський бюджет - наповненням,  знову «пролетіли фанерою повз» Городок і повз мешканців-земляків депутата і спинилися … на сусідній Дунаєвеччині, на яку земляк давно «поклав» уже не те, що на Городок, а своє око - чомусь вирішив ще минулоріч «зробити ставку» на Дунаївці та «перенести» з Городка на Дунаївці статус адмістративно-територіальної одиниці як району.

Задум «великий» той, на чийсь іще більший жаль і, водночас, на радість ще більшу багатьох, потерпів фіаско. Втім, у результаті, рідна депутату, як і всім нам, Городоччина програла на «цьому фронті» свій останній вирішальний бій – втратила статус адміністративно-територіальної одиниці як райцентру і стала маленьким містечком і громадкою, що більше не претендує на швидкий поступ у розвитку, на певні перспективи, на успіх.

Це й доводить нам сам депутат, купуючи 7 травня у сусідніх Дунаївцях (з чим ми вітаємо сусідні Дунаївці) комбінат хлібопродуктів, обіцяючи поставити туди нове обладнання і вкласти туди мільйонні інвестиції. А як же ми?- запитаєте ви. Ми що, хужі за Дунаївці чи не рідні депутату? - заховаєте свої щирі здивування та  розчарування глибоко у кишеню.

Так, дійсно, так і хочеться запитати у земляка-депутата, а чому він і досі не спромігся викупити хоч якесь із багатьох збанкрутілих городоцьких підприємств і не вкласти туди свої мільйонні інвестиції - задля обіцяного ним же і давно ПРОМИСЛОВОГО розвитку рідної Городоччини?

Втім, про таке питати депутата ніхто не має права, не сміє. Городоччани мають право лише на те, що їм досі люб'язно давали і зараз по краплі дають – на один день, на свята як дарунки, на проїдання, а не на значно більше і не на перспективу: на розвиток і процвітання рідного краю.

Але про наслідки, які залежать сьогодні від депутата і від його кроків, депутату таки слід казати – і то постійно. Бо скоро прийде час (а час має таку властивість швидкоплинну) – і він, депутат, як і усі ми, його земляки, на запитання, звідки ми родом, відповідатимемо усі разом дружно: «Із Хмельниччини».

Адже Городоччини як району, чиїмись благими  та не дуже благими намірами, уже нема. А без залучення «потужних і конкретних»  інвестицій в Городоцьку ОТГ, без розвитку промисловості, хоч якогось виробництва на території громади, без відкриття нових робочих місць на землі городоцькій Городоцької громади скоро не стане - залишиться натомість одне велике село на кшталт сусіднього Смотрича.

Також депутату-земляку добре було би звернути свою вельмиповажну увагу (і то вже!) на те, що молодь, на яку він зараз так робить свою ставку у розвитку айтітехнологій, уже не планує залишатися в Городку і пов’язувати з рідним містом своє майбутнє.

Чули, як сказала суто по Фрейду дівчинка, котра садила в центрі сакури?
Вона приїжджатиме до Городка і милуватиметься тими деревцями, які посадила. А не – вона житиме в Городку, щодня ходитиме повз квітучі сакури і дбатиме про те, щоб ці сакури милували око ще не одного покоління городоцького - іще багато років у майбутньому.

Суть сказаного упіймали? Отож бо…