Чи варто, все-таки, з погляду у минуле, відзначати, як це вже традиційно склалося, Міжнародний Жіночий день 8 березня? Власне, нічого проти не маю щодо святкувань, якщо вони усім приносять радість і задоволення: якщо люди відчувають настрій свята, бажають його відзначати хто як вміє - то чому б ні? Вони мають на це право. І ніхто нікому ніколи не повинен у цьому перечити чи заважати. Навіть, якщо окремі об’єднання українців закликають не святкувати 8 Березня, акцентуючи увагу на тому, що це свято – соціалістичне чи комуністичне, або ігнорувати свято, переконуючи, що вшановувати повагу до жінок потрібно не одного дня, встановленого і відзначеного кимось червоним у календарі, а щоденно – щорічно. Навіть, якщо церкви закликають відмовитися від цього свята, зважаючи на те, що воно щорічно припадає на період Великого посту, а в українок є інше свято в травні - День Матері. Про це все варто знати, втім, не звертати на це уваги. Якщо душа бажає свята у цей день – святкуйте. Кожен – по-своєму. Адже скільки людей на Землі – стільки й думок та суджень. І головна думка при цьому – ваша. Використовуйте мудре правило, яке вже давно закладене в основу взаємовідносин людських: «Живи – як хочеш і як можеш, водночас, не заважай це робити іншим». Тож, хто хоче – святкує, хто не хоче – не святкує. При цьому, з повагою ставлячись до подій минулого, пов’язаних із цим святом, які, попри все, збереглися в історії. Це – жіночі протести в цей день в різні періоди і в різних країнах: масові демонстрації під назвою «марші порожніх каструль» американських робітниць швейних та взуттєвих фабрик, які вийшли боротися за свої права; демонстрації бразильських феміністок; масові демонстрації російських жінок, які вимагали собі права голосувати на виборах і протестували проти жахливих умов праці; маніфестації робітниць текстильниць в Петербурзі, які об’явили страйк, і їхні протести призвели до Лютневої революції в Росії. Отож, історичність дати підтверджується. І ми не повинні сьогодні це заперечувати чи критиканствувати. Це – історія. І свято – частинка цієї історії. До речі, мені завжди подобалося, як поважно народи цивілізованих країн ставляться до своєї історії, не відхрещуються від подій та особистостей, який би відбиток вони на історичному процесі не залишали: чи то позитивний, чи то негативний. Це були уроки. І вони це розуміють. І вони це передають з покоління в покоління. Для них це – історія. А ми? У нас – своя історія, свої особистості, свої події. Маємо їх знати і пам’ятати. І, певне, таки завдячувати Кларі Цеткін – одній із лідерок-соціалісток, що за її ініціативи започаткувалося це свято – як день привернення уваги суспільства до проблем жінок. От тільки прикро, що в саме в цей день зазвичай суспільство майже не привертає уваги до потреб і вимог жінок. Все, врешті, зводиться до того, що чоловіча половина суспільства вітає жінок поцілунками, квітами і подарунками і виголошує їм тости за святковим столом. А останнім часом жінки й без чоловіків влаштовують самі собі святкування… І це – їхнє право у їхнє свято. А от щодо інших прав, то вони в більшості випадків лише прописані на папері, а на рівні впровадження в дію – одна балаканина. Якщо державні мужі на вищому рівні можуть собі заявити, що «не жіноча це справа – проводити реформи» або відправити усіх жінок «на кухню!», - то про яку рівноправність жінок і чоловіків йдеться? А таких і подібних заяв – більше, ніж достатньо. Рівноправність між жінками і чоловіками в нашому суспільстві, виписана на законному рівні, жінкам тільки сниться. Приклади? Будь ласка. Найяскравіший. На рівні прийняття рішень жінки займають другорядні позиції, у той час, коли чоловіки – перші. Скільки жінок на часі у Кабінеті Міністрів працює міністрами? А у Верховній Раді скільки жінок? Чи, навіть, у обласній і в районній радах? Скільки жінок працює на вищих керівних посадах в країні, області, районі? Всі жінки – на нижчих управлінських рівнях. Спеціалістами, завідуючими відділами, заступниками. І не тому, що не хочуть – їх не призначають. Бо вони – жінки. Іще прикладів хочете? Гаразд. Середня заробітна плата жінок в Україні – на порядок нижча від заробітної плати чоловіків. Жінкам офіційно не прописано законодавчо навчатися у вузах міністерства внутрішніх справ та міністерства оборони, працювати на багатьох посадах і призиватися на службу до лав Збройних сил. Пенсійна реформа, що втілюється в життя, знову ж таки погіршує права українських жінок на працю і пенсійне забезпечення. Але – досить про проблеми… Свято ж бо. Можновладці та керівники організацій та підприємств вітатимуть жінок – ветеранів, кращих працівниць, вручаючи грамоти, премії, квіти… Чоловіки скупльовуватимуть своїм жінкам – матерям, дружинам і подругам, донькам, колегам – відповідно до своїх фінансових можливостей, сувеніри, солодощі, подарунки і квіти, про які завчасно встигли подбати продавці і квіткарі, забезпечивши за кілька днів на святі небувалі прибутки. Підлітки-хлопчаки витрушуватимуть у батьків на додаткові кишенькові витрати до свята усі можливі та неможливі заначки. І ми, жінки, теж хочемо, можемо, маємо право, повинні згадати, скласти шану, подякувати і привітати зі святом СВОЇХ ЖІНОК. Насамперед, це – наші матері та бабусі, сестри, які нас люблять, переживають за нас, бажають нам тільки добра і щастя, підтримують нас усім, чим можуть. Це – наші доньки, які ростуть поряд з нами, набираються розуму та досвіду, вчаться від нас і вчать нас, як жити у цьому складному багатогранному світі, є нашою надією і опорою у житті. Це – наші подруги, які пліч-о-пліч торують поряд стежини життя, розділяючи навпіл і радощі, і проблеми, і печалі, з якими можна поділитися сокровенним, у яких можна завжди знайти слово підтримки, поради, розради, а то й критики – гострої, прямої, втім, конструктивної. Це – уся наша велика і шанована жіноча громада: працелюбна, життєрадісна, щиросердечна, говірка – яскрава і неповторна. З святом тебе, дороге жіноцтво Городоччини. Щастя тобі великого і світлого. Кожній – свого!
Дорогі жінки, дівчата! Прийміть найщиріші вітання з прекрасним жіночим святом Весни - Міжнародним Жіночим Днем! Нехай лагідна посмішка весняного сонця дарує вам міцне здоров’я, красу та чарівність, родинне тепло та затишок. Нехай ваша краса, доброта, чуйність, ніжність та яскрава жіночність завжди сповнюють серця інших радістю і любов’ю, будуть запорукою миру та злагоди, щастя і благословення, здійснення кращих мрій і сподівань. Нехай усі ваші старання і ваша праця будуть на користь і на радість вам і тих, хто вас оточує, а гарні результати дають наснагу для здійснення всіх ваших планів та задумів. Щасливої жіночої долі, лише чудового настрою, надійного чоловічого крила, квітів – ніжних, духмяних. З 8 Березня!
Дорогі жінки! З Святом Весни і Жіноцтва! Гарного настрою вам повсякчас, особистого щастя, міцного та вірного кохання, уваги та поваги від близьких та рідних людей! З Днем 8 Березня, Нехай він буде світлим, Нехай підуть печалі, Збудуться мрії, І приносять радість Блакитні вітри, І посмішки дарують Люди і квіти!
Убий підараса! Настала пора, коли кожен із нас Постав перед вибором часу: До влади прийшли бандюки й брехуни, Наперсточники й свинопаси.Здолали державу і склали до ніг, П'ючи нашу кров як вампіри,А їхній пахан, ледь прибитий яйцем, Веде нас до прірви.Бандитом він був і бандитом зоставсь, Тепер уже вищого класу.Бо вже не шапки, а мільйони краде - Убий підараса!За те що Вкраїну продав ворогам І заповіти Тараса,Привів табачню і московських попів - Убий підараса!Табачніки правлять свій відьомський бал, Зійшла, мов зоря, їхня раса...Ми знову раби й малороси-хохли - Убий підараса!Тебе не забуде Вкраїна коли, Шахтарю з Донбасу,Ти візьмеш у руки сталеве кайло І вб'єш підараса!Нема в нас святішої більше мети Чи іншого спасу!У бога прощення піди попроси І - вбий підараса!Коли на тарілочці нас подадуть Кремлю, що вже плямкає ласо,То буде запізно, повстань і убий! Убий підараса ! Юрій Винничук.
"В Зазеркаллі немає зеркал..." Оце і вся ваша відповідь, оце і є рівень вашої дискусії . Ви напевне вважаєте себе дуже дотепною коли замість аргументів продиктованих логікою пишете багато "букафф", так про всяк випадок, раптом у якихось із них віднайдеться смисл. Якщо вже користуватись вашою термінологією, то в зазеркаллі немає не тільки зеркал, а і людей, почуттів, думок. Там взагалі нічого немає, його не існує і вас там теж, ви живете тут і зараз. Ви обрали дивний спосіб втікти від реальності. "Наиболее тяжелый вид деградации личности - маразм - своеобразная беззаботность, глубокое слабоумие при потере контактов с окружающей средой, полном безразличии к окружающему". Щиро раджу - не втрачайте контактів з реальним світом і навіть спробую допомогти. Діюча влада застосовуючи принцип "своїм усе, ворогам закон" розбещує отих своїх. Тому її потрібно зупинити поки вона не знищила нас із вами і поки її ще можливо зупинити. З огляду на інформацію у наведенім мною посиланні спробуйте переосмислити ваш "шедевр": "...опозиціонерам потрібно підіграти сьогоднішній владі, а час все розставить на свої місця". Я підігравати такій владі не хочу, а ви? http://ukrnews24.com/odin-iz....egionov
Думаю, кожен повинен почати з себе. Своїм прикладом показати іншим, як це "діяти чесно, по совісті, без гри, без брехні, отримувати "щось" не використовуючи жодні привілеї, не називати свої ідеї "народними", а противника - "популістичними". Але для цього якраз усім треба негайно спинити "подальше матеріальне збагачення олігархів і зубожіння народу , що буде плодити нових катів і жертв". Тож правда в тому, мабуть, що не потрібно мовчати і потрібно щось реально робити, гуртуючись. Поодинці ми - не громада, не народ, не особистості. Навіть, якщо дуже розумні, дуже активні, дуже чесні та справедливі. Ніхто.
Так, відповідальність за те, що є, лежить на нас, виборцях. Кого обрала більшість, такий результат від цього вибору маємо всі. І доки так обиратимемо, доти матимемо те, що маємо.
Шановні мешканці м. Городка! Ніколи не сподівайтесь, що хтось прийде і наведе лад в нашому домі. В м. Гордку ніколи не було і, на мою думку, ще не скоро з'явиться, так би мовити, прогородоцька влада, яка буде дбати про наші з вами інтереси. Історія про це свідчить. Доки ми будемо обирати до влади тих людей, яким байдуже наше майбутнє, результат буде такий, який є. Тобто ніякий. Якщо я не правий заперечте. Доведіть зворотне. Хоча я сам сподіваюсь на краще майбутнє.
Потяг, який буде добиратися з Городка до Хмельницького за 4 год. точно нікому не потрібний, а от до Києва годин не більше 10, в нічний час саме раз. Сам би не раз скористався.
Чи варто, все-таки, з погляду у минуле, відзначати, як це вже традиційно склалося, Міжнародний Жіночий день 8 березня? Власне, нічого проти не маю щодо святкувань, якщо вони усім приносять радість і задоволення: якщо люди відчувають настрій свята, бажають його відзначати хто як вміє - то чому б ні? Вони мають на це право.
0
