Ще ніби вчора, бо добре пам’ятаю, як це було (а це вже - майже три роки тому), відбулися вибори до органів місцевого самоврядування, а восени минулого року – до Городоцької об’єднаної територіальної громади. Як зараз чую передвиборні програми кандидатів на посаду лідера громади – а в них такі гарні плани на каденцію в разі обрання і такі важливі й солодкі обіцянки городоччанам, як вони зроблять життя Городоцької громади кращим, аніж воно було до того.

Але… Вибори відбулися. Усі кандидати відпали, бо перемогу отримав один – він і став Городоцьким міським головою, зрештою, головою ОТГ. Життя продовжилося. І люди почали чекати обіцяних змін, як мани небесної. Майже три роки пройшло. Досі чекають. А змін – нема. 
Хоча й звітують і рапортують і демонструють керівники та ініціатори створення громади, що «вони щось роблять – і це щось таке значне та важливе», особисто я, як проста пересічна городоччанка, змін на краще не те що не бачу, навіть не можу відшукати з-поміж того, що «робиться» і що демонструється, як «результати».

Скажімо, обіцялося під час виборчого процесу до органів місцевого самоврядування: будуть замінені водогони на нові, будуть встановлені засоби обліку води у приватних будинковолодіннях з метою обліку води та ефективного її використання, буде покращено якість води у місті. І? Майже три роки – і результат той самий, що й був: на рівні балачок та обіцянок та звітів з трибун, що «багато в місті РОБИТЬСЯ». Добре. Робиться. А що ж зроблено? "Багато"...

Почну про воду, бо, як кажуть, без води – і ні туди, і ні сюди.
Навіть, попри те, що кошти на відкриття однієї артсвердловини і на придбання лічильників обліку води для встановлення на артезіанських свердловинах, міській раді було виділено з районного бюджету ще рік тому. Вода й досі, як було сказано на громадських слуханнях, не обліковується. Чому? Бо втрати її – майже половина від тієї, яку добувають, щоб відпустити за «гарну» суму як тариф споживачам, які справно за воду платять.

Програми щодо покращення якості води і впровадження обліку води у місті так і не було розроблено та прийнято. Жодного рішення виконкому чи сесії щодо проведення містом відповідних робіт – хоча би частково, у найрозтратніших на воду мікрорайонах міста - не прийнято. Відповідно ніяких коштів на дані роботи жодного разу не закладалися до міського бюджету і з нього не виділялися. І лічильників обліку води для населення міста так і не було закуплено і встановлено. Про якість води у системах водогону навіть не хочеться говорити, бо дуже часто з крана тече вода, схожа на … чай чи коньяк чи лимонад, правда, не апетитна - із характерним неприємним запахом. Але про ціну на таку воду і про комунальне підприємство, яке подає населенню таку воду, міська рада вже наперед подбала: виконком десь має підняти (може, й уже!) тариф для населення на водопостачання та водовідведення населенню і «гарно» - десь на два мільйони – попри якийсь мільйон від підняття тарифу містянам – «компенсувати» незрозуміло що комунальникам з міського бюджету.

Результат? Та так. У вигляді «спасибі люди, що обрали мене і команду – а ми вам за це піднімемо тарифи і з бюджету міста не дамо нічого». Навіть  якихось копійок з міського бюджету на матеріальну допомогу на лікування важкохворим містянам, котрі раніше давалися, тепер у бюджеті нема чи просто  не дають.

Тепер, зокрема, про водогони і дороги... Може, я чогось не знаю або не бачу, але жодної дороги у місті впродовж оцих трьох років капітально чи хоча би добре відремонтовано не було. Так, глянемо правді у вічі, сипали «мучкою» чи щебенем дрібним міські вулички, які «на ладан дихали», і на яких того сипання уже майже нема.
А системи водогону, дійсно, прокладали і водовідводи робили. Правда, дуже цікаво робили й роблять. «Спільно з громадою» - так цей  «проект» міської ради називається. І – саме зі свідомою громадою, як неодноразово підкреслюється і наголошується. Та от про цю «свідомість» громади я би з керівництвом міської ради дуже предметно поговорила, якби вони захотіли зі мною про це говорити, і у них запитала: у чому саме полягає свідомість людей і де совість керівників міської громади і КП «Городоккомунсервіс»?

Як на мене, повний абзац виходить. Має міська рада своє КП і так званий проект – чи то будівництва водогонів, чи встановлення водовідводів на вулицях Городка чи то населених пунктів. Якщо проект, скажете, то й відповідна проектно-кошторисна документація під нього бути має? Чи не має? Відповідні кошти під проект закладаються. Чи не закладаються? Відповідні роботи здійснюються - з відповідною їх оплатою. Чи не так? Ось тут – стоп. Чи з нашими керівниками міськради і КП щось не те, чи проекти їхні – мильна бульбашка. Бо - на словах вони, а не - в законному порядку і у відкритому та прозорому для громади форматі. Бо незрозуміло, на що і як і скільки коштів щораз виділяється, і яке їх освоєння - придбання будівельних матеріалів, задіяння техніки, закуплення паливно-мастильних матеріалів, підрядник, тобто той, хто ці роботи виконує, оплата за виконані роботи.

У результаті – нате, свідомі люди, вам будматеріали чи труби водогону, але ви – свідомі: самі собі канави копайте і труби водогону туди вкладайте. І – майте собі продукт (результат). А де це прописано, що робота – за рахунок людей? І хто за це кошти у яких кошторисах закладав? І хто їх отримає? Одним словом, люди – молодці: замість комунальників працюють, бо їм дуже треба і водовідводи, і водогони. А комунальникам за це – зарплата і кошти з бюджету громади як компенсація за їх «важкий і непосильний труд». От така Свідомість і Совість - з великої літери. От такі «проекти». І результати такі – силами і коштом людей (бюджет – громади). То, може, ну її на …хутор близ Деканьки, оту міську владу і оте її комунальне підприємство, якщо все це «працює» за рахунок і силами людей? Може, гнати їх всіх старою мітлою – і кошти людям: вони самі собі усе зроблять – бо вони так хочуть хоч якихось результатів!

І тепер - про благоустрій... Говоритиму, як людина, яка живе в місті. Скільки мовилося про оті два-три світлофори, які через раз і невідповідно до встановлених вимог працюють? Скільки йшлося про тротуари міста, якими взагалі не хочеться ходити – ні у сонячну, ні у дощову погоду, бо пошкодити якимись нагальними роботами їх було кому і була така потреба, а відремонтувати – зась! І клумби, сквери та газони і так звані «прилеглі території», про які й говорити не хочеться, а криком кричати. І запитати публічно і відкрито у керівництва міста і КП: ви самі хоч знаєте, де територія, яку повинні обслуговувати комунальники, а де територія, яку мають впорядковувати приватні підприємства чи організації і прості люди? Якщо не знаєте, то дізнайтеся, адже всі - на посадах і  зарплатню отримуєте з бюджету громади. І "працюєте" в поті чола... І хочете результатів. Тільки хочете. А зробити не можете.

Бо результати  вашої "діяльності" - такі.
І міст через Смотрич, обіцяний бути приведеним до ладу давно, та й досі не відремонтований.
І очисних споруд досі нема. І обіцяної лазні теж. І ринку міського - не приватного чи стихійного. І пляжі міські не упорядковані, хоч літній купальний сезон наближається. І центральна площа міста, яка потихеньку-помаленьку розсипається і «йде під землю», та до неї у міської влади «руки не доходять». І платні зупинки та стоянки, про які вже й не хочеться нічого говорити і  слухати, не робляться… І інвестиції у промисловість міста, яких нема. Навіть, у "стару пошту", що - черяком на обличчі міста.
І алеї міста та клумби і газони із декоративними кущовими насадженнями… От ті, наприклад, що по вулиці Шевченка - при в’їзді з боку Хмельницького. «Обличчя Городка» - для приїжджих. Це - сфера діяльності КП чи кого? Це - територія міста чи «прилегла» до будинків, як каже начальник з благоустрою КП мешканцям багатоповерхівок? А тротуари та газони попри верстатобудівний заводу, який «склав руки» і «канув у небуття» давно? І газони обабіч «парканів зелених» - з деревами по усій головній вулиці… І чиї вони? Міста чи суду/лікарні/поліклініки/пожежної частини/ приватних підприємців, початкової школи чи гімназії, а чи райвідділу освіти чи мешканців отих будинків, що «впираються» у музей?

Що, власне, поясніть, нарешті, мені і людям, ВХОДИТЬ У ПРЯМІ і безпосередні ОБОВ’ЯЗКИ КП «Городоккомунсервіс ? Що воно, це підприємство, у місті покликане робити і робить, окрім того, що вивозить сміття і збирає з населення та підприємців оплату за «свої послуги»?
Бо житловий фонд міста – не його проблема і діяльність. Бо території будинків та подвірки і заїзди до багатоповерхових будинків (земля міської ради), як і до фірм і організацій чи установ – теж. Покрівлі і фасади люди ремонтують, або - дякуючи народному депутату. Навіть, траву люди самі повинні  косити – і косять (не дадуть обманути сусіди з будинку, де проживає народний депутат – і його коштом мешканці упорядковують зелену частину центральної алеї Городка й на комунальників і не сподіваються), і будматеріалами ями в дворах люди самі підсипають-латають…
Колишньою вулицею Невського (її так краще знають) пройтися, не те що проїхати, неможливо.
І дорогою, якою їхав губернатор до території очисних споруд, краще не ходити, не те що транспортом пересуватися… (Благо, що тоді, коли був там губернатор, не приїхали туди асенізатори – було би на що очільнику області подивитися і про що на самоті про Городок і його владу подумати!).
І внутрішні в багатоповерхівках комунікації - труби водогонів та каналізації, внутрішні системи електропостачання у коридорах та у підвалах, ремонти козирків над входами у під'їзди, коридорів та площадок, – на плечі та на кишені городоччан, які проживають у будинках КОМУНАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ МІСТА Городка, яке має своє власне КП, що покликане та законом зобов’язане як монополіст працювати на своїх людей. На ЛЮДЕЙ, ЯКІ за вас, шановні керівники і депутати, голосували, які вас обирали, які чекають від вас хоч якоїсь РОБОТИ, хоч якихось РЕЗУЛЬТАТІВ, хоч якоїсь користі - змін на краще.

І результат ваш – чомусь, не на благо, а на збитки городоччан. Це - підвищення тарифів на комунальні послуги та на проїзд у маршрутках, це - збільшення податку на землю під присадибними ділянками та податок на господарські будівлі - по максимуму, що люди аж за голову беруться, коли приносять їм комунальники рахунки. І не Кабмін, не податкова служба, не хтось із області чи з Києва, а «наші це роблять» – сесія Городоцької міської ради прийняла таке рішення. Прийняла – і потім, може, й схаменулася. Та пізно «пити боржомі, якщо нирки уже хворі і не працюють» - люди вже це оцінили, зробили певні висновки, зрозуміли, як кажуть, хто є хто – і що вони означають для свого міста…

Правда, ставати на одні й ті самі граблі та отримувати по лобі й заліковувати на лобі чергові гулі, наш народ любить.
Може, колись від отих синяків та набитих гуль у них таки розум прояснішає та городоччани прозріють і оберуть собі достойну і ефективну владу? Як кажуть, все воно – всередині: у людських головах, у їх серцях – і в руках. І прийняття рішень, і результати позитивні, і якість життя належна – і майбутнє, яке самі ж для себе і для наступних поколінь будуємо. Та такими методами і темпами чи збудуємо?