«Вибити мізки та викинути за патли з району». Під такою назвою  десять років тому  - 8 квітня 2011 року - був опублікований перший матеріал на новому місцевому сайті – Городок-live. А вже за три дні –  з 10 на 11 квітня - Городок-live був офіційно зареєстрований і почав працювати.

Сайт, на якому люди почали називати речі своїми іменами, відкрив абсолютно новий, вільний простір у онлайн - спілкуванні Інтернету: автор - користувачі сайту - гості. Спілкування відбувалося у коментарях під новинами та статтями і у Гостьовій книзі, яка одразу стала своєрідним форумом певної інтернет-спільноти.

Звісно, багатьом це було дуже не до вподоби. Хто тільки за ці десять років не намагався впливати на автора та на тих, хто був поряд із ним: «цей сайт треба закрити», «цього ганебного сайта не має бути в городоцькому інформаційному просторі», «цей сайт – брудна помийна яма», «цей сайт ганьбить Городочину».

І досі це чути ледве не на кожному кроці. Та, як кажуть, собаки гавкають, а караван іде. І досі декому правда «очі ріже». Та, як кажуть, на то вона і правда, щоб різати очі.

Безумовно, гола правда – неприваблива, як оті старі будівлі у центрі міста, з яких  давно пообсипалася плитка, фасади яких не знали реконструкції та ремонту багато років – їх оголили, зрізавши в центрі усі дерева, за якими вони ретельно ховалися останні роки.

Звісно, гола правда – болюча, як гнійна рана, яку лікар розтяв скальпелем, щоби гній вийшов, щоби рану обробити і щоби рана поступово затягнулася і зажила.

Звичайно, гола правда – шокуюча, бо вона природна і очевидна, а не прихована під товстим шаром яскравого макіяжу та під дорогим вбранням і у золотих прикрасах: натуральність у нашому ілюзорному світі ніколи не була чеснотою, а декларувалася як вада і відставання від моди.

Зрештою, гола правда – неприйнятна лише тими, хто завжди жив брехнею, маніпулював свідомістю і людьми та фактами і цифрами, хто використовував владу в особистих цілях, заради збагачення, нових посад і слави, ігноруючи елементарні потреби і запити простих людей. А таких, погодьтеся, завжди – чимало.

У посткомуно-соціалістичному просторі, який пустив коріння у суспільстві так глибоко, що верховіття його й досі буяє розлого, тягнучись у небо – до глибокого космосу, хіба міг коли подобатися комусь цей сайт?

Втім, засновники та автори сайту жодного дня за ці десять років не пожалкували, що створили, наповнювали, розвивали на громадських засадах – розумом, серцем, ідеями та руками своїми - інформаційне дітище Городок-live.

Це була титанічна праця (правда, із вимушеними технічними перервами) - під шалений супротив і постійні спроби заклеймити, залякати, зламати, знищити. 

Але сайт не здався - залишився у інтернет-просторі і діяв.

Саме тут, на цьому сайті, вчилися, практикували та набиралися досвіду сучасні блогери та адміни соціальних мереж і багатьох новостворених за ці десять років сайтів.

Саме в архіві цього сайту можна знайти досі і використати знову й знову вже історичну, але достовірну інформацію щодо окремих особистостей, які засвітилися на політичному та громадському небосхилі краю, подій, які відбувалися у районі та в місті за останні десять років – такими, якими вони були, а не такими, якими їх хтось хотів і намагався подати на загал.

Десять років – як ціла вічність і як один день. Комусь це здасться мізерним терміном, а комусь – тривалим. Зрештою, яка різниця? Сайт є – і планує бути далі. Хочеться цього комусь чи не дуже хочеться. Буде.

Бо досі, як виявляється, у засновників та прихильників сайту, а також у тих, хто досі сюди заходить почитати новини і поспілкуватися у коментарях та у особистій переписці – у електронній пошті -  є потреба, ба, більше - гостра необхідність у розвитку громади. А активна діяльність і розвиток даного  інтернет-ресурсу, можна сказати впевнено, цьому сприятиме.

До того ж, сучасне життя, здається, знову повернулося у той самий спіральний часовий виток, коли створювався цей сайт -  ясний розум і чисте сумління, відкритість і прозорість у поданні та у черпанні інформації, людська порядність та чесність, які у зародковому вигляді проклюнулися й почали проростати тоді, після Першого майдану, знову потоптані й загнані глибоко в тінь тими самими тінями з минулого.

І якщо хтось вважає, що сайт своє віджив і став неактуальним пережитком минулого, то він глибоко помиляється, як і в тому, що найближчим часом сайт призупинить свою діяльність. Цього не буде.

Принаймні, допоки живі ті, хто долучається до творення цього інтернет-ресурсу.  Принаймні, тому що теперішній інформаційній порожнечі, що амбіційно і голосно декларує себе як сучасна та креативна медійність, котра намагається завоювати увагу суспільства новими строкатими та дробленими, спрощеними кліповими формами, у які «заганяють» стару «заїжджену» або поверхову інформацію, - саме глибина та достовірність будь-якої  інформації й відсутня, а зміст її повністю втрачається.

І потреба у людей почерпнути реальність глибше і цілісніше аж ніяк не пропала, а загострилася ще більше. Бо люди завжди сумують за тим, чого у них нема, і хочуть це мати.
Тому Городок-live завжди матиме своїх читачів і шанувальників саме у цьому плані.

Хай їм буде нелегко і хай їх буде небагато: десятки чи сотні, тисячі або й більше.
Але це будуть люди, без яких неможливо розвинути громаду для людей – без людей.
Ніколи їх не рахуватимемо і не заваблюватимемо фальшивими барвами чи неприродними формами – тільки об’єктивним змістом.

Поважатимемо завжди кожного.
Сприйматимемо кожного як повноцінного члена нашої громади і онлайн-спільноти.
Пропонуватимемо певне бачення окремих фактів і подій, які цікаві нам.
Дамо можливість висловлюватися опонентам.
Висвітлюватимемо теми, які цікаві нашим читачам-городоччанам.
Спілкуватимемося особисто з кожним, хто виявить бажання поспілкуватися.

Дослухатимемося до раціональних та конструктивних ідей, побажань і  пропозицій.
Тож, успіху - нам усім.