Правоохоронці району звітували перед громадськістю про свою діяльність за перший квартал цього року. Говорили мовою цифр і фактів, про позитивні моменти, здобутки та недопрацювання, проблеми, які в процесі вирішення, і які важко вирішувати.  Основним лейтмотивом і звіту, і загалом діяльності Городоцького відділу Національної поліції  ГУНП в Хмельницькій області було не допустити росту злочинності на території району, розслідувати і довести до логічного завершення в межах чинного законодавства факти уже скоєних правопорушень, поставити на вищий рівень діяльність по профілактиці та запобіганню скоєння громадськістю району злочинів та правопорушень. Ситуація, благо, як кажуть, поки що – під контролем, втім, якщо залишати все, як є – наслідки можуть бути плачевними для усіх. Особливо, для людей.  Нарада правоохоронців та їх діяльність навіяли деякі роздуми щодо територіальних громад та їх діяльності в «світлі реформ, що відбуваються і грядуть».

... Загалом, здається, усе ніби й  зрозуміло. Злочинність та правопорушення були в усі часи. І від того, як працювали правоохоронні служби, залежали спокій громадян та стан законності і правопорядку  у функціонуванні систем адміністрування на територіях тієї чи іншої територіальної громади або тієї чи іншої адміністративної одиниці: міста, селища,села. Це актуально і тепер, коли країна – у процесі реформ, що розпочалися, призупинилися, втім, обіцяють продовжуватися, і, зокрема,  у зв’язку з реформою колишньої структури міліції у Національну поліцію, а також, у зв’язку із незначним, проте проявом злочинності на території району, зокрема, її ростом на території окремих територіальних громад. У звіті правоохоронців так і було відзначено: «Найбільше злочинів у поточному році було скоєно на територіях Городоцької міської, Сатанівської селищної, Пільноолексинецької та Великояромирської сільських рад».

Як кажуть правоохоронці, котрі не жаліються, а стиснувши зуби, намагаються втримати «ситуацію» і триматися «над ситуацією», основні причини  росту злочинності  – це нестабільна соціально-економічна ситуація загалом в країні, яка напряму торкається кожного українця, і вона тісно пов’язана напряму із подіями, що відбуваються на Сході країни, а також - із політичною кризою, яку спостерігаємо у верхах.

Водночас, процес реформування, який розпочався у  правоохоронній системі – і призупинився, дуже дошкуляє новим поліціянтам.  Самі посудіть. Штатна чисельність особового складу на 31 березня цього року, розповів начальник Городоцького відділу НП ГУНП в Хмельницькій області Роман Конюшко, становить 66 працівників, з них 64 – атестованого складу, 2- вільнонайманого.  Некомплект особового складу на часі – 20 посад (31, 2%). Окрім того, 6 працівників – у декретних відпустках, 2 – у розпорядженнях інших відділів поліції. І реально працюють всього 36 працівників.  Тож зараз  основне завдання кадрової роботи відділу – якісне комплектування кваліфікованими працівниками, створення професійного ядра кадрів. Цим і займаються.   Також проблема – недостатнє фінансування правоохоронної системи: на законодавчому рівні – все чітко і ясно, а на ділі – поки що не «грає».  Закон «Про Національну поліцію України», його  розділ VІІ «Фінансове та матеріально-технічне  забезпечення національної поліції» , стаття 67 передбачають кошти на потреби НП  з різних джерел фінансування:  пункт 1  цієї статті гласить, що  «фінансове забезпечення діяльності  НП  є державними зобов’язаннями», а пункт 2 доповнює, що органи державної влади та органи  місцевого самоврядування відповідно до чинного законодавства долучаються до цього – «мають право здійснювати видатки на реалізацію повноважень Національної поліції по забезпеченню законності, правопорядку, громадської безпеки».
Втім, на ділі – держава не фінансує в повній мірі, а місцеві органи влади та самоврядування не дофінансовують правоохоронців в міру своїх можливостей. В результаті – злочинність загрожує зростанням,  винні – поліцейська, а держава і місцеві влада і органи самоврядування тут – ні до чого…

 Як каже Городоцький міський голова Василь Підлісний у присутності начальника Городоцького відділу НП Романа Конюшка, програма підтримки правоохоронців району міською радою прийнята на попередній сесії міської ради. Втім, про кошти під дану програму поки що не йшлося. Чекають у міській раді літа: на виконання та перевиконання міського бюджету за перше півріччя цього року.  Тоді лишень будуть думати,  які кошти виділити поліціянтам на їх підтримку по забезпеченні правопорядку в місті.  А як же місту із його злочинністю зростаючою  зараз? І ще ж два місяці до літа?
А  Городоцький відділ НП просить «під програму» виділити небагато - близько 200 тисяч гривень. І ці кошти поліціянтам уже вкрай потрібні, щоб підключити  до онлайн-режиму в Інтернет системі  6 веб-камер зовнішнього спостереження, які є і які не діють  у місті (підключена належним чином до мережі Інтернет одна) , та придбати 4 нових і встановити їх, підключивши, на  в’їздах у місто.   

Також, як  наголошує керівництво Городоцького відділу Національної поліції, в рамках адміністративно-територіальної реформи в Україні, що має продовжитися,  і - правоохоронної служби, яка вже триває,  на часі є гостра потреба у правоохоронців району у тісній співпраці з територіальними громадами і активною громадськістю району. Навантаження на кількох дільничних офіцерів поліції – величезне: у їх обслуговуванні – по кілька населених пунктів.

На часі, розповідає начальник відділу дільничних офіцерів  Городоцького відділу НП  ГУНП в Хмельницькій області Юрій Плавуцький, активні городоччани допомагають, як можуть і чим можуть, - і поліціянтам, і дільничним офіцерам. Але  вони, активісти – прості люди: у них свої проблеми і  свій брак часу. Тож задіювати поліціянтам за щораз -  і одних і тих самих, і «на громадських засадах» -  стає все важче.

Раніше, чомусь згадалося, якщо  пам’ятають старожили, чи не в кожному населеному пункті  при органах місцевих рад були дружини чи загони сприяння міліції. Активісти добровільно  йшли в ці загони, патрулювали з міліціонерами у вечірній та нічний час територіями неселених пунктів, охороняючи громадський спокій мешканців своїх міста, селища чи сіл, допомагаючи міліції й отримуючи за свою працю якусь грошову винагороду-оплату за свій час і свою працю.  І – винагороди та заохочення за сумлінність, героїзм при виконанні служби, гарні результати.

Чому б зараз, у такі скрутні для держави і для сучасних поліціянтів часи ( і – для громад теж: в плані поступового росту злочинності), не повернутися до цього гарного досвіду попередників і не  створити при органах місцевих рад добровільні загони сприяння поліції  з молодих і активних громадян, які хочуть, щоб у їхньому населеному пункті був порядок, і які потребують хоч якось фінансового заохочення-вливання до своїх мізерних сімейних бюджетів із бюджетів місцевих рад? У результаті – благо для всіх: і поліціянти спрацьовують нормально, і  громади сплять спокійно та їх лідерів не «пісочать» на усіх нарадах за ріст злочинності, і активісти задоволені, бо зайняті доброю і корисною для громади справою – і за окрему плату .

Втім, місцеві громади, причому, чи не всі, на часі  поки що не усвідомлюють чи не розуміють, що такий механізм – це не витребеньки поліціянтів чи місцевої влади, а їх власна, уже нагальна і гостра потреба: закон про поліцію є, кошти на рахунках рад є, навіть люди у місті чи селищі  і в  селах відповідні  знайдуться, а от бажання і наміру «співпрацювати» у  апаратів рад ні з правоохоронцями, ні з людьми – нема.  Не розуміють самоврядовці та депутати, що комуністичні часи відійшли у минуле, що настав час, коли місцеве самоврядування має бути самодостатнім: своїми силами і своїм коштом вирішувати усі свої справи життєві. Одним словом, і це дуже влучно кимось сказано, орган  самоврядування має забезпечити сам собі самоврятування. І у захисті правопорядку на території громади – також. І також – за окрему оплату. Бо, один дільничний офіцер поліції  - на місто чи селище чи  на кілька населених пунктів  від злочинності, що прогресує, не врятує. Бо держава, беручи до уваги європейський досвід, «доручає» громадам і кошти, і повноваження саморятуватися.  Бо все уже тепер – у руках громад: і повноваження, і гроші. І мудрі задуми і мудрі рішення під виділення коштів з бюджету громади – це і є спільні і реальні результати. Чи то нова дорога. Чи то сільський водогін. Чи то нові або відремонтовані наново приміщення школи або ФАПу тощо. Чи …порядок в населеному пункті. Ефективно. Чи не правда? А не звикли. А коштів «нема» ні на що. І цікаво людям: нема їх насправді? Якщо є – на що ідуть? І чи ідуть на щось?   Як на мене, є – і використовуються. А на що? Це можна, якщо є бажання, час  і наполегливість,  прослідкувати по усіх рішеннях чи не усіх сесій і чи не усіх рад – на якісь потреби і  на якісь справи саме апаратів і виконкомів. Бо результатів очевидних для громад– «покращення» - не всюди, але в більшості рад,  майже не видно.

Навіть  Городоцька районна рада, яка  прийняла Програму підтримки правоохоронної системи району на 5 років, із фінансуванням -  по якихось сто тисяч гривень в рік, ще жодної копійки правоохоронцям не виділила.  А мала б. І заохотити ради району, і  співфінансувати. Чекають правоохоронці  на Програму соціально-економічного  розвитку району, де «чорним по білому», кажуть,  закладені якісь кошти на їх нагальні потреби, втім, програма – в процесі «активної розробки» , і ще й не слухалася і не затверджувалася сесією районної ради. Не слухалися питання «самоврятування громад» від злочинності і не приймалося відповідних рішень і на сесіях сільських рад у районі, хоч Городоцький відділ НП звернувся до усіх рад про підтримку. Чи то лідери територіальних громад і  депутати сільських, селищних та міської  рад думають, що злочинність як явище їх ніколи не торкнеться? Чи то вони вважають, що, як «в старі і добрі комуністичні часи», у випадку чогось,  рятувати їх від злочинців, як у фільмах-бойовиках,  примчать за кілька хвилин численні бригади і наряди поліцейських з райцентру?  Чи то вони настільки впевнені, що мешканці громад, без задіяння повноважень, зусиль виконкомів і коштів із бюджетів своїх рад, самі – на своєму голому ентузіазмі, своїм власним коштом, своїми силами і руками, будуть і будівельниками, щоб собі ремонтувати дороги, і пожежниками, щоб гасити самотужки свої пожежі, і правоохоронцями, щоб себе охороняти,  і ще кимось, щоб себе «саморятувати»? Тоді, як на мене, навіщо тоді територіальним громадам їх лідери, апарати рад, виконкоми, депутати, бюджети? Самі  люди – то самі...