Так мало часу пройшло відтоді, як студенти вийшли на Євромайдан, а силовики грубо і незаконно розігнали мирних протестувальників протестувальників, жорстоко побивши їх та ув’язнивши, не маючи на це ніяких законних підстав. Тоді в акціях протесту щодо дій влади чи не вперше за останні роки вийшли на Майдан Незалежності та на майдани країни не сотні, а тисячі українців. До тих акцій протесту, не чисельно, досить - таки не активно, але долучилися городоччани. Власне, після «кривавої Соборності» на Грушевського Майдан у Городку збирав десятки громадян щодня. Що хотіли люди, які виходили на центральну площу? Підтримати протести в Києві, засвідчити – Городок з протестувальниками і – за ті вимоги, які вони поставили перед владою, за які цілодобово мерзнуть у двадцятиградусні морози і йдуть під кулі снайперів та під осколки шумових гранат. За що? За Незалежність, за законну і демократичну державу – без жорстокої злочинної антинародної влади.   Власне, там, на Київському Майдані навчилася громадськість об’єднуватися, саморганізовуватися, обороняти і охороняти один одного, закривати собою і дбати про того, хто поряд. ЯІ вчитися ЗАКОННОСТІ – у всьому. Як справжнє – свідоме і глибоко духовне громадянське суспільство. Саме там, на Майдані Незалежності, в українців виникла думка створити громадське об’єднання "Майдан» - де усі разом, усі рівні, де один – за всіх, і всі - за одного... За ті цінності – які у кожного в серці:  за Україну, процвітаючу демократичну, незалежну.

   Городок теж самоорганізувався – у ГО «Майдан», громадську спільноту, яка виявила намір контролювати владу у прийнятті рішень. Було створено Раду майдану, обрано голову ГО «Майдан» - Нелю Пославську. На вимогу громадськості, яка все активніше почала проявляти свою громадську ініціативу і підтримувати своїм виходом на Майдан Городка Всеукраїнський супротив владі, вступаючи в ряди громадського об’єднання, у районній раді було створено депутатську групу «Народна Рада», до якої на часі увійшло 27 депутатів, які підтримують позицію Майдану і громади міста та району, готові й підтримувати рішення районної ради, ініційовані та контрольовані громадою району – на благо людей району і міста . 

Врешті, у Городоцькій міській раді депутати взяли за приклад  ініціативу народних обранців районої ради й нещодавно також створили депутатську групу «Народна Рада» . 

   Представники обох  депутатських корпусів  – і міської,  і районної  ради, в тому числі – і їх лідери,  усвідомлюючи глибинність суспільно – політичної кризи і прагнення людей знайти із цієї кризи вихід,неодноразово виходили на Майдан – на зустріч і на відкрите спілкування з громадою, на пошук нових ідей у вирішенні конфлікту і кризи в Україні. Уже днями до городоччан на акцію протесту вийшли  голова райдержадміністраці та  його перший заступник, керівники правоохоронних органів - начальник райвідділу міліції та прокурор району. Можливо,  саме завдяки відкритому та щирому  діалогу Городоччині вдалося уникнути жорстких силових протистоянь і безладу. 

   Втім, дуже емоційним і бурхливим у Городку був минулий тиждень. Городоччани, обурені ескалацією конфлікту в Киві та чисельними смертями українців у протистоянні з владою та силовиками, масово вийшли на Майдан міста. Усі вимоги людей були об’єднані в одне спільне звернення органів самоврядування  – району та міста – до громади району та міста, які мали бути направлені в усі найвищі гілки влади: щоб влада знала і прислухалася до позиції громади Городка та Городоччини в цілому. 

   Ці звернення були винесені на позачергову – в районній раді та чергову – у міській раді сесії і підтримані одностайно депутатськими корпусами цих рад. 

Зокрема, на позачерговій сесії районної ради радикальні настрої  і заклики окремих депутатів ради та представників громадськості  про негайну відставку очільників району  ледь не спричинили конфлікту.  Як для мене особисто, було абсолютно не зрозуміло,  чим не вгодив ініціаторам «недовіри»  голова адміністрації, призначенню котрого сприяв у свій час Народний депутат Олександр Герега і  котрий попрацював, причому успішно, на район всього кілька місяців, взявши на себе реалізацію передвиборчих  обіцянок  і зобов’язань депутата й успішно виконуючи їх.  На запитання частини депутатів, як буде працювати економіка району  без керівника, ініціатори «імпічменту» відповіді не надали. Чи то не знали, чи то не захотіли ділитися своїми таємними міркуваннями з цього приводу  з іншими. І думки депутатів  у залі розділилися – чи так уже й треба звільняти керівника  району, особливих претензій до якого у його  посадовій діяльності у депутатського корпусу не було. Депутати вимагали від ініціаторів пропозицій про висловлення недовіри керівнику  району назвати причини  такої недовіри. Окрім приналежності до партії регіонів, причин звільняти керівника у такий складний, можна сказати, кризовий час – ніби й то не було. Таких причин не назвали й зачинщики  висловлення недовіри районній владі. Але, щоб не допустити конфронтації у раді  і в маленькому городоцькому суспільстві, Володимир Свіжий одразу ж добровільно написав заяву про звільнення з посади голови Городоцької адміністрації. До речі, посадові обов’язки голови РДА ймовірно виконуватиме його перший заступник Андрій Бельський, тож  яке «революційне завдання» виконували ті, хто його ініціював, особисто мені зрозуміло. 

   Щодо голови Городоцької районної ради Олександра Воротного, то, вважаю, пропозиція  тих, хто ініціював розгляд питання про недовіру очільнику ради, з самого початку була приречена на провал.  Чому? По-перше, це питання взагалі не обговорювалося перед тим ні депутатами, ні представниками громади.  По-друге,  на сесії були присутні із 62 48 депутатів, а для прийняття даного рішення  потрібно (відповідно до «Закону про місцеве самоврядування») 42 голоси. Достатньо було утриматися чи не проголосувати або проголосувати «проти»  всього трьом депутатам, щоб рішення не було прийнятим. І по-третє, на вимогу внести кандидатуру  на посаду голови ради більш підходящу (причому – прохідну у раді),  аніж О. Воротний,   ініціатори також мовчали, ніби в роти води набрали: такої кандидатури у них, певне не було або  вони не хотіли її оприлюднювати, загравшись у свої «конспіративні  чи шпіонські» ігри. Вочевидь, суть таких їхніх «ініціатив», до того ж, на очах людей, які були присутні в залі, була або популістичною, або суто політичною, а мета і наслідок – це залишення Городоччини взагалі без керівництва.  У такий складний, як політично, так і економічно, час. До того ж, депутати районної ради добре знають – на часі   у цій каденції районної ради знайти якусь одну, усіма  погоджену кандидатуру, дуже важко –  свідченням цього були неодноразові голосування  за посаду заступника голови ради, які так і не набрали необхідної кількості голосів депутатів, тож на посаду голови ради  знайти кандидата в раді буде взагалі неможливо. І  думки депутатів були одностайні: не дотримана процедура висловлення недовіри лідеру територіальної громади, який обирався своїми громадами двічі – як депутат і як лідер, який набрав найбільше депутатських голосів у Городоцькій районній раді. Депутати більшістю голосів не підтримали дану ініціативу – висловити недовіру  голові Городоцької районної ради. Проголосувало  всього 22 депутати із 48 присутніх (при необхідності для звільнення 42 голоси). Та й  з - поміж них потім значна частина депутатів, проконсультувавшись і переконавшись у  незаконності прийняття рішення , до того ж, зваживши, що у голови районної ради досі нема заступника, який би виконував посадові обов’язки лідера територіальної  громади району – і район взагалі залишився би без керівництва, також відмовилася приймати на сесії це рішення.  Депутати порадили зачинщикам «недовіри»  звернутися письмово до голови ради із висловленням йому недовіри , з депутатськими підписами під цим зверненням дві третіх від складу  депутатського корпусу ради, потім це звернення  проголосувати в раді  і одразу ж обрати погоджену усіма і заздалегідь кандидатуру - новим головою ради. В такому сценарії я, чомусь, дуже сумніваюся.  А за незаконне рішення особисто я, відкрито заявляю, голосувати (навіть під тиском громади) не буду. Адже законність рішень ради, впевнена, починається з прийняття рішення кожним депутатом ради голосувати у законному руслі – тоді закони  в нашій країні будуть працювати, і держава більше не буде такою, як була при попередній владі – антинародною, корумпованою, протизаконною.