Потрапила на очі «Cтратегія та чіткий план розвитку Городоччини», де чорним-по білому і у чіткому переліку в підпунктах – «Пріоритетні цілі Перспективного плану розвитку» району. А район – це дві ОТГ: Сатанівська та Городоцька і 8 сільських рад, які не увійшли до двох ОТГ: Немиринецька, Бедриковецька, Креміннянська, Лісоводська (їх дуже хочуть, і то вже, приєднати до Городка) та Курівська, Бубнівська, Хоптинецька та Веселецька (які мають приєднати до Сатанова). А що про оту стратегію сказати? На перший погляд, якщо її прочитає пересічний городоччанин, то для нього - це суперові перспективні плани, дуже потрібні людям і нагальні до втілення в життя справи, а з їх вирішенням – непогані для громад і для району перспективи.
Але тут, як кажуть у народі, «заглянь, кумцю, до самого дна». Тобто, якщо «копнути глибше», то десь і у декого й справді – перспективні плани розвитку і розвиток, а в декого – під гарними і розумними виразами – цілий пшик, щоб не сказати інакше. Або - повна втрата координації руху під час руху в невідомому напрямку під гаслом «Ми йдемо своїм шляхом», а не одним спільним шляхом – Українським чи Городоцьким. Але, хто є хто і що робить – і що нам, власне, із цим «поробленням» робити? Давайте розберемося детальніше.
От Сатанів, до прикладу. Це – селище плюс чотири колишні сільські ради (тепер - старостинські округи) – Клинівська, Іванковецька, Кам’янська та Юринецька. У перспективному плані розвитку Сатанівської громади - цілком реальні й потрібні сатанівчанам проекти: провести капітальний ремонт Сатанівського ЦПМСД (приміщення лікарні), реконструювати: приміщення колишнього Сатанівського БК під приміщення ЦНАПу для громади й приміщення Сатанівської ЗОШ, торговий центр із розширенням під розлив мінеральної води та газових напоїв, а також капітально відремонтувати: Клинівську ЗОШ та Сатанівський дитсадок «Веселка» й облаштувати парк – притулок для тварин у живій природі. І ще чимало чого сатанівчанами заплановано, бо плани ці – на рік або на два-три роки.
Та й, якщо оглянутися назад, Сатанів багато чого уже встиг зробити, відколи став ОТГ. Чимало планів у громаді реалізовано. Он, наприклад, і водогони в населених пунктах громади збудували, і ЦПМСД свій в дію запустили, і зовсім недавно спорткомплекс новий для сатанівських дітей відкрили. І всі проекти, здійснені й майбутні, спрямовані на розвиток соціально-культурної сфери громади - із залученням значних коштів з бюджетів усіх рівнів – і бюджету громади, і обласного та державного бюджетів. Плюс кошти спонсорів та благодійників.
І Городоцький район (із бюджетом отих восьми сільських рад, що не увійшли в громади) до цього часу «не бив і не б’є байдики». У Немиринцях і в Бедриківцях нові сонячні електростанції заплановано звести і вже зводяться, у Городку – новий лікувальний корпус ЦРЛ, який от-от відкриють, і працюватиме він на благо жителів усієї Городоччини.
І цьогоріч у планах району – утеплення фасаду Лісоводської ЗОШ, будівництво артсвердловин та водогонів у Лісоводах, Новосілці, Калинівці, а також реконструкція приміщення під районний морг у Городку.
Городоцька ОТГ у складі міста та 18 сільських рад, що увійшли до складу громади, також багато чого напланувала: будівництво очисних каналізаційних споруд і двох амбулаторій сімейної медицини в Пільному Олексинці і Купині; перекриття Великолевадського ліцею та будівництво котельні для Жищинецького дитсадка, а також – оздоровчого дитячого табору у Великому Карабчіїві; реконструкція: будівлі інклюзивно-ресурсного центру, двох стадіонів і капітальний ремонт приміщення бібліотеки та утеплення приміщення Городоцької міської ради, реорганізація та капремонт будинку дитячої творчості та дитячої музичної школи у Городку, будівництво: цеху для переробки молока і виготовлення молочної продукції в Купині; водогонів та зовнішніх мереж водопостачання - у Городку та у населених пунктах громади; відновлення роботи підприємств з розливу мінеральної води у Великій Яромирці та з переробки м’яса - у Городку. Ніби й усе. А можливо іще щось, про що не написали чи забули.
Врешті, те, що, як сказано в інформації, врочисто вводитиметься в дію два нових у Городку будівельні об’єкти: музей і новий лікувальний корпус, мабуть, і обговорювати не слід. Правда, варто лиш окремо зауважити: чи візьмуть участь у врочистостях з цієї нагоди ті, хто справді доклав максимум зусиль і нервів і життя та коштів, щоб ці приміщення були збудовані й стали окрасою Городоччини, достеменно невідомо. Скоріш за все, обійдуться без них. Як у нас зараз скрізь і усюди і зазвичай робиться? Стрічки перерізають і результат собі в успіх визначають не ті, хто будував, а ті, хто у коронах, що тиснуть голови, і - на високих посадах, де уже звично нічого не робити, лишень результати собі присвоювати і приписувати.
Втім, «повернімося до наших баранів». Дуже хочеться включити мізки і зануритися «глибше» в заплановане, тобто конкретніше «пройтися» по окремих проектах саме Городоцької ОТГ.
Чому саме Городоцької?- запитаєте. Бо живе у ній більшість населення Городоччини – і у бюджеті саме цієї громади зосереджена більшість коштів як від платників податків, так і від надходжень із державного бюджету. То й, мабуть, діяльність керівництва громади в плані реалізації усіляких проектів має просто зашкалювати. А успіхи і результати від цієї активної та конкретної діяльності мають сипатися на голови городоччан,як золоте листя з дерев восени, або як зорепади у ясні серпневі ночі..
Сипляться. Але не результати, а претензії, нарікання та гостра критика і тотальне невдоволення. З боку мешканців Городоцької ОТГ - на голови керівництва Городоцької ОТГ.
Не будемо крутити хвостом, як хитрий кіт перед улюбленою господинею, і перейдемо до конкретики, тільки конкретики – щоб усім усе стало ясно, як в Божий день, про що мова.
Візьмімо, насамперед, проект, який вступив у дію …більше року тому. Будівництво двох амбулаторій загальної практики сімейної медицини. У Пільному Олексинці та Купині. Проект цей реалізовується за державні кошти на умовах співфінансування з бюджету громади. І завершитися він мав десь під кінець минулого року. Втім, щось знову, як завжди, у братчиків-громадчиків пішло не так. Бо на момент завершення проекту, як про це всі у ЗМІ тоді дізналися, вони тільки й спромоглися, що освятити місце під будівництво й закласти «наріжний камінь». Завершення проекту було врочисто перенесено. На початок цього року. Потім – на весну. Тепер неясно взагалі, коли завершиться будівництво двох амбулаторій. Чи на кінець цього півріччя, чи на кінець цього року. Чи ще пізніше. Правда, автомобілі «швидкої допомоги» для тих амбулаторій, яких і в помині нема, держава врочисто громаді передала. І дивно та смішно якось виходить: проект є, авто є, а амбулаторій нема. І чи будуть і коли? Ніхто достеменно не знає. В планах це. «Перспективних».
Тепер про найглобальніший проект Городоцьої міської ради – будівництво очисних каналізаційних споруд. Вже більше трьох років «носиться» із цим проектом, як стара бабця із курчатами в подолку, Городоцька міська рада. А «віз й досі там…»
 І проектно-кошторисну документацію неодноразово переписували-переробляли, і кошти під такі «переписки-переробки» з бюджету громади виділяли. І – непорадна година. Чи то з проектом тим, чи то з керівництвом цим Городоцької ОТГ. Бо зовсім нещодавно навіть до громадчиків «добре налаштований», так би мовити, «свій у дошку», губернатор від залучення коштів з бюджету області до реалізації даного проекту відхрестився. Сказав публічно, і так, що вся область про це почула: проблема громад із очисними спорудами без підтримки держави вирішена не буде. Це, мовляв, гостре, але дороговартісне питання. Це, каже, досить високе навантаження на обласний і на місцеві бюджети. Має бути розроблена, каже, загальнообласна програма щодо будівництва в області очисних споруд. І тоді під цю програму, якщо вона і буде колись розроблена, можливо, будуть залучатися кошти з державного і обласного бюджету у співфінансуванні з місцевими бюджетами. І тільки тоді, мабуть, у цьому питанні буде товк. А так із цим питанням нічого не вийде. Та уточнив губернатор, мовляв, і будуватися будуть очисні споруди, якщо й будуть, тільки у дуже багатонаселених громадах, де є нагальна потреба для їх будівництва. А наша громада така? Сумнівно. Тож і проект із очисними спорудами в Городку, певне, теж сумнівний, якщо не сказати безрезультатний. Навіщо тоді, питається, було розробляти такий проект, навіщо було тратити кошти з бюджету на те, що реалізації не підлягає? Незрозуміло.
Іще один такий самий «надутий», як на досить скромну пересічну думку, для громади проект, це - створення у Городку інклюзивно-ресурсного центру.
Ну, зрозуміло - дуже голосний проект на рівні держави, із першою леді держави!
Ну, зрозуміло - потрібна реалізація такого проекту в окремих громадах України для діток з особливими потребами – за державні кошти і за співфінансування з обласними і місцевими бюджетами.
Ну, зрозуміло - є громади, які вміють акумулювати у своїх бюджетах значні кошти – і можуть їх спрямовувати на все, що завгодно, навіть і на таку потребу, і хай спрямовують.
А наша громада тут до чого? По-перше, злиденна (мова про бюджет громади), як церковна миша, бо і бюджету розвитку свого, які є у багатьох громад, вона не має. По-друге, є уже на Городоччині для діток з особливими потребами сучасний Реабілітаційний центр – можливо, один із найкращих в Україні.
Може, краще було би підтримати, розширити, розбудувати, покращити саме його діяльність, а не створювати й утримувати потім для кількох дітей громади іще одну, нову, але таку саму за змістом, установу?
Будуть безумовно «вляпані» в проект чималі кошти: на реконструкцію приміщення, на необхідну «начинку» для установи, на енергоносії, на зарплату працівників… А потрібно це? Кому? На чиї плечі ляже тягар від реалізації такого «проекту»? Звісно, на плечі городоччан. Бо саме вони наповнюють податками «казну» громади, з якої і залучатимуть кошти на цей проект. Але ж яка пересічним городоччанам, врешті, колективу Реабілітаційного центру, вигода від реалізації даного проекту? І для чого його, взагалі, будують, якщо, звісно, збудують, і запускатимуть в дію?
І з реалізацією проекту з будівництва цеху для переробки молока та виготовлення молочної продукції в Купині усе гарно і чисто конкретно – цей проект вже давно був би завершений, якби реалізовувався із Городоцькою РДА. Пам’ятаєте створені на Городоччині спільними зусиллями РДА і сельчан сільгоспкооперативи? Курівський і Купинський. Обидва діють успішно давно. І давно хотіли у кооперативі в Купині цех для переробки молока. І проект вони відповідний написали. І були вже готові реалізувати цей проект. Аж тут – на тобі: об’єднання в громаду. На тому все й призупинилося. І чому його не реалізовано й досі, дивно і незрозуміло. Чи не тому, що у співреалізаторах проекту - не адміністрація, а міська рада, і бюджет всієї громади, який порожній?
Із реконструкцією двох стадіонів у Городку, мабуть, теж все зрозуміло. Здається, гарно розраховують громадчики: якщо проект не зацікавить нікого «зверху», щоб його фінансували – громада своїми силами, як і до цього часу було, буде підбілювати і прибирати території стадіонів, і проект таким чином буде називатися проектом і буде реалізовуватися повсякчас, довго і нудно. Принаймні, про це будуть постійно заявляти і нагадувати городоччанам – і звітувати перед вищим керівництвом. Нічого нового…
І з утепленням приміщення Городоцької міської ради теж усе зрозуміло. Ну не будуть братчики-громадчики мерзнути взимку і паритися влітку у своїх кабінетах. Та й кошти собі на зарплати і премії треба економити на енергоносіях. Проект розробили, дійсно, потрібний громаді та дуже ефективний: ефект від проекту буде тільки їм, вельмишановним і любимим. Справжнім господарям, які вміють дбати про своє обійстя – про свою господу. Не те що інші, ті, які й собачої будки в житті не побудували…
І з капітальним ремонтом приміщення бібліотеки теж усе ясно. Ясніше й не буває. Кошти з міського бюджету на це - ну дуже потрібні під спеціальний проект громадчикам. Приміщення бібліотеки «господарі міста/громади» у Городоцької бібліотеки уже наполовину «віджали». Залишилося ще зовсім трішки - бібліотеку реорганізувати (слід читати – штат скоротити до нуля) і взагалі «випхати» раз і назавжди з будівлі. І тоді вже все приміщення стане їхнім по праву і за належністю – і тоді вже всеньке воно використовуватиметься «за призначенням»: як адміністрація Городоцькоої ОТГ. (Ось у цьому місці так і хочеться крикнути: «Ура, товариші!» або «Слава! Слава! Слава!»).
Прославити керівництво Городоцької ОТГ у віках дуже хочеться і за такий проект, як реорганізація та капітальний ремонт будинку дитячої творчості та дитячої музичної школи у Городку. А чого б не славити? Золото, а не проект. Про конкретні шляхи реалізації, про ефективність і кінцеву мету даного «проекту» дуже коротко, але змістовно, було повідомлено зовсім нещодавно братчикам-громадчикам - «з Висоти пташиного польоту». Ну не знали вони, бідні, до цього часу, що з тим «проектом» робити. І їм про це «розказали». Провели з ними, так би мовити, лікнеп.
Не треба особливо паритися і заморочуватися, було сказано. На базі приміщення школи №3 у Городку, яку закриють, і буде розміщено будинок дитячої творчості. Бо приміщення будинку дитячої творчості - «руїна, яка потребує, щоб її було стерто з лиця землі». А потім вона, як птах Фенікс, знову повстане з попелу, на тому ж місці. Правда, вже у зовсім іншій іпостасі – як приватний готель. Ну і що, що і Городоцьку ЗОШ№3, і Городоцьку гімназію задля світлого майбутнього цього «проекту» потрібно взагалі закрити? Ну і що, що і педагогічні, і батьківські колективи обох шкіл уже чи не рік, або й більше, оббивають пороги керівників громади, клопочуть, щоб ці дві школи об’єднали? Багато хочуть: щоб приміщення школи передали на баланс гімназії, бо там є все те,чого нема у гімназії - і спортзал, і їдальня,і все необхідне для покращення навчально-виховного процесу дітей, і педагогічні колективи теж злили докупи. І тоді обидві школи як одна і далі функціонуватимуть в місті, і дітям буде зручно і звично до них ходити. Та кому яке діло до дітей і вчителів Городка? Та ніби немає інших шкіл у Городку? Отуди і будуть діти з Щидлівщини, з-під Дубка та з Мархлівки ходити. Або возитимуть їх. На автобусах. Крапка. Місту потрібен готель! Ну ніде поважним гостям Городка переночувати. Не додому ж їх до себе щораз водити.
І місту, водночас, вкрай потрібне хоч якесь приміщення: під будинок дитячої творчості! Не будувати ж його з нуля. А тут - добрісіньке приміщення в центрі міста звільнити можна. І це робити треба! Ну і що, що під навчальний процес воно розраховане! Перебудувати всередині! Це – раз плюнути. Досвід є. Бібліотека. А при вдалому завершенні «проекту» можна буде і музичну школу туди перевести. А може й художню. Бо і її приміщення теж можна значно ефективніше використати – не на одних дітей-художників, яких у Городку горстка. Правда, у якій іпостасі ця нова установа «на білий світ з’явиться», не кажуть наперед. Усе в тумані, наче в Лондоні… А в туманах, зазвичай, знаємо, що водиться…
А може, легшим і кращим і світлішим шляхом, підемо всі разом, братчики-громадчики?
А може, будинок дитячої творчості чи дитячу музичну школу розмістите …у Городоцькому будинку культури - він вже і відремонтований цілком і повністю – і пустує-не слугує «на повну котушку» Городоцькій громаді? А там – і вільного місця достатньо, і сцена, і зали для занять співами і танцями є, - все для того, щоб діткам і їх вихователям було комфортно творчо займатися.
Чи не для того Будинок культури ремонтувався, братчики-громадчики? Чи є більш ефективні шляхи його використання ?
А може, зрівняєте, нарешті, з землею оту справжню руїну, що «ріже очі» городоччанам і гостям міста, під назвою «Стара пошта», напишете відповідний проект - і на її місці збудуєте гарне і сучасне приміщення: чи будинок розвитку школяра, чи дитячу музичну школу? Чи ця справа – не для вас? А яка справа, тоді, для вас? На своїх посадах сидіти – зарплатню отримувати – і результатів від вашого протирання штанів щоб ніяких громаді не було?
Пощастило, ох, як пощастило вам з виборцями, братчики-громадчики. Бо мовчать і терплять усе, що ви над ними своїми «проектами» виробляєте і витворяєте. Вони би прийшли хоч раз до вас у «адміністрацію громади» або на сесію міської ради, вони би «вивернули до вас кожуха», як того треба, бо вас обирали і вас наймали працювати на благо громади за кошти від своїх податків. І хоч би разок, один разок розказали б вони вам, «скільки коштує в Одесі руберойд», та показали вам, нарешті, дружно так показали, напрямок або шлях, куди вам іти, і то конкретно так іти, щоб ви пішли туди і не повернулися. Тоді подібного «управління містом і громадою» в історії Городоччини точно ніколи не було б. А так… Добрі наші городоччани, ох, які добрі. І самі тихо ідуть туди, куди посилати б мали вас.
І недарма, ох, і недарма – і дуже влучні слова (по Фрейду) - написані на ваших транспарантах і на усім відомому автобусі «Ми йдемо СВОЇМ шляхом». СВОЇМ. Не одним спільним. Вашим. І куди вас веде і куди приведе вас той ваш шлях, хтозна. Лише б прості люди розуміли, що той ваш шлях із їхнім - не в одному напрямку… Та чи розуміють?