Є керівники місцевого рівня, які намагаються залучити якнайбільше коштів із бюджетів усіх рівнів – державного, обласного, сільських – і зробити за ці кошти для людей щось вагоме, потрібне. А є керівники, які в такому складному ритмі «танцювати» не вміють. Чи то не навчилися, чи то їм Богом не дано.

До того ж, ефективні керівники, зазвичай – скромні. Не люблять вихвалятися наліво-направо, що то завдяки їм щось створено, щось збудовано, щось залишиться після них на майбутнє людям. Це, мабуть, тому, що вони добре розуміють: заслуга у їхньому результаті «на виході» – спільна. Адже над проектами, над успішними, посилено працюють команди: і ті люди, які задумують і створюють проект, і ті, які «пробивають» його старт і під проект відповідні кошти, і ті, які реалізовують заплановане, та й ті, котрі контролюють усі роботи, щоб вийшло добре, вчасно. Тож результат , що на виході – і радує усіх разом. І «переможці», назвемо їх так, не шкодують ніколи можливості іншим розділити з ними радість від перемоги. Такі ж бо вони – великодушні.

Та є й керівники, у яких амбіцій – хоч відбавляй, а талану якогось щось вагоме самостійно зробити – нема, хоч купи, які, на жаль, скромністю «не страждають» взагалі - їм невідомо взагалі, що це таке, і великодушністю якоюсь не визначаються, бо «душенька» там - як мишача нірка: ніхто й не видить, що то лізе і звідки, а «воно, підступне і підленьке, нові нірки риє, краде зі столу і гризню вчиняє та паскудить потім скрізь» .

Такі керівники - як погані танцюристи: усі їм «танцювати» заважають, бо вони танцювати не вміють. Та от коли танець, попри все, не завдяки їм, а «помежи дощ» – станцьовано, і глядачі вже готові аплодувати, до поклону вони біжать стрімголов, всіх розштовхуючи, аж з ніг падають – у найперший ряд на сцені. І вміють так філігранно кланятися на фінал глядачам, що світові зірки хореографії втрачають свідомість або нервово палять цигарку за цигаркою десь під сценою.

У результаті усі квіти, усі аплодисменти і симпатії глядачів – їм. У телекамерах та у фотооб’єктивах - вони. На першому плані  - і на все обличчя, широко всміхнене, радісне і щасливе. І хай собі думають, хто герой дня: той талант і переможець, що мовчить десь скромно у куточку, чи він, невдаха і поганий танцюрист, але такий красень і такий герой «на людях». Усе ж бо – і сили, і хист – «на картинку кінцеву» під назвою «Я – найкращий і найрозумніший». І люди вірять…

От відкриймо сайт Городоцької ОТГ. Прочитаймо разом. Як у місті «відбулася подія, що трапляється не часто» - урочисте відкриття спортивного майданчика зі штучним покриттям на території ліцею №4. Як тепер усім буде добре – «на міні-стадіоні учні ліцею і молодь Городоччини зможуть постійно займатися спортом і зміцнювати своє здоров’я, вести активно-спортивний спосіб життя». Як цей новий об’єкт виник – «майданчик з’явився у нашому місті для задоволення потреб школярів за рахунок Державного фонду регіонального розвитку та співфінансування з місцевого бюджету, на що використано загальну суму у розмірі 1 мільйон 435 тисяч 166 гривень».

Ну і - про те, що всі керівники «району та міста» дружно перерізали стрічку – врочисто відкрили об’єкт. А міський голова в честь відкриття міні-стадіону подарував м’яча, на якому всі хто долучився до створення цього майданчика залишили свої підписи та побажання».

Все. Як у народі кажуть, усе сказали, як відрізали - мов сімома печатями запечатали. І народ це, зрозуміло, розуміє «правильно». Як треба.

Майданчик відкрили в місті? В місті. Мер там був? Був. Стрічку перерізав? Перерізав. І навіть подарунок ліцею подарував! «Класний мер. Зробив майданчик…Слава меру!»

А тепер про те, як воно не виглядає збоку, а як воно насправді. І - про те, хто в семи потах танцював, а хто тільки уміло наприкінці вклонився. І - про те, що не писали і не показували: як «об’єкт з’явився» у Городку – і чия у цьому заслуга.

Проект щодо будівництва майданчика на загальну суму півтора мільйона гривень тоді ще для Городоцької ЗОШ №4 (тепер - Ліцей №4 м. Городка) наприкінці минулого 2017 року (як це й зазвичай робиться мудрими керівниками – планується все на рік, що гряде, заздалегідь, наприкінці року, що закінчується) запланувала, розробила і запустила в дію Городоцька райдержадміністрація.

І з районною радою проект був погоджений, бо співфінансування - з розрахунку 50 на 50, тобто половина – з державного (кошти державного Фонду регіонального розвитку), а половина – з місцевого (не  з міського) – з районного бюджету. Відповідні кошти в сумі 749 тисяч і були закладені Городоцькою районною державною адміністрацією до бюджету району на 2018 рік.

І Городоцька районна рада за цей бюджет і за даний проект у ньому проголосувала. Потім, з початку 2018 року, Городоцька РДА – саме вона - посилено працювала, щоб залучити якнайшвидше кошти з державного бюджету і якнайшвидше освоїти їх в сумі з коштами з районного бюджету: і за документацію, і на авансові й на кінцеві платежі будівельникам - на реалізацію даного проекту.

У лютому реалізація проекту розпочалася – замовник будівництва  відділ освіти РДА виготовив відповідну проектно-кошторисну документацію, найняв підрядника – місцеву будівельну бригаду щодо здійснення будівельних робіт.

Навесні, як тільки стабілізувалися погодні умови, підрядник приступив до роботи. Ще тоді, навесні, і будівельники, і керівники району пообіцяли – майданчик буде раніше, до 1 вересня. Як сказали – так і зробили. Об’єкт, що був запланований до здачі до завершення 2018 року, зданий до початку нового навчального року. Городоцька РДА і замовник будівництва відділ освіти РДА подарували новий об’єкт вартістю у півтора мільйони гривень дітям Городоцького ліцею №4, що наразі в управлінні Городоцької ОТГ (міського відділу освіти).

Тому інформацію, подану так «туманно» на сайті Городоцької ОТГ , слід знати і розуміти, як є насправді, а не як би хотілося меру і мерії.

Дійсно, у Городку відбулася подія, що у Городоцькій ОТГ трапляється нечасто. До відкриття спортивного майданчика зі штучним покриттям на території ліцею №4 вартістю у півтора мільйона Городоцька ОТГ не має абсолютно ніякого відношення. Окрім того факту, звичайно, що наразі ліцей №4 – на території ОТГ і в управлінні відділу освіти ОТГ, але, водночас, на будівництво майданчика з бюджету громади не потрачено жодної копійки.

І ясний, як Божий день, той факт, що керівники Городоцької РДА, відділу освіти РДА, Городоцької районної ради, ліцею №4 м. Городка, якому збудували і подарували майданчик, та будівельної організації, яка здала об’єкт у експлуатацію, зібралися разом, щоб врочисто перерізати стрічки та порадіти спільно ще одному успішному результату у доробку і районної, і обласної команд, які тісно співпрацювали – і у них все вийшло на славу.

Так от питання до керівника Городоцької ОТГ: що робив на цьому «святі життя» він, мер міста і громади?

Чому він з керівниками району перерізав оту символічну стрічку? Яка особисто його заслуга і яка заслуга Городоцької ОТГ в тому, що районна влада реалізувала успішно проект за державні кошти і за кошти районного бюджету і тепер в Городоцькому ліцеї №4 громади з’явився новий спортивний майданчик із штучним покриттям?

Чи розуміє, так і незрозуміло досі, мер і мерія різницю між значеннями «міський бюджет » та «місцевий бюджет»? Чи вже навчилися в Городоцькій ОТГ одного і вміють лише одне - вміло та ефектно маніпулювати словами та свідомістю мешканців громади? Чи, може, вважає мер, що м’ячик до відкриття майданчика – це дійсно його досить вдалий і вагомий внесок у розбудову Городоцької громади? І з такими «подарунками», і з такими "поклонами"  - на першому плані і з сонцесяйними посмішками і радощами, що «все зроблене чиїмись руками перейде все рівно громаді», він «завершуватиме» чужі вдалі «виступи» і далі?

Попереду у керівників Городоцької РДА і Городоцької районної ради – спільно з очільниками області, може, й держави, а також із благодійниками – інвесторами – ще підбиття підсумків і нові врочисті відкриття об’єктів, збудованих спільно – силами районної, обласної влад, земляків і патріотів – інвесторів. Це – приміщення нового лікувального корпусу, якому (на районному рівні) аналогів нема в Україні. Це – нове приміщення Городоцького краєзнавчого музею (не всякий обласний центр таким похвалиться).

З якими очима, з якими словами вітань і побажань і з якими подарунками, цікаво, прийде очільник Городоцької міської ради (ОТГ) (об’єкти ці – на території міста і громади) на майбутні врочистості, знаючи що ні він, ні бюджет громади ламаною гривнею не долучився до розбудови інфраструктури Городоцької громади – до створення таких пречудових об’єктів соціально-культурної сфери громади?

Чи не з тими словами, які сказав він на відкритті майданчика: «Хотілося б, щоб таких подарунків було більше…»? Чи не з тими обіцянками, що «все буде добре, але треба робити спільно», які вже чуються з вуст мера і мерії три роки поспіль – два роки його перебування на посаді мера міста Городок і вже рік майже - на посаді очільника ОТГ, яка «підім’яла під себе бюджети майже двадцяти сільських громад» і до цього часу вагомими результатами громаду поки ще не радує? Чи не з тими «результатами», що робляться до цього часу руками простих городоччан, яких мерія спонукає/закликає/задіює/використовує, як безкоштовну робочу силу?

Може, пане мер і братчики-громадчики, пора вже чиїхось результатів як подарунків збоку не чекати чи їх тихцем присвоювати і ними радуватися, а свої, справжні й вагомі (не як м’яч для ліцею №4) результати роботи показувати і реальні подарунки громаді робити - коштом бюджету громади, бюджетів області і держави? Чи ви ще не дозріли? Осінь он, за кілька днів… А курчат, як відомо, по осені рахують.