24 позачергову сесію Городоцької районної ради, що відбулася 2 липня, можна було би, за наявності небажання писати щось про неї, вмістити у три речення: проголосували далі процес реформи ЦПМСД; передали сферу освіти з управління і балансу району – Городоцькій громаді; землі за межами населених пунктів, що ввійшли до Городоцької ОТГ, знову не дали використовувати ОТГ.
Втім, якщо проаналізувати те, що відбулося на сесії, часу і простору піде на висвітлення сесії районної ради значно  більше... І бажання для цього є. 

Зупинюся всього на двох, на мою думку, досить важливих для людей питаннях, які, як на здоровий глузд, мали би депутатами на сесії районної ради бути вирішеними «на ура». Але… Вочевидь, у когось чи здорового глузду не виявилося, чи особисті (читайте: приватні або корпоративні) інтереси одразу ж переважили над інтересами громад. Бо проголосувати ці питання у окремих (а це більше десятка) депутатів від більшості у Городоцькій районній раді «рука не піднялася» чи "сил не вистачило".

Знову, як і на одній із попередніх сесій, Ольга Савицька представляла від відділу у Городоцькому районі Головного управління Держеокадастру у Хмельницькій області більше десятка так званих «земельних» питань. Питання - щодо затвердження технічної документації із нормативно-грошової оцінки земельних ділянок державної власності, розташованих за межами населених пунктів, які увійшли до Городоцької ОТГ (Великокарабчіївської, Підлісноолексинецької, Кузьминської сільських рад – тільки по карабчіївських землях, уявіть, - 180 га), які мали би передатися в оренду через продаж права оренди на земельних торгах, тобто на земельному аукціоні.

І Городоцький міський голова Василь Підлісний, який на попередньому голосуванні з даних питань, чомусь «врубав задній хід», цього разу, ніби – то, був уже й не проти того, щоб депутати проголосували за дані питання.

І Ольга Савіцька наводила знову «залізні аргументи», що прийняття рішення з даних питань – тільки на користь Городоцькій громаді, що і за виготовлення документації держава сама заплатила кругленьку суму - 63 тисячі гривень, і від участі в аукціоні земельні ділянки можуть «покласти в бюджет громади»  навіть не якихось 8-12% від їх вартості, а, можливо, й від 25 чи, навіть, за 30%, як це вже було на торгах по окремих земельних ділянках Хмельниччини. І кошти від оренди земельних ділянок – гарні й прозорі кошти, відповідно до угод оренди, укладених з ОТГ на законних підставах після аукціону, - ой, як потрібні наразі Городоцькій громаді!

І колеги по сесійній залі, як по залізному казанку, стукали-достукувалися до «противників голосування», зауважуючи очевидне. Якщо вони не голосують – земельні ділянки «залишаються у сірій зоні» законодавства: або не будуть оброблятися взагалі, як це вже є з окремими, або оброблятимуться й далі без оплати тими «підпільними кіндратами», які, на правах рейдерського захоплення на них вступили – і за безцінь тишком-нишком їх обробляють, збирають з них врожаї.

Так і казали депутати відверто у сесійній залі: «Давайте будемо чесними перед собою і перед людьми – той, хто не голосує, вважає що кошти громаді не потрібні» і «той, хто не голосує, сприяє незаконному, бо неофіційному, використанню земельних ділянок» або «зрозуміло, що комусь це дуже вигідно, щоб земля була неконтрольована і щоб плату за оренду нікому не платити».

І, думаєте, достукалися? Та де там! Оті «з десяток депутатів», як то кажуть, тупо «врубали білого лебедя» і, белькочучи собі щось під ніс, типу, «це невигідно людям», знову ж таки, не уточнюючи вголос – хто ці люди і чому їм це так не вигідно і кому має це бути  вигідно, - усі питання «по участі землі громади в аукціоні», м’яко кажучи, «зарубали».

І, як на мене і на багатьох депутатів, які голосували «за» прийняття рішення з даних питань, - було прикро. Ті депутати районної ради, котрі на словах - так щиро і голосно за людей і за об’єднані громади і за наповнення бюджету, щоб кошти «працювали» на городоччан, - якраз на ділі доводять абсолютно протилежне. До «заднього буферу» їм і кошти в бюджеті громади, і законність, відповідно до якої «земля має працювати» на користь людей, і розвиток громади…

Важливі тільки власні інтереси. Важливо тільки те, що вони самі собі надумали. Важливі тільки їхні бізнесові справи та конкретно виокремлені для їх особистих перспектив цілі. І – все.
Вони, врешті, це яскраво, знову ж таки, продемонстрували - у голосуванні з іншого «земельного» питання порядку денного сесії.

Уявіть, є у Бедриковецької громади одна - єдина земельна ділянка (21 га), відведена під залуження, котра досі не використовувалася (решта земель «тишком-нишком відхопили» сильніші світу цього десь у часовому проміжку «перед самим формуванням об’єднаних громад»).
І громада сіл Бедриківці та Новосілка (Бедриковецької сільської ради, яка не ввійшла в Городоцьку ОТГ), вирішила цю єдину свою земельну ділянку ефективно використати для потреб своєї громади. Знайшли інвестора - компанію «Саненерго», яка береться на цій земельній ділянці збудувати і впровадити в дію сонячну електростанцію.

І громадські слухання з цього приводу бедриківчани провели - у них взяли участь і виконком, і депутати, і громадськість сільської ради. І погодила Бедриковецька громада такий вигідний для неї інвестиційний проект. І прийшла на сесію Городоцької районної ради Бедриковецький сільський голова Світлана Волошина і просила дуже депутатів районної ради затвердити технічну документацію з нормативно-грошової оцінки цієї земельної ділянки, яка розміщена на території (!) Бедриковецької сільської ради, яка вже надана в оренду ТОВ «Саненерго» для будівництва та експлуатації й обслуговування сонячної електростанції. Документацію цю ж бо підприємство на законних підставах (з офіційного погодження громади) і своїм коштом виготовило – подало на затвердження сесії і вже чекає рішення та хоче братися за будівництво енергогенеруючого підприємства, яке працюватиме, зокрема, на Бедриковецьку громаду.

А ні! Знову ж таки, оті «патріоти району», які вже кілька каденцій є депутатами Городоцької районної ради, котрі повсякчас у своїх промовах пристрасно згадують «минулу славу» промислової Городоччини і нарікають на «жахливе сьогодення», у яких (на словах) «так болить голова і серце за майбутнє району і за добробут простих городоччан»,- своїм голосуванням у сесійній залі відверто демонструють абсолютно протилежне.

Вони, власне, й «не віддали свої голоси» за те, щоб бедриківчани спільно зі своїм інвестором втілили у життя свій невеликий промисловий проект – на благо собі і на майбутнє громади: збудували сонячну електростанцію, яка б працювала на потреби громади. І не пояснили ні Бедриковецькій сільській голові, яка представляла на сесії свою громаду, ані іншим депутатам районної ради - «толком і з розстановкою» - чому ж вони відмовилися затверджувати документацію з нормативно-грошової оцінки даної земельної ділянки.

І вийшли голови Городоцької та Бедриковецької громад із сесії Городоцької районної ради ні з чим. Хоча, є привід думати, що отих два холостих постріли сесією Городоцької районної ради «по землях громад» - це ще не кінець історії з «городоцькими патріотами». Буде й третій. І він буде, все-таки, як кажуть, у голову - і «в голос». Можливо, навіть, не «завдяки» комусь чи чомусь, а «всупереч». Зрештою, ж бо він - на користь громадам.