Каталог статей
У категорії матеріалів: 18
Показано матеріалів: 11-18 |
Сторінки: « 1 2 |
Сортувати по:
Даті ·
Назві ·
Рейтингу ·
Коментарям ·
Переглядам
 Звісно, це треба робити. Але як? Впевнена, про це запитає більшість тих, хто й справді бажає покращити якість сьогодення, втім, не зовсім уявляє собі, як це має робитися… Ті люди, які уже займаються цим щоденно, переконані – вирішувати проблеми суспільства можна і треба – силами самих людей. Головне, пробудити їх свідомість, творчу і життєву активність, допомагати їм повірити у власні сили і можливості, пояснити, як правильно вести діалог із владою, навчити знаходити причини проблем і шляхи їх вирішення.
|
 Чи не на кожному кроці діючі провладці констатують: влада має бути дієвою, сильною і професійною по всій своїй вертикалі. Саме такою вона себе і вважає. Втім, ставити собі високу планку, а на ділі не бути спроможною її не лише подолати, а й ростом до неї не дотягнутись – для влади звична справа. При чому, для чиновників всієї вертикалі цієї влади. Але напевне варто залишити у спокої владу вищу – її дії та результати бачать і оцінюють всі. А справи місцевої влади, які вже не говорять – кричать самі за себе – проаналізувати дуже хочеться і потрібно. Народ, як кажуть, повинен знати ... правду. А правда, як виявляється – наче палка: на два кінці. У кого яке бачення – така й правда. Тож перейду до прикладів. Довелося побувати на зібранні ветеранів, котрі підбивали підсумки і переобирали керівні органи у ветеранській організації. І, звичайно, дякували щиросердечно владі. Дякували за все: за підтримку, розуміння, увагу і тепле ставлення до ветеранів. Це була вдячність, виражена у словах, можна сказати – ілюзія вдячності...
Мої статті |
Переглядів: 3889 |
Author: Оксана Радішевська-Максімова |
Додав: Gorycvit |
Дата: 08.11.2011
|
|
Один з моїх добрих знайомих, спостерігаючи за тим, як розгортаються в Україні події, передав мені фільм Пола Шойрінга "Експеримент" та наполегливо порадив його подивитися. Сказав, що ми не до кінця розуміємо природу проблем, з якими зараз намагаємося впоратися, і що у фільмі багато що пояснюється. А ще він звернув мою увагу на статтю Соні Кошкіной на "ЛБ".
Сьогодні я цей фільм все ж таки подивилася. Сюжет незвичайний. Психолог набирає групу добровольців для участі в експерименті. Склад групи доволі строкатий: пацифіст, звільнений за скороченням штатів з будинку догляду за людьми похилого віку, панк, віруючий, просто "бравий мачо" та інші. В цілому, це різні, але абсолютно нормальні, адекватні люди, яких об’єднує тимчасова матеріальна скрута, і які хочуть трохи заробити легких грошей... |
Нормальна влада…Чи можемо ми, власне, на таку розраховувати? Якщо кожен із нас, ледь спіткнувшись об саме слово «влада», переповнюється зневагою, зневірою, повсякчас бажанням протистояння. І вислів, що народ вартий тієї влади, яку обрав, усе більше й більше претендує на болючу точність і неминучу приреченість.
Невже, й справді вартий? Невже, задекларовані тією самою владою доступність, простота, відкритість, наближеність до кожної людини, на жаль, абсолютно недоступні тим, хто сідає у провладні крісла, тим, хто покликаний бути з народом, прислухатися до потреб народу, служити народу – на благо народу й держави, й …одразу ж забуває про свій прямий обов’язок перед людьми?
|
У 1994 році для журналістів України відповідно до Указу Президента встановили свято – День журналіста: слуги пера і мікрофона, а віднедавна – клавіатури і «мишки», сторожового пса демократії, представника четвертої влади…
Скажете, день – як усі дні в році й усі державні професійні свята. Втім, день цей святковий цьогоріч, як ніколи, є прикрим нагадуванням не лише для медійників, а й для суспільства в цілому про те, що свобода слова в Україні згортається, її намагаються задушити – брутально, наполегливо й методично. І громадськість має усвідомлювати цей факт, а разом із ним – з кожним днем зростаючу загрозу відродження тоталітаризму. У протилежному випадку – у людей вирвуть свободу з рук, як у журналістів перо чи мікрофон. А суспільство без свободи – що птаство без неба...
Мої статті |
Переглядів: 1952 |
Author: Оксана Радішевська-Максімова |
Додав: Gorycvit |
Дата: 07.06.2011
|
|
|
Щорічно 1 червня, починаючи з 1998 року, дорослі в Україні уже традиційно намагаються подарувати підростаючому поколінню свято, приурочене Всесвітньому дню захисту дітей. Втім, вочевидь, які намагання – таке і свято. Складається враження, що до дітей господарські натруджені руки можновладців ніколи не доходять. У результаті – діти мають не свято, про постійну турботу влади про дітей взагалі мовчимо, а його жалюгідну подобу: заїжджений роками сценарій - за якусь годину-дві захід відбули – галочку про зроблену справу у звіті поставили. І все. І кому яка справа – подобається це дітям чи ні? Тим більше, їхнім батькам…
Мої статті |
Переглядів: 2322 |
Author: Оксана Радішевська-Максімова |
Додав: Gorycvit |
Дата: 02.06.2011
|
|
 Так – так, ясени. Ті, що ростуть, вірніше, безтурботно росли собі,
підпираючи могутніми кронами небо над Городком. Ті, що нікому дотепер не
заважали і були не просто ясенами, а історичною та екологічною цінністю
міста, бо вік їхній, як стверджують місцеві краєзнавці, - близько
півтора століття. Півтора століття! Іще стільки б красувалися ті ясени,
збагачуючи киснем Городок, ховаючи городоччан під своїм величним зеленим
шатром від пекучого літнього сонця. Втім, упали в око чи то у
господарсько – управлінські задуми влади – і потрапили під гострі леза. І
коли! У місячник охорони довкілля, коли привертаємо увагу до збереження
і охорони довколишнього середовища - невід’ємної частини нашого буття!
Мої статті |
Переглядів: 2699 |
Author: Оксана Радішевська-Максімова |
Додав: Gorycvit |
Дата: 30.04.2011
|
|
Не дай Бог з Івана пана - якщо з пана пан, то може бути пан, якщо з хама пан, то може бути тільки хам.
Мої статті |
Переглядів: 3801 |
Author: Оксана Радішевська-Максімова |
Додав: Gorycvit |
Дата: 09.04.2011
|
|
Останні коментарі
Так, відповідальність за те, що є, лежить на нас, виборцях. Кого обрала більшість, такий результат від цього вибору маємо всі. І доки так обиратимемо, доти матимемо те, що маємо. Шановні мешканці м. Городка! Ніколи не сподівайтесь, що хтось прийде і наведе лад в нашому домі. В м. Гордку ніколи не було і, на мою думку, ще не скоро з'явиться, так би мовити, прогородоцька влада, яка буде дбати про наші з вами інтереси. Історія про це свідчить. Доки ми будемо обирати до влади тих людей, яким байдуже наше майбутнє, результат буде такий, який є. Тобто ніякий. Якщо я не правий заперечте. Доведіть зворотне. Хоча я сам сподіваюсь на краще майбутнє. Потяг, який буде добиратися з Городка до Хмельницького за 4 год. точно нікому не потрібний, а от до Києва годин не більше 10, в нічний час саме раз. Сам би не раз скористався.
Статистика
Онлайн всього: 2 Гостей: 2 Користувачів: 0
|
